— Про те, що Калушу необхідний новий Генплан, йдеться вже не перший рік. Відомо, що початковий етап вже пройдено. Як Ви оцінюєте зроблене і, відповідно, перспективи доведення планування до логічного завершення?
— Новий Генеральний план Калуша ми почали робити у 2004 році і тоді ж уклали угоду з центральним науково-дослідним інститутом „Діпромісто” . Цьому було кілька причин і головна з них полягала у тому, що на той момент виникла нагальна потреба у затверджені меж міста. Врешті-решт, торік Верховна Рада їх затвердила і не останню роль у позитивному вирішенні цього питання відіграло те, що з нами співпрацювали київські проектанти, які суттєво посилили нашу позицію, ходили разом з представниками міста по комітетах ВР тощо. На момент затвердження меж міста ми вже мали техніко-економічне обґрунтування. Це був фактор, що дозволив досягти у цьому питанні свого. Також на даний час ми вже маємо розроблені інститутом „Укргеоінформ” векторні схеми. Вони можуть бути різними і складаються з кількох рівнів. Це і опис підземної частини, і особливостей рельєфу, автомобільних шляхів, будинків. Можна навіть деталізувати до того, що на цих схемах ми побачимо детальний план усіх квартир. Далі ці усі схеми суміщаються. Робота ця є клопіткою, але у підсумку її завершення дозволяє перейти до наступного етапу і проектантам буде легше працювати.
— На створення Генплану вже витрачено чималі кошти (162 тис. гривень). Проте, через брак бюджетного фінансування, торік цей процес пригальмував. Чи вдалося Вам досягти мети і домовитися про продовження проектування?
— Перед відрядженням до Києва я зустрівся з директором Івано-Франківської філії „Діпроміста” Василем Турком щодо подальшої співпраці у створенні Генплану. Ми досягли домовленості, що, якщо центральний інститут буде не проти, то вони згідні взятися за виконання проекту і розпланувати території, які визначить замовник, тобто у даному випадку — міська рада.
У Києві я мав дві зустрічі з директором „Діпроміста” Юрієм Білоконем та п’ять — з Тетяною Несвіт, яка є керівником відділу, що займається генпланами. В основному ми обговорювали терміни виконання робіт і внесли корективи до попередніх угод. Так, ми мали відповідні угоди ще від 2004 року. Проте річ у тім, що кожного року Держбуд проводить індексацію цін. Тобто тепер продовжити роботи буде дорожче. Так, якщо два роки тому для завершення Генплану нам потрібно було 187 тис. гривень, то у новій угоді вже стоїть сума 316 тис. гривень. З цього питання у нас незабаром має відбутися нарада і, гадаю, відкоригована угода таки буде підписана. Але подальша робота над Генпланом вимагатиме ще й додаткових витрат.
— Конкретизуйте, будь-ласка, що ще потрібно зробити міській владі, аби проектанти з „Діпроміста” могли приступити до роботи?
— Потрібно укласти угоду з Калуським інститутом галургії з тим, аби його спеціалісти розробили обґрунтування перспективного використання покладів калійних руд та стану шахт, відвалів і хвостосховищ ДП „Калійний завод”. Це будуть додаткові витратию. Наразі, конкретна сума невідома. Аналогічне обґрунтування також потрібне щодо стану і перспективи розвитку промислових об’єктів. В Україні є два інститути, які спеціалізуються на таких роботах — Харківський і Львівський. Так, за роботу Львівському „ПромбудНДПпроект” потрібно буде заплатити понад 31 тис. гривень.
— Калуш має Генплан від 1978 року. Чому він не годиться сьогодні? І чи є дешевша альтернатива послугам „Діпроміста”?
— Генплан має постійно оновлюватися. Той, який ми розробимо тепер, через років 20-30 також застаріє. Так, до прикладу, Київ мав вже до десятка Генпланів. З часом обставини змінюються, можуть з’явитися нові перспективи, інвестори і план потрібно коригувати. Так, Генплан від 1978 року передбачав, що до 2010 року населення міста становитиме 130 тисяч. Але за цей період ситуація докорінно змінилася, мав місце спад розвитку промисловості і на основі нещодавно розробленого техніко-економічного обґрунтування маємо вже інші варіанти розвитку демографічної ситуації. Орієнтовно через 15 років прогнозуємо ріст населення на 7-10 тисяч. З цього випливає перспектива розвитку житлових мікрорайонів.
Щодо альтернативи „Діпромісту”, то для міст з населенням понад 50 тисяч право розробляти Генплан має тільки Центральний інститут. Альтернативи запросити іншого проектанта немає. До того ж, Калуш є складним містом — „повзуча” Височанка, чотири шахтні виробітки, магістральний газопровід, підтоплення. Не кожен інститут впорається з таким завданням.
— Петре Васильовичу, як Ви бачите подальший розвиток міста?
— Фактично Калуш має тільки одну можливість для розвитку — у напрямку Підгірки-Студінка. У 1996 році було створено ескізний план Підгірок, а також конкурсний варіант мікрорайону „Лімниця” (до Студінки). Тут планувалося будувати 3-4-поверхові будинки і забезпечити житлом до 15 тис. калушан.
— Які моменти старого Генплану найбільше не відповідають сучасним реаліям?
— У 1978 році планувалося нинішню вул. Бандери закрити для транспорту. Транспортні розв’язки мали проходити у двох напрямках: з проспекту Лесі Українки через Загір’я з виходом біля парку та через бульвар Незалежності — Помаранчевої революції — Європейську. Свого часу побудували бульвар Незалежності, торік завершили Європейську. Це була транспортна схема, яка вирішувала усі проблеми. Тепер зросла кількість транспорту, що не могли передбачити 30 років тому, і, відповідно, у новому Генплані має бути врахована ця нова обставина. Це ж стосується запуску у місті тролейбусних ліній — ми можемо запропонувати цю ідею проектантам, а вони, відповідно, врахують її при створенні Генплану.
Ще одна особливість Генплану від 1978 року — планувалося будівництво багатоповерхового житла, зокрема вздовж пр. Лесі Українки. Але великі підприємства, такі як „Оріана”, припинили будувати житло. Тепер ці моменти потрібно узгодити. Так що життя на місці не стоїть. Можливо, через 10 років до міста прийдуть такі інвестори, які будуватимуть висотні будинки і до Генплану знову доведеться вносити корективи.
— Що собою являє Генплан і чи мають його інші міста Прикарпаття?
— Це є дуже великий і серйозний документ. Наприклад, Генплан 1978 року — це детальна карта-схема плюс чотири томи опису. Сучасний план, звісно, буде на цифрових носіях. До нього входитимуть усі містобудівні елементи — зелені зони, транспортні шляхи, відпочинкові зони, комунальна сфера, житлові мікрорайони і їхня інфраструктура. Одне слово, усе — в комплексі. Швидше за інші міста Прикарпаття новий Генплан розробила Коломия, яка раніше почала і завершила планування торік. А Івано-Франківськ, приміром, живе за старим Генпланом.
— Коли можна очікувати завершення нового Генплану Калуша?
— Кожен день затримки з підписанням угоди з „Діпромістом” відтягує кінцевий результат. У проекті усі роботи розписані буквально по днях. Так, наприклад, Львівський „ПромбудНДПпроект”, угода з яким ще не підписана, має завершити свою роботу до жовтня цього року. Приблизно такий термін і у Калуського інституту галургії. Втратимо день — пізніше буде Генплан. Якщо все піде гладко, Генплан буде готовий за рік — у липні 2007 року. Головне, аби були виділені належні кошти. Адже, якщо заплановане здійснити не вдасться, як це вийшло два роки тому, то наступного року, ймовірно, знову відбудеться індексація і завершення Генплану обійдеться місту вже не у 316 тис. гривень, а ще дорожче. Тому не можна втрачати час. Хочу підкреслити, що справа зі створення Генплану є дуже важливою хоча б тому, що без нього місту складно залучати інвестиції.
— Уявімо, що угода підписана і гроші у бюджеті таки знайдуться. Якими будуть подальші кроки?
— До нас приїдуть проектанти з „Діпроміста” і приступлять до роботи з врахуванням пропозицій міської ради (наприклад щодо запуску тролейбусних ліній). Проект ще треба обговорити на громадських слуханнях і його має затвердити міська рада. Завдання складне, але на то і є спеціалізований інститут.
— Дякую за розмову.
P.S. То ж виходить, у кращому випадку Калуш матиме новий Генеральний план тільки через рік. Якщо вірити міському голові, увесь цей період у місті не мали б виділятися чи виставлятися на аукціон жодні нові земельні ділянки. А на минулій сесії міськради вже виставили на конкурс чотири ділянки під забудову. Знову забігаємо попереду локомотива?
Ватикан: коли час зупинився