Платити податки треба і за доходи, які не отримано

Такі безглузді законодавчі виверти призвели до того, що калуське колективне підприємство “Прикарпатопорядбуд” опинилося на межі краху.
Переглядів: 330

Керівник підприємства Сергій Скрипник уже неодноразово оббивав пороги різноманітних інстанцій, писав листи до найвищих посадових осіб держави, старої і нової влади, намагався достукатися зі своїми проблемами до місцевих чиновників, але безрезультатно. Відповіддю було або взагалі мовчання, або стандартні беземоційні відписки. А колектив підприємства наразі гостро потребує навіть не допомоги, а простої сплати боргів, сума яких на сьогодні становить близько 480 тис. гривень.
Проте, в той час, коли працівники “Прикарпатопорядбуду” уже кілька місяців не ортимували зарплату, а фірма відповідно не сплатила ні до Пенсійного фонду, ні взагалі будь-яких податків, їй ще на додачу нараховано більше 70 тис. гривень штрафних санкцій і пені.
Ще в 1999 році КП “Прикарпатопорядбуд” в числі інших будівельних компаній споруджувало школу в Цвітовій (борг — 38,1 тис. гривень). Замовником виступив міжгосподарський відділ капітального будівництва управління сільського господарства і продовольства Калуської РДА. Згодом фірма реконструювала школу в Новиці (борг —24,1 тис. гривень), теж згідно з замовленням цього ж структурного підрозділу РДА. А в 2000 році працівники фірми працювали над Меморіальним комплексом Степана Бандери, що у Старому Угринові (борг — 6,6 тис. гривень). Цього разу, згідно з договором, оплату гарантувала обласна держадміністрація. Крім цих будівельних робіт, фірма виконала ще ряд замовлень, частина з яких, як і попередні, ще й досі не оплачена. Ще один, найбільший борг — за “Оріаною”, для якої “Прикарпатопорядбуд” будував базу “Аверса” та один з будинків на вул. Малицької (борг — 412,8 тис. гривень). Проте ЗАТ “ЛУКОР” ці боргові зобов`язання брати на себе відмовився. Тож виходить, що платити нікому.
Сергій Скрипник каже, що його будівельники працювали й у місті Калуші, але тут розрахунок за надані послуги був більш-менш справний. А от з районом вони не можуть порахуватися й досі. Дарма, що він уже тричі звертався до голови райдержадміністрації Івана Живачівського з проханням посприяти якнайшвидшому поверненню боргів. Влада, схоже, залишила людей сам-на-сам з їхніми маштабними проблемами.
— Виходить така ситуація, — каже Сергій Скрипник, — коли держава нам винна гроші, але вимагає за ці неотримані доходи ще й сплатити податки. А за те, що ми не маємо звідки платити, нам ще й штрафи, пеня. Але найбільше вражає байдужість місцевої влади, яка відмежувалася від нас канцелярськими відписками і фразами на кшталт: “Це Ваші проблеми!”. Природно, що ми могли б вимагати за борги віддати нам частину шкільного приміщення, але ж ми не можемо такого зробити, бо там навчаються діти. Ми подавали неодноразово до суду і вигравали судові процеси. Але проблема в тому, що, до прикладу, міжгосподарського відділу уже немає, тож і нема з кого стягнути відсуджені гроші.  

Працівники “Прикарпатопорядбуду” деякий час не отримують зарплату, що призвело до значної соціальної напруги в колективі, а сама фірма нині перебуває на межі банкрутства.

Ситуацію коментує голова
Калуської райдержадміністрації
Іван Живачівський:
— Ці люди дійсно постраждали, бо повірили обіцянкам попередньої влади. І вони не одні, є й інші будівельні фірми з такими проблемами. Реально ці кошти будуть повернуті, якщо буде фінансування з державного або обласного бюджету. Своїми силами ми неспроможні повернути такі значні суми, оскільки район майже повністю дотаційний. Це можливо хіба що в тому разі, якщо буде перевиконання бюджету цього року.
Тоді спеціальним розпорядженням районної ради можна було б спрямувати залишкові кошти на повернення боргів. Єдине, чим можна допомогти фірмі, — це, якщо надійдуть цільові субвенції з державного бюджету, то залучити працівників підприємства до робіт по будівництву школи в селі Завадка, але уже під надійні гарантії про оплату. Це б допомогло фірмі протриматися „на плаву”. А повернути зараз колишні борги — це означає забрати кошти з освіти або медицини, що неможливо.