Двох засуджено

Третій винуватець нападу на підприємця поки що переховується від меча Феміди
Переглядів: 344

22 червня у свідомості багатьох ототожнюється з чорним днем для мільйонів українців, які пережили страхіття Другої світової війни. Для 45-річного мешканця села Студінки Мирослава Я., який народився через 40 років після початку Другої світової, 22 червня стало не менш чорним днем. Щоправда, фашисти тут ні до чого. Очорнити нічим непримітний червневий день 2004 року зуміли троє зловмисників, які вирішили позбавити п.Мирослава авта.
Про зухвалу спробу розбійницького нападу на автомобіль підприємця Мирослава Я. писали чи не у всіх засобах масової інформації нашої області і не тільки. Події дворічної давності розгорталися так.  Мирослав Я. повертався з роботи додому на своєму автомобілі „Ауді А6” вартістю близько 20 тисяч доларів. Усе було, як і у будь-який інший день: дім, сім’я, робота, бізнесові проблеми.
На околиці рідного села поблизу агрофірми „Віта” він раптом зауважив двох кремезних молодиків, одягнених у яскраві помаранчеві жилетки працівників дорожньо-ремонтної служби, які несли двометрову дошку. Коли водій іномарки порівнявся з ними, „дорожники” несподівано нанесли своєю ношею сильний удар по дзеркалу заднього виду машини і розбили його. Обурений такою „необережністю” пішоходів, власник „Ауді” зупинив авто і вийшов з салону, щоб розібратися зі своїми кривдниками. Але у відповідь наштовхнувся на несподівану агресію: не промовивши жодного слова, молодики кинулися на свою жертву з кулаками, стараючись бити у найбільш болючі місця.

Справжній
жах — за авто
Розгублений підприємець намагався хоч якось захиститися від раптового нападу, але сили були нерівними. До того ж, із кущів, що ростуть обабіч дороги, несподівано з’явився ще один молодик, який кинувся допомагати своїм колегам скрутити непокірного автовласника. Відкривши задні дверцята іномарки, нападники силоміць заштовхали потерпілого в прогалину між переднім і заднім сидіннями. Один з них — пізніше встановлений слідством 28-річний львів’янин Дмитро Г. — забрав у своєї жертви ключ від замка запалювання і всівся на місце водія. Але двигун не заводився, адже машина була обладнана захисним протиугінним кодом. „Не заводиться, с…!” — кинув російською Дмитро своїм подільникам.
З цього моменту для Мирослава Я. почався справжній кошмар. Намагаючись дізнатися захисний код, нападники завзято прийнялися гамселити власника іномарки по голові кулаками. Але чоловік вперто мовчав, бо знав напевне, що в разі заволодіння машиною злочинці навряд чи не завдадуть йому серйозних травм, а то й порішать, адже він бачив кожного з них в обличчя.
Час потихеньку спливав, а план, попередньо розроблений зловмисниками, ніяк не міг втілитися в життя. Тоді хтось із молодиків, сидячих на задньому сидінні, витягнув ліву ногу потерпілого і з газового пістолета прострілив ступню. Від неймовірного болю Мирослав Я. ледь не втратив свідомість. Чоловік не міг не те, щоб назвати код, але й жодного слова промовити.
Мовчання потерпілого ще більше розлютило злочинців і вони почали по-справжньому звіріти. Спочатку зламали другу фалангу пальця на правій руці, а потім за допомогою масивного золотого ланцюжка на шиї жертви заходилися його душити. Зібравши останні сили, Мирослав просунув палець під ланцюжок, намагаючись послабити золотий „зашморг”. Можливо, саме завдяки цьому останньому зусиллю йому вдалося врятувати собі життя, бо ланцюжок просто розірвався.

Зять вратував життя
Саме у цей момент нагодився автомобіль „Фольксваген-Гольф”, за кермом якого сидів зять потерпілого. Іван Л. саме підвозив з роботи свою дружину та її сестру, і коли побачив посеред дороги авто тестя з включеними аварійними вогнями і розбитим дзеркалом заднього виду, то неабияк здивувався. Об’їжджаючи „Ауді”, здивування Івана подвоїлося, адже за кермом тестевої іномарки сидів невідомий молодий чоловік. Проїхавши ще кілька метрів, він зупинився. У цей момент з „Ауді” вистрибнули троє здорованів і кинулися навтьоки через поле у напрямку до головної дороги, прихопивши з собою розірваний золотий ланцюжок вартістю 4 500 гривень та мобільний телефон вартістю 2 500 грн.
Коли Іван підбіг до машини, то побачив закривавленого тестя, який лише показував у бік утікачів, бо говорити вже не міг. Часу на роздуми та роз’яснення не було, а тому хлопець сів за кермо свого „Гольфа” і кинувся у погоню. Одного зі зловмисників Іван трохи зачепив крилом на головній дорозі, від чого той упав. Його товариші підняли невдаху під руки, намагаючись йому допомогти, і хтось з них зненацька направив на переслідувача дуло газового пістолета, мовляв, поворушишся — вистрілю. Іванові нічого не залишалося, ніж спостерігати, як злочинці намагаються втекти ближче до лісу.
Через хвилину нагодився і сам потерпілий Мирослав Я,, який, пересилюючи біль, поспішив на допомогу зятеві. Іван, знаючи, що у тестя в машині є газовий пістолет, зорієнтувався і кілька разів вистрілив у повітря, привернувши увагу як водіїв проїжджаючих мимо машин, так і працівників ДАІ.
Тим часом злочинці поволі віддалялися, тримаючи свого колегу під руки. А коли той через отриману травму звалився з ніг, утікачі ще трохи протягнули його по землі і врешті покинули. Один з них на ходу зателефонував до якогось таємничого „керівника операції” і прозвітував знову ж таки російською: „Васька помер. Ми його кидаємо і втікаємо”. Цю репліку чули люди, які неподалік заготовляли сіно і ніяк не могли зрозуміти, що відбувається.
„Покійником” виявився мешканець Львова Василь Г., 1977 р. н. Розбійника чекав самосуд односельчан потерпілого підприємця. Але від цієї напасті його врятували працівники ДАІ, які саме нагодилися на місце події. Зять Мирослава з кількома чоловіками, які прийшли йому на допомогу, кинулися за двома іншими нападниками, які встигли розчинитися серед дерев. Проте годинні пошуки злочинців так і не увінчалися успіхом. Відповідати перед законом  за себе і своїх подільників довелося лише Василю Г., якого 2004 року засудили на 6 років позбавлення волі. 

Третій зловмисник досі непокараний
Лише у березні цього року правоохоронцям вдалося затримати ще одного учасника розбійного нападу Дмитра Г., який, витримавши півторарічну паузу, знову з’явився у нашому місті. 1 березня він мав святкувати свій день народження, але вирішив „стартувати” вже напередодні. Перебуваючи у стані сп’яніння, Дмитро зухвало поводився на вулицях міста, ображав перехожих і невдовзі за такі „веселощі” потрапив до райвідділу міліції. Правоохоронці оцінили його поведінку як адмінправопорушення і за рішенням Калуського міськрайсуду „поселили” в ізолятор тимчасового тримання на 7 діб. При з’ясуванні даних про правопорушника міліціонери виявили його можливу причетність до нападу на підприємця Мирослава Я. А після проведених оперативно-слідчих дій вина Дмитра Г. була повністю доведена.
Захисники та родичі підсудного намагалися усіма шляхами зарадити несподіваному для них повороту долі, навіть відправляли скарги до Секретаріату Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Л. Карпачової. Але незаперечні докази і свідчення потерпілого та очевидців кривавої драми у Студінці все ж привели львівського розбійника на лаву підсудних. Позиція районної прокуратури у цій справі була строгою — призначити покарання на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Проте 14 липня у залі Калуського міськрайонного суду Дмитрові Г. було перекваліфіковано злочин на „м’якшу” статтю КК України і зачитано остаточний вирок: визнати винним і засудити на 4 роки позбавлення волі із конфіскацією майна.
Третій дійовій особі цього зухвалого злочину поки що вдається переховуватися від меча Феміди.