А туристи до нас не їдуть
Як каже директор музею Богдан Яневич, при повній відсутності туристичної інфраструктури у Калуському районі (на відміну від Коломийського, Галицького, Надвірнянського районів, де туристи мають кількаденні тури), при катастрофічному стані доріг, історико-меморіальний комплекс Степана Бандери почали обминати навіть туристичні групи з Моршина і Трускавця. Діаспора відмовляється допомагати, мотивуючи відсутністю прозорості у використанні коштів на будівництво музею, яку продемонструвала обласна влада. Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, на балансі якого музей перебував останні 4 роки, погоджується фінансувати музей тільки на дольових із місцевою владою умовах.
Нещодавно відбулася робоча нарада за участю заступника голови райради Івана Кавчака, начальника відділу освіти РДА Михайла Срібняка, завідувача оргвідділом райради Любомира Максим’яка, начальника відділу культури міської ради Івана Шалати і директора музею Степана Бандери Богдана Яневича, який запропонував на розгляд районної влади „Концепцію розвитку туризму, музейної справи, збереження національно-культурної спадщини в Калуському районі та м. Калуші”. За цією концепцією, заплановано створення Центру євроінтеграції туризму, наукового краєзнавства, етнографії та видавничої справи „Бойківщина” ім. С. Бандери. Основна мета створення Центру — формування туристичної інфраструктури та популяризація регіону.
План в районі не сприйняли
Богдан Яневич планував створення Центру насамперед для підтримки подальшого функціонування історико-меморіального комплексу Степана Бандери. У найближчій перспективі роботи Центру — здійснення заходів для відзначення 100-річчя від дня народження Національного героя України Степана Бандери, пошукові експедиції до архівів і місця перебування Степана Бандери та його родини (Україна, Росія, Німеччина, Італія, Англія), переговори з Лондонським музеєм національно-визвольної боротьби України про передачу особистих речей Степана Бандери в історико-меморіальний комплекс у Старому Угриневі. Крім того, у планах — пересувні виставки, видання монографій, каталогів, путівників, розробка і впровадження туристичних маршрутів, організація мистецьких конкурсів у рамках міжнародного фестивалю „Хоругва Бандери”, проведення циклу теле-, радіопередач про життя та діяльність Степана Бандери. Паралельним етапом розвитку туризму на Калущині, за планами Богдана Яневича, має бути рішення Івано-Франківської обласної та Калуської, Богородчанської, Тисменицької районних рад про реалізацію програми розвитку туризму „Чорний ліс” та будівництво музею УПА „Чорний Ліс” як складової майбутнього Національного музейного комплексу ім. Степана Бандери, а також перевезення та перепоховання в Україні праху Степана Бандери.
По суті, програма, хоча і недосконала, проте тут детально розроблені тематика і маршрути екскурсій, буклети, графіки заходів, стартове фінансування та установи, які, за програмою, мають допомагати фінансово та сприяти дослідницькій роботі. Варто зауважити, що це був тільки початковий проект — програма, яка потребувала доопрацювання та вдосконалення. Її схвалили депутати обласної ради та обласне управління туризму і спрямували у Калуський район для реалізації.
Проте, за словами Богдана Яковини, представники районної влади розійшлися у своїх думках щодо створення Центру. Заступник голови районої ради Іван Кавчак підтримав ідею, але зауважив, що діяльність Центру має здійснюватися у Старому Угринові. Але начальник управління культури Ігор Пробоїв вказав, що й без Центру кожен сільський Народний дім займається збором старожитностей. Але, обурюється Богдан Яневич, селянам зараз не до цього, а раритети з клубу можуть порозкрадати. Не подобається Богдану Яневичу і думка начальника управління освіти РДА Михайла Срібняка, який за те, щоб у школах запроваджувати краєзнавчі гуртки і доплачувати вчителям історії, а от працівники музею мають їздити з села в село навіть за власний кошт, надихаючись великим майбутнім сільського і зеленого туризму.
Втрачаємо спадщину
— Нам конче потрібна культура, освіта і висока духовність як основа і підмурівки української економіки, — каже Богдан Яневич. — Поки свої амбіції і потреби буде задовільняти засліплена тимчасовою перемогою „народна” влада, „закордонний дядя” прийде і купить гуртом гуманітарну сферу. До прикладу, радянська влада не жаліла коштів на заміну українського національного патріотизму совєтським. Ми ж і далі будемо дивуватися, що на шиї маємо ярмо, а плодами нашої праці користається погонич.
Отож, попри декларативні заяви влади щодо національно-патріотичного виховання підростаючого покоління, попри те, що районна влада щороку їздить 1 січня на святкування до Старого Угринова і повсюдно пишається Національним героєм, якого виростив наш край, насправді Степан Бандера, виявляється, нікому не потрібний. Навіть своїми силами як міська, так і районна влада мають змогу підтримати якщо не функціонування історико-меморіального комплексу, то, принаймні, включити екскурсію до музею Степана Бандери у програму літнього відпочинку та оздоровлення дітей.
Як показує даний випадок, який, на жаль, не є поодиноким, новаторські ідеї у нас сприймаються неохоче. До уваги районної влади пропонувалася програма, яку потрібно було доопрацювати. Невже немає таких фахівців у відділі культури і туризму РДА, які можуть це зробити? І який стосунок має збір старожитностей у сільських Народних домах до масштабного розвитку туристичної інраструктури у Калуському районі?
Що ж до історико-меморіального комплексу Степана Бандери, то він будувався обласною владою, яка згодом передала його на баланс Прикарпатського Національного університету ім. Василя Стефаника. Проте Степан Бандера — особистість непересічна, Національний герой України. То ж і музей мав би бути державного значення, а не належати окремому району.
Ватикан: коли час зупинився