„Вікна”, навідавшись у гості до міського голови, як і сподівалися, „поцілували клямку”, але говіркі мерові сусіди не дали журналістам втратити свій шматок хліба.
Район ПК „Юність” є одним із найстаріших у місті. З 1964 року тут отримували квартири працівники КХМК. Невідомо, чим привабили мера чотириповерхові „хрущовки” і природний тут сморід з підвалів, нездалі дороги, вибиті чи потріскані від старості шибки у під’їздах. У такому мікрорайоні живуть зовсім небагаті люди міста.
В однокімнатній квартирі останнього поверху однієї з таких мало примітних „хрущовок” жив чоловік на ім’я Мирон. Жив, очевидно, сам. Частенько заглядав у чарку. Квартири не приватизував. Тому, коли помер у грудні минулого року, житло відійшло у власність держави.
Ігор Насалик помешкання орендує, уклавши угоду з ЖЕО, розповідають сусіди.
Як для державної квартири, двері у мера непогані, навіть із сигналізацією, щоб, мовляв, не приходили непрошені городяни скаржитися на тяжке життя. На міського голову вказує лише клумба біля під’їзду. Її посадило на догоду VIP-мешканцю зелене господарство. Звичайно, наївно було б думати, що міський голова порався на клумбі самотужки. Проте, як повідомляли „Вікна”, Ігор Насалик особисто підтримав ініціативу калушан-пенсіонерів про висадку у місті ірисів. До ініціативи підключилися працівники зеленого господарства і одну з перших клумб розбили саме біля під’їзду, де буде жити міський голова. Щоправда, мерові не доводиться милуватися зеленим краєвидом, бо буває „вдома” вкрай рідко. Хоча ремонт ще не закінчився, мешканці будинку вже встигли побачити Насалика з дружиною та у товаристві свого заступника з комунальних питань Степана Різника. А загалом кажуть, що з’являється Насалик рідко.
Ті, кому пощастило бодай краєм ока побачити помешкання мера зсередини, описують його одним словом – звичайний „євроремонт”. Розповідають, що відколи поселився „прекрасний сусід”, біля будинку і у під’їзді регулярно і сумлінно прибирають, відкачують воду з підвалів та відходи з каналізації. Спромог-лися перекрити несправний дах. У скверику біля дому просто неба щосуботи показують фільми. Ходять чутки, що у під’їзді планують поставити пластикові вікна, двері з кодовим замком та повністю замінити дах. Амбітніші розповідають, що обіцяли „по блату” подавати гарячу воду.
Поки що мешканці будинку ще не встигли познайомитися з новим сусідом. Проте скучають, чекають запрошення на новосілля і вже навіть приготували для цього фірмовий калуський самогон. Кажуть, добре було б побачити на Насаликовій клумбі помідори й огірки – щоби мати чим закусувати. Чоловіки і жінки оцінюють мера діаметрально протилежно. Перші ставляться до кардинального перетворення свого району скептично, мовляв, ніщо в нашій країні не може помінятися, а Насалик нічим не відрізняється від своїх не вельми активних попередників. Жінки дружно зізнаються міському голові у коханні і сподіваються пліткувати не про плани, а про вже зроблене.
Наразі залишається чекати змін на краще хоча б у мікрорайоні і побажати Ігорю Насалику спокійного і затишного проживання в облюбованій квартирі. Мер — також людина і йому також треба десь жити. Тим паче, що проживання в однокімнатній „хрущовці” і спілкування з „простими смертними” калушанами для політичного іміджу Ігоря Насалика стане великим позитивом. Хтозна, може йому так сподобається, що він залишиться тут не на п’ять, а і на цілих десять років…
* * *
Журналістові „Вікон” все-таки поталанило побувати у службовій квартирі Ігоря Насалика. „Заповітну мрію” сотень калушан на власні очі побачити майбутню оселю нашого мера вдалося втілити завдяки начальникові ЖЕО №5 Михайлові Ліщинському, який наразі розпоряджається цією житлоплощею, оскільки ордеру на вселення у квартиру міський голова ще не отримав.
У під’їзді про майбутнє новосілля Ігоря Насалика красномовно свідчать нещодавно пофарбовані стіни і нові броньовані двері на сходовій клітці, за якими „Вікна” сподівалися побачити „крутий євроремонт”, як про це говорять новоспечені сусіди мера. Насправді ж у квартирі проведений зовсім не „євро”, але досить охайний ремонт: пофарбовані стіни, побілені стелі, постелено ламінатну підлогу у кімнаті і лінолеум у коридорі та на кухні. Єдиною наближеною до „євро” можна вважати хіба що ванну кімнату з облаштованим електробойлером для підігріву води. Опалення, за словами Михайла Ліщинського, буде таке ж, як і у більшості мешканців будинку, — централізоване. Надто скромні меблі як на досить матеріально забезпеченого Ігоря Насалика надають окремого шарму оселі. Щось на зразок „а ля простота”: у кімнаті — м’який куток і журнальний столик, а кухонний куток і столик повністю закрили площу невеликої кухні, у якій немає ні холодильника, ні газової плити. Про те, що міський голова уже тут побував, свідчила неповна пачка цигарок “Marlboro” на журнальному столику, які є його улюбленою маркою.
— Міський голова повністю оплатив вартість ремонтних робіт та будматеріалів, — розповів Михайло Степанович. — Якихось особливих побажань щодо ремонту квартири Ігор Насалик не висловлював. Йому важливо, щоб був дах над головою.
Інформацію про те, що мешканці будинку сподіваються на окремі вигоди завдяки VIP-сусідству, а саме — заміну розбитих вікон у під’їздах на пластикові і встановлення вхідних металічних дверей з кодовим замком, Михайло Ліщинський сприйняв доволі скептично:
— Люди, мабуть, не розуміють, що всі вищеназвані блага вони можуть отримати тільки завдяки своєчасній і повній оплаті за комунальні послуги. Судіть самі, тариф квартплати становить всього 30 коп. за 1 кв. метр. І навіть таку смішну, можна сказати — символічну суму, мешканці нашого мікрорайону чомусь не поспішають проплачувати. Загалом сума заборгованості по квартплаті у ЖЕО складає близько 1 млн. гривень. Крім цього, у моєму сейфі зберігається чеків про погашення вкладів Ощадбанку на суму 500 тисяч гривень, якими люди погашали свій борг по квартплаті. Тепер створена дивна ситуація: і ніби ЖЕО отримало прибуток, хоч і „на папері”, та має сплачувати податки, і водночас — чеками не можна розрахуватися ні перед податковою, ні за газ, ні за електроенергію.
Щоправда, міська рада виділила 1 млн. гривень на всі ЖЕО міста, які ми маємо використати для реконструкції покрівель будинків. Але, якщо мільйон розділити на шість ЖЕО, то суми, яка нам має перепасти, не вистачить для ремонту даху і одного великого будинку, такого, як, приміром, на вул. Тихого, 1. Вартість повної реконструкції покрівлі з евакуаційними виходами, вентиляційними каналами, повною заміною існуючого покриття на євроруберойд потягне десь близько 200 тис. гривень. До речі, ми розпочали заміну дверей під’їздів на металічні. Уже повністю замінені двері у будинках на вул. Хіміків, 34, 36, 38. На черзі — й інші будинки. Але на все це потрібні гроші, і то великі. Ми вже замовили 20 дверей. Тому мешканці мікрорайону повинні зрозуміти, що комфорт у їхніх помешканнях залежить виключно від них самих, і будь-яке вигідне сусідство (чи це міський голова, чи сам міністр економіки) не позбавить їх обов’язків перед комунальниками.
Довідка „Вікон”. Днями виконком Калуської міської ради підтримав рішення про виділення міському голові Калуша Ігорю Насалику службової квартири за адресою: вул. Коновальця, 7. Міський голова — людина зовсім не бідна, але житиме в однокімнатній квартирі площею менше 17 квадратних метрів. Проте вже за півроку, за словами Ігоря Насалика, він може змінити помешкання і перейти на вул. Молодіжну. У такий спосіб міський голова, очевидно, вирішив допомогти економічно і соціально розвивати наше місто. Так, якщо ситуація у мікрорайоні Коновальця і Хіміків поліпшується, то за півроку можна буде йти „піднімати” у розвитку інший мікрорайон. А заново відремонтована (звісно, за особисті кошти міського голови) квартира (якщо тенденція збережеться, то і не одна) повертатиметься місту.
Ватикан: коли час зупинився