Про чітку систему обліку питної води мова йде не перший рік. З вимогою встановити лічильники на водозаборах не раз гостро виступали опозиційні до керівників попередньої міської влади депутати. Зокрема, це питання піднімала і тоді депутат міськради, а нині керуюча справи виконкому, в. о. першого заступника міського голови Наталія Бабій. Від липня справа обліку води, що подається на місто, почала втілюватися у життя. Так, встановлено лічильник на насосній станції другого водозабору. І з’ясувалося, що у липні місто спожило орієнтовно 35 тис. кубометрів води. Це багато, зважаючи, що коли того ж місяця було ліквідовано 22 пориви, серед яких були і серйозні, вже у серпні Калушу вистачило 24-26 тис. кубометрів води.
Проте втрати води, яка на місто подається, але до калушан не доходить, все рівно залишаються значними. Ігор Яковина вважає, що одного приладу обліку на водозаборі недостатньо. Як мінімум, потрібно реалізувати ще два етапи: поставити лічильники на магістральних водогонах та на вході до кожного окремого будинку. Тільки така всеохоплююча мережа обліку дозволить не просто констатувати, що мають місце втрати води, але й локалізувати проблемні місця, де ці втрати відбуваються. І таким чином боротися з ними. Поки що маємо таку картину: у підвалах стоїть вода, похибка у показах квартирних приладів обліку є великою (загалом вітчизняні прилади мають низьку точність, що дозволяє недобросовісним споживачам маніпулювати з показниками), а чіткої картини і відповідно плану зі зменшення втрат води немає.
Де втрачається вода у місті, достеменно невідомо. Але, за словами Ігоря Яковини, орієнтовно 30% води втрачається на магістральних водопроводах, стільки ж на внутрішньоквартальних, а решта 40% втрат пов’язані зі станом внутрішньобудинкових мереж.
Ватикан: коли час зупинився