У ньому йдеться:
„9 березня 2006 р. до мого чоловіка Петра зателефонував голова Добрівлянської сільської ради п. Кучерак В. І. і попросив з’явитися до нього в кабінет. Коли мій чоловік прийшов до сільської ради, де зустрівся з Кучераком В. І., то під час розмови між ними виникла суперечка, під час якої п. Кучерак В. І. своєю головою наніс удар в обличчя чоловіка. Після чого мій чоловік з обличчям в крові вибіг з кабінету. В результаті чого мій чоловік з діагнозом: струс головного мозку та гематомою потрапив до ЦРЛ, де перебуває і на даний момент.
По даному факту в Калуському МРВ знаходиться заява мого чоловіка. Оскільки на даний момент п. Кучерак В. І. займає посаду сільського голови, а також є посадовою особою, окрім того, балотується на повторний термін голови сільської ради, то я вважаю недоречним зайняття цієї посади особою, яка дозволяє собі застосовувати на робочому місці фізичну силу”.
Сам Петро Олексин 16 березня скерував керівництву калуської міліції скаргу, де повідомив, що ще 9 березня звернувся з відповідною заявою у міліцію. Дільничний інспектор взяв відповідні пояснення, але, на думку пана Олексина, „інших дій щодо притягнення Кучерака В.І. до кримінальної відповідальності не вчинено”. Петро Олексин просить вжити усіх заходів щодо притягнення Кучерака В. І. до кримінальної відповідальності.
Слід зауважити, що Василь Кучерак балотується на посаду сільського голови Добрівлянської сільської ради і, подейкують, користується повагою та авторитетом серед односельців. Тому цілком ймовірно, що ця справа має політичний підтекст. З цього приводу сам Василь Кучерак повідомив наступне:
— Підприємець Петро Олексин ще 30 грудня 2003 року відкрив на території сільради магазин. До слова, ще питання, як йому Підмихайлівська сільська рада (на той час Добрівляни були у її складі) дозволила викупити приміщення, оскільки воно належало школі. Але як би там не було, але від 2003 року підприємець нічого не платить за оренду землі. На підтвердження цього я зібрав усі необхідні документи. Особисто десь разів вісім викликав пана Олексина до сільради з тим, аби врегулювати це питання. До того ж, порахували ми йому ”смішні”, як на наш час, 220 гривень за землю на рік, проте пан Олексин на діалог йти не бажав. Врешті-решт, 9 березня він таки з’явився у сільраду, проте конструктивного діалогу не вийшло: підприємець накинувся на мене, мовляв, не чіпайся до мене, я про все домовився. Проте я, як сільський голова, працюю в інтересах громади, тому жодні закулісні домовленості мене влаштувати не можуть. Я ні на кого не нападав. Більше того, запросив людину офіційно до сільради, тому для мене став повною несподіванкою напад і шарпання пана Олексина. До речі, після сутички я також звернувся до міліції та зняв побої.
Гадаю, що справа має політичний підтекст і, скомпрометувавши мене, конкуренти намагаються вплинути на ставлення до мене односельців та на результати виборів сільського голови. Моя думка з цього приводу наступна: нехай зі всім розбираються правоохоронці.
Ватикан: коли час зупинився