Кінцевим результатом протистояння, а також з огляду на те, що наближалися вибори, стало утворення нового видання — районної газети „Вісті Калущини”. Фактично з вересня районна рада припинила фінансувати „Дзвони Підгір’я” і спрямувала кошти (а це — 12 тис. гривень) на новоутворену газету. Тоді ж на шпальтах „Дзвонів” з’явилася чорна рамка з написом: „Нас кинули”.
Оскільки райрада припинила фінансувати газету, логічно, що вона мала б відмовитися від права співзасновництва. Райрада на це погоджувалася, але з умовою про те, що місто надасть приміщення для „Вістей Калущини”. Місто галантно пропускало район вперед у виконанні зобов’язань. Тобто виходило таке собі замкнуте коло, у якому жодна із сторін не довіряла одна одній, а тому на першій сторінці „Дзвонів Підгір’я” районна рада досі значилася співзасновником.
І ось нарешті у вівторок на сесії „з огляду на досвід та традиції демократичних країн і актуальність роздержавлення друкованих ЗМІ в Україні та беручи до уваги участь у цьому процесі представників газети „Дзвони Підгір’я”, районна рада вирішила вийти зі складу співзасновників даного видання та передати це право редакції.
На прес-конференції голова райради Василь Прокопів висловив сподівання, що журналісти позитивно оцінять такий „демократичний крок районної влади”. Все ж про яку частку співзасновника йдеться? Василь Прокопів, відповідаючи на це запитання, сказав, що між районною та міською радами існувала усна домовленість про співзаснування цього друкованого видання. Тож ясно, що не було чітко визначеного розміру статутного фонду. У розпорядженні газети є певні матеріальні ресурси, які придбані за рахунок фінансування райради. Але щоб вирахувати точно, яка саме частка у майні видання належить райраді, потрібно провести дуже складні підрахунки. Тобто, фактично вважалося, що попри обсяги фінансування, частки співзасновників є рівними, оскільки у Статуті не розписано, що саме належить кожній із сторін.
Тепер районна влада передала 50% власності, а, по суті, — щось невизначене — „Дзвонам Підгір’я” без будь-яких компенсацій з боку міста. На такий крок районну владу, за словами Василя Прокопіва, надихнув міський голова Ігор Насалик, який демонструє демократичний підхід до роздержавлення ЗМІ. Василь Прокопів погоджується з міським головою, що найправильнішим було б, якби влада не мала своїх газет, а проводила тендер та закуповувала сторінки в одного або кількох видань. Проте зробити колектив власної „районки” хоча б співзасновником, якщо не самостійним виданням, не поспішає. „Прийде час, і ми й їх відпустимо у вільне плавання”, — виважено резюмує голова райради щодо „Вістей Калущини”.
Іншим фактором того, що районна влада відмовилася від приміщення для своєї газети є те, що, як сказав Василь Прокопів, „ми тепер маємо пологовий, а тоді ми не мали нічого”.
Проте невизначеність у частці співзасновника, схоже, не хвилює редактора газети „Дзвони Підгір’я” Мирославу Побуцьку. На сесії райради відбулося остаточне примирення редактора з районною владою: Мирослава Василівна подякувала райраді за такий демократичний підхід до друкованих ЗМІ Калуша і пообіцяла, що на своїх шпальтах газета висвітлюватиме життя району, оскільки у видання є значна кількість сільських читачів.
У передачі частки співзасновника є один плюс, насамперед — для самого редактора: відтоді, як редакція укладе угоду з райрадою про передачу частки співзасновника, міська влада уже не зможе без згоди редакції звільняти або призначати редактора, як і вирішувати одноосібно інші, пов’язані з діяльністю видання, справи.
До слова, про демократію і відкритість: голова районної ради Василь Прокопів відмовився надати “Вікнам” відомості про свою заробітну плату, на відміну від голови РДА Івана Живачівського, який ще раніше оприлюднив заробітну плату свою та своїх заступників.
Ватикан: коли час зупинився