Щоправда, виявилися і певні спірні моменти. Так, під вечір сходи і доріжки в парку були буквально засипані сміттям — обгортками від морозива. Більше того, очевидно, деякі калушани брали стільки, скільки могли винести, тому просто на тротуар викидали вже розталі і непридатні до вжитку солодощі. А найбільше безкоштовному морозиву раділи люди похилого віку, які відразу біля церкви без особливої штовханини могли його отримати і для себе, та ще й прихопити для внуків.
Щодо безплатних „маршруток”, то тут також виявилося багато мінусів. По-перше, транспорту на маршрутах курсувало дуже мало. По-друге, частенько водії, позбавлені матеріального стимулу, просто не зупинялися на зупинках (мовляв, місця вже немає, хоча за інших обставин ще 5-6 пасажирів могли б спокійно уміститися до салону). Це викликало справедливе роздратування та обурення людей, яким доводилося годинами марно очікувати міського транспорту і врешті-решт йти пішки чи винаймати таксі. Було й так — „маршрутка” зупиняється за 50 метрів після зупинки, де на неї чекають люди, її покидає понад десяток пасажирів, проте водій, не чекаючи людей, які добігають до неї (а це були кілька пенсіонерів та жінок з маленькими дітьми), спокійнісінько рушає далі.
Так що загалом доцільність ініціативи з безкоштовним транспортом можна поставити під сумнів. Для усіх було б набагато зручніше, якби міський транспорт курсував у звичайному режимі, можливо, трохи частіше, ніж у звичайний вихідний день.
Ватикан: коли час зупинився