Як з’ясувалося, міська влада більш демократична в одязі, ніж районна. У більшій мірі це пояснюється, мабуть, тим, що такий тон одягу задає міський голова Ігор Насалик, який полюбляє носити футболки, джинси (часом навіть молодіжні, порвані), вишиванки та інші прикольні “прикиди”. Натомість Ігор Насалик, здається, не дуже шанує костюми, і вони його, чесно кажучи, — також (ані слова про те, що у костюмі міський голова виглядає старшим за свої роки, а також незграбнішим). Така демократична тенденція в одязі пояснюється ще, мабуть, тим, що влада міста оновилася майже повністю: до владного керма стали люди молодшої та й загалом зовсім іншої генерації, яка не тільки відмінно мислить, але й по-іншому одягається.
Ще стиль одягу калуської влади можна частково пояснити внутрішнім світом людини, а завдяки ліберальному ставленню керівництва калуські чиновники мають можливість проявити своє “я” також і в одязі. Рамки, як виявилося, вони встановлюють для себе самі. А також чемно дослухаються до порад підручника етикету, основам якого міських посадовців навчав нещодавно спеціаліст I категорії організаційного відділу виконавчого комітету Калуської міської ради Петро Перегіняк.
У районі система здається закостенілою. Влада останні 10 років фактично не оновлювала своє обличчя, тож і в гардеробі — без змін. У районі дуже мало людей, які одягаються так, щоб виділятися від усіх. Варто відзначити, що такі все ж є. Не дивно, що це переважно жінки, які, як відомо, є сміливішими і яких досить важко змусити носити те, що їм не подобається. Верхівка владної структури надає перевагу традиційним костюмам, як не дивно — навіть у спеку. Також носять у районі штани та світлі сорочки. Помічені єдині підтяжки, які є ознакою оригінальності або ж архаїчності. Дехто розповідає, що у районі наскільки є неприйнятним відступати від загальноприйнятих правил, що одному із посадовців зробили зауваження, коли він вирішив виступати перед депутатами не в офіційному одязі.
Отож, у що одягається наша влада? Посадовцям “Вікна” поставили три запитання: якому стилю одягу Ви надаєте перевагу, чи маєте у гардеробі вишиванку і як часто її одягаєте, якої марки і ціни Ваш мобільний телефон?
Ігор Насалик,
міський голова:
— Надаю перевагу спортивному одягу. Щодо своєї команди, то вважаю, що вони повинні ходити в тому, в чому їм зручно. Жодних обмежень щодо одягу я не вводив. Мій одяг мені вибирає дружина, а купує його в Італії, де буває 4 рази на рік.
Телефон у мене NEK і коштує він 800 доларів. Сумки чи барсетки взагалі не люблю.
Як дізналися “Вікна”, міський голова не користується службовим телефоном, службовим автомобілем і навіть канцелярськими товарами, які закуповує міська рада. У випадках, коли Ігорю Насалику буває потрібна ручка, він просто позичає її у котрогось зі своїх заступників (принаймні, один такий факт “Вікнами” був зафіксований).
Калушани ставляться неоднозначно до стилю одягу міського голови. Люди старшого покоління категорично не схвалюють смак керманича міста і вважають, що людина такої посади мала б одягатися дещо поважніше. Молодь ставиться з обережністю як до влади загалом, хоч і стильної. Проте є і такі, які позитивно оцінюють вибір одягу міського голови і вважають це європейським віянням.
Роман Боднарчук,
секретар міської ради:
— Вдома я, звичайно, надаю перевагу спортивному одягу — джинси, сорочка. На роботі потрібно одягатися так, як вимагає посада — переважно у костюм, або штани і сорочку, якщо спекотно.
Одяг ми вибираємо із дружиною разом. Купуємо або у калуських магазинах, або в Івано-Франківську. Зараз ношу сумку або портфель. Мені це необхідно — літо, потрібно десь поставити окуляри, інші речі.
Вишита сорочка у мене була, але я з неї виріс і вона вже вийшла з моди. Я її одягав ще давно, коли займався художньою самодіяльністю. Але сорочку куплю неодмінно і то найближчим часом.
Мобільні телефони у мене є два — мій “LG”, вартістю 500 гривень. По ньому, до речі, я наговорюю приблизно 50 гривень на місяць. Нам у міській раді роздали також службові телефони “Samsung”. Там є система контрактів, за якою на 5 номерів розмови безкоштовні. Тобто ми із заступниками розмовляємо безкоштовно. Мобільний нам поповнюють у міру необхідності.
Ігор Очкур,
заступник міського голови з питань економіки:
— Одяг насамперед має бути зручним. Хоча є загальноприйняті правила і в Україні, і у нас у міській раді зокрема. Нещодавно на нараді Петро Перегіняк зачитав міським посадовцям загальні правила поведінки та одягу на роботі. Звичайно, що стараюся дотримуватися цих правил. Але оскільки зараз літо і спекотно, а також, оскільки у нас демократична влада, у тому числі і в одязі, то одягаюся так, як мені зручно. До речі, я одягався так, як і до поступлення на посаду. Одяг купую сам у калуській крамниці “Вояж” або під час поїздок чи відряджень. Але тільки не на ринку. Портфелів чи барсеток не ношу — не люблю.
Вишиванка у мене є, але я вже з неї виріс. Чесно кажучи, не пам’ятаю, коли я її одягав. Але у планах — придбання цього національного одягу.
Телефон у мене “Nokia” 6230 I, вартістю 1100 гривень. Цей телефон я мав ще до того, як став заступником міського голови.
Наталя Бабій,
керуюча справами виконкому, в. о. першого заступника міського голови:
— У нас змішаний стиль одягу. Взагалі я вважаю, що влада повинна вдягатися в одяг ділового покрою, але за прикладом міського голови ми ставимося дещо демократичніше до цього питання. Особисто я надаю перевагу зручному одягу. Через особливості фігури я купую одяг у Трускавці та Львові, а також у калуському магазині “Софі”.
Майже вся команда міської влади на День Незалежності була одягнена у вишиванки. І це не була данина моді чи якась “примусівка”. Я замовила у майстерні костюм у національному стилі з гарною вишивкою, але мені запізно його зробили. Тож я була просто у вишитій сорочці.
Мобільний у мене фірми “Motorola”, який коштує 700 гривень. Цим телефоном я користуюся в особистих цілях. Інший мобільний “LG” я купила у Німеччині за 100 євро і використовую його для роботи. З міського бюджету на поповнення мобільних телефонів виділяється по 200 гривень для заступників та секретаря міської ради. А на всі телефонні розмови, включаючи мобільні та стаціонарні телефони, у бюджеті закладено 2900 гривень на місяць.
Олександр Челядин,
заступник міського голови з гуманітарних питань:
— На роботу я одягаю костюм або штани і сорочку, якщо спекотно. Футболки не люблю. Вдома, звичайно, ношу одяг вільного стилю. Одяг купую сам у Калуші. Донедавна одягався в магазині “Меркурій”. Обов’язково ношу з собою сумку, оскільки завжди маю при собі купу паперів.
Щодо вишиванки, то вона у мене, безумовно, є, але одягаю я її лише на державні свята.
Я користуюся мобільним телефоном “Nokia”, ціна якого близько 2000 гривень. Крім цього, на роботі послуговуюсь службовим мобільним “Samsung”, ціна якого приблизно 300 гривень.
Василь Петрів,
в. о. заступника міського голови з питань будівництва та землеустрою:
— Вам що, “Вікна”, немає більше чим зайнятись? Я надаю перевагу офіційному стилю на роботі. Одяг мені в основному купує дружина у магазинах міста або ж в Івано-Франківську. Я не маю на це часу.
Вишитої сорочки я не маю, але уже замовив. Її мені вишиватимуть дружина та дочка.
Щодо сумки, то я її ношу завжди, бо багато документів.
Користуюся мобільним телефоном “Nokia”, який придбав 4 роки тому, а також службовим телефоном. Щомісяця я можу “наговорити” 150 гривень. Якщо вийде більша сума, то різницю оплачуватиму своїми коштами.
Степан Різник,
заступник міського голови з житлово-комунальних питань:
— Якщо є якісь офіційні заходи в міській ради, то я, звичайно, одягаюся в офіційний одяг. Якщо ж знаю, що доведеться лазити по дахах, підвалах або ж виконувати іншу роботу, пов’язану з моїми безпосередніми обов’язками, то одягаюсь відповідно. Одяг купую сам. Піджак у мене від дизайнера Вороніна і придбав я його в Івано-Франківську. Купую одяг також у ПП Ігоря Коника. Якогось визначеного чи улюбленого магазину, де б я купував одяг, немає.
Вишитої сорочки у мене немає. Але нещодавно я побував у Кривому Розі і там один голова району був у вишиванці, яка мені сподобалася.
Мобільних телефонів у мене два: “Samsung” робочий і цієї ж фірми мій особистий, який коштує 490 гривень.
Іван Живачівський,
голова РДА:
— Я — прихильник ділового стилю. І своїм працівницям теж рекомендував такий одяг. Проте не всіх можна переконати у цьому. Якщо надворі спекотно, то одягаю штани і сорочку з короткими рукавами та галстук. Одяг купую сам. Раніше одягався у ПП Ігоря Коника. Проте тепер через об’єктивні причини від цього відмовився і одягаюся на ринках Калуша та Івано-Франківська.
Вишиванка у мене є ще з 1990 року. Проте до цьогорічного свята Незалежності ми із заступниками придбали нові сорочки. Ми із заступником Василем Турчином придбали вишиванки в Івано-Франківську, заступник Віктор Романів — у Львові.
Я користуюся службовим телефоном “Nokia”. Щомісячно маю 150 хвилин розмови, за які РДА сплачує 120 гривень. Свій мобільний я теж маю, проте він старий і набагато слабший, ніж службовий, тому “тягне” не всюди.
Василь Прокопів,
голова районної ради:
— А які бувають стилі? Я у джинсах на роботу ще ніколи не приходив. Це не до лиця керівникові такого рівня. Вважаю, що при такій посаді подобається це мені чи ні, а виглядати треба відповідно. Тож приходжу на роботу в гарній випрасуваній сорочці і галстуку.
Сорочки мені купує дружина або дочка, а костюми вже сам собі купую, хоча, якби була така можливість, “зіпхав” би і це на них.
Вишита сорочка у мене є, я її одягав на День Незалежності і до церкви теж.
Мобільний телефон у мене “Nokia” 6110, (службовий. — Авт.), який я купив ще 3 роки тому за 1200 гривень. Це була максимальна сума, яку можна було виділити з бюджету. Я до нього вже звик, хоча Сергій ( Сергій Твардовський — голова Фонду спільної власності селища, сіл Калуського району. — Авт.) мене переконує, що такі телефони уже навіть дітям до школи не купують. З районного бюджету мені виділяється 200 гривень на мобільний.
Ватикан: коли час зупинився