Зараз слово „рекет” згадується хіба що у кінобойовиках на кшталт „Бригади”. Можливо, через бажання бути схожим на телевізійних „братків”, а може ще з якоїсь причини, але одного разу 30-річний мешканець села Мостища вирішив стати таким собі новітнім опришком. Злочин, здійснений ним минулого року, можна потрактувати не інакше, як звичайний рекет. „Невинний вчинок” мостищанця навіть здивував правоохоронців, які і не думали, що такий вид криміналу знову повернеться до життя. Щоправда, спроба рекету, на щастя, виглядала надто жалюгідною. А було все так.
Василь Ф., як і більшість безробітних чоловіків його віку, бачив основним джерелом свого добробуту заробітки за кордоном. Оскільки він не був одруженим і не мав дітей, то єдиною перепоною для здійснення своєї мети у Василя була відсутність грошей на виготовлення документів для виїзду за кордон. Пошуки людини, яка б могла допомогти йому у цьому, незабаром увінчалися успіхом: Василь дізнався, що один з його односельців разом з батьком працює у Чехії. Попередній план потрапляння в зону можливого непоганого заробітку визрів у чоловіка в момент ока. Залишилося всього нічого: зателефонувати і про все домовитися.
Врешті у квітні минулого року майбутній заробітчанин зателефонував до Романа Щ. у Чехію і попросив його посприяти у виготовленні необхідних для виїзду за кордон документів. Звичайно ж, Роман не був ні консулом, ані навіть водієм посольства, щоб залагодити таку важливу справу, але відповів настирливому прохачу, що постарається чимось допомогти по приїзді додому. А „явочною квартирою” для прийому-передачі документів на відкриття робочої візи в Чехію він призначив одне з кафе Калуша, де працює його теща. Сказано — зроблено: Василь приніс свої документи за вказаною адресою, але забув прихопити з собою достатню для виготовлення візи суму грошей. Оскільки грошей майбутній заробітчанин так і не приніс, то його документи зберігалися в кафе аж до літа.
Наприкінці червня Василь дізнався, що Роман Щ. уже повернувся із зарубіжжя і навіть влаштувався на роботу в Калуші. Що ж поробиш: заробітки — заробітками, але утримувати дружину і малолітню дитину якось треба. Така новина приголомшила Василя і його потихеньку почала „душити” звичайна українська „жаба”: як це так — комусь все, а йому — нічого. І тоді чоловік замислив інший план — план вибивання грошей, які Роман нібито завинив йому за те, що не зміг зробити візу до Чехії. Для втілення плану в життя Василеві знадобилося небагато: найняти транспорт і двох-трьох „помічників” міцної статури. А решта, думав „проектант”, — справа техніки.
Коли всі приготування були доведені до ідеалу, до Войнилова, де проживав Роман з сім’єю, на білому „Фольксвагені” вирушила новоспечена „бригада”. „Братків” мостищанський рекетир підшукав десь аж у Львові, а тому надіявся, що все пройде гладко і без особливих проблем. Але не так сталося, як гадалося. Приїхавши за адресою, Василь нікого з господарів не застав. Сусіди пояснили, де можна знайти дружину Романа, яка якраз поралася на городній ділянці. Переговоривши з нею, „братки” вирішили почекати її чоловіка з роботи, а вже через годину „бригада” викликала Романа на „стрілку”.
Розмова була недовгою: „Гони „бабки” за візу! З тебе — „штука баксів”!” Ошелешений такою заявою Роман навіть не знайшовся, що відповісти Василеві, адже ніяких грошей у нього він не брав і стовідсоткової гарантії за виготовлення документів йому не давав. Але контраргументом було кілька влучних ударів по ногах і животі у виконанні одного з „братків”. Роману вдалося втекти з місця „розборок” на своє подвір’я. Але правило „мій дім — моя фортеця” не спрацювало і вже на подвір’ї один з Василевих „помічників” зловісно шепотів втікачеві на вухо: „Не віддаш через тиждень 1000 доларів і документи — пожалієш, що на світ народився!”
Наступного дня, йдучи на роботу, Роман обмірковував, як вийти з цієї дурної ситуації, адже не хотілося віддавати грошей, які ні в кого не брав, та й за життя і здоров’я своє і родини було боязко. За кілька метрів від фірми, в якій він працював, потерпілий побачив знайомий білий „Гольф”. З машини вийшов Василь і двоє високих хлопців, які несподівано підхопили Романа під руки і силоміць затягнули в салон авто. Машина рвонула з місця і поїхала в бік Копанок. Не доїжджаючи до села, „Гольф” звернув на ґрунтову дорогу, що вела до лісу, і зупинилася на узбіччі. Без зайвих слів „братки” взялися „частувати” свого бранця стусанами, а трохи „розімнувшись”, взяли з заднього сидіння гумовий шланг і затягнули на шиї Романа. „Екзекуція” тривала кілька хвилин, а коли Роман трохи віддихався, то спробував якось домовитися з рекетирами: „Але ж тижня не пройшло і я не встиг знайти грошей!” Град ударів у всі частини тіла був відповіддю на його заперечення. Один з мордоворотів потягнувся за шлангом і Роман, не витримавши мук, погодився віддати частину „боргу”.
Через десять хвилин потерпілий уже виносив з хати стару відеокамеру, два золоті ланцюжки і золотий браслет, які вирішив дати в заставу для отримання хоч якихось грошей. Але на одному з ринків Калуша його добро оцінили всього в 150 доларів. Вмовляння Романа про те, що за день-два йому вдасться знайти необхідну для свого викупу суму, „братків” зовсім не розчулили, а тому за хвилину він знову їхав у зловісній для нього машині. Цього разу — на переговорний пункт, щоб зателефонувати батькові в Чехію і попросити в нього фінансової допомоги. Як на зло, додзвонитися йому так і не вдалося. Тим часом, Василь з „братками” нагнітали ситуацію, розмовляючи між собою про якийсь підвал, у якому буде дуже зручно і безпечно знущатися над „боржником”. Тоді Роман пообіцяв, що позичить гроші у матері в Мостищі. Василь пристав на такий варіант, але, щоб не „засвітитися” в рідному селі, змінив пункт свого далекоглядного плану. Викликавши радіо-таксі, рекетир пояснив водієві, що він має відвезти Романа до Мостища, а привезти звідти 300 доларів, які йому має там передати пасажир. Та цього разу „план Барбаросса” дав тріщину. Почувши від сина розповідь про те, що з ним сталося, мати Романа, не довго думаючи, звернулася із заявою в міліцію.
У січні цього року новітній рекетир із Мостища уже сидів на лаві підсудних, каючись у своєму „геніальному” задумі і його невдалому втіленні. Його „братків” слідство так і не встановило, а тому, хтозна, де і чим вони зараз займаються. А от Василю Ф. доведеться відповісти за свої вчинки перед Законом. Враховуючи усі пом’якшуючі обставини злочину і те, що він відшкодував потерпілому усі нанесені йому збитки, Калуський міськрайонний суд призначив обвинуваченому покарання півтора року позбавлення волі.
Ватикан: коли час зупинився