„Шановні, — відповідав їм, — це у нас сталося вперше, це якесь диво і гучна сенсація? Скільки подібних „інтелектуальних шедеврів” регулярно з’являється у всіх без винятку містах нашої держави? І щоразу усе закінчується помахуванням пальчиком: „Так чинити негарно”. Потім усі заспокоюються. Інцидент вичерпано. Можна забути. До наступного разу. А там знову висловимо осуд і помахаємо пальчиком. Але ж корінь цього зла простим засудженням не викорчуєш, як бур’ян на дачі.
Усім нам відома стара, як світ, істина: ніхто не хоче вчитися на чужих помилках. Багатовікова історія людства від печерного і аж до нашого — комп’ютерно-космічного налічує безліч прикладів свідомого використання гасла: „Розділяй та володарюй”. Коли, наприклад, вождь племені відчував перспективу втратити владу через свою некомпетентність, він та його соратники придумували фіктивного ворога, на якого можна було б відволікти гнів та образу ошуканих підлеглих. А з кого найпростіше і найпереконливіше можна „зліпити” ворога? Це вже зовсім просто! Варіантів є безліч: це плем’я з сусідньої печери, це люди іншого віросповідання, це люди іншого кольору шкіри (волосся, очей тощо), громадяни іншої держави, співгромадяни, але з іншої області (міста, села, вулиці тощо). Мета такого пошуку ворога — „випустити пару” з ошуканого народу та зібрати собі політичні (разом з економічними) дивіденди.
Ця гидотна, але безпрограшна карта використовується практично безперервно протягом тисячоліть: влада використовує її, щоб утриматися, а опозиція — щоб прийти до влади. Зручна та незмінна панацея, вічна та звична! Так що за кожним проявом вандалізму, побудованому на людиноненависті, завжди у тіньочку стоїть хтось, кому це потрібно; хтось, хто знає: найкраще спрацьовує те, що базується на темних, звірячих інстинктах деяких людей, їхнього розуму та душі. Такі діячі через нав’язування порядним людям різноманітних фобій та анти-ізмів нівелюють настанови Всевишнього про те, що ВСІ ми — його діти; що за великим рахунком існують лише дві, так би мовити, „нації”: люди доброї волі та люди злої волі; що кожен з нас як на цьому світі, так і в іншому, має відповідати тільки і винятково за СВОЇ вчинки! Ніхто не може судити батьків за вчинки дітей. І навпаки. Адже не всі громадяни Німеччини у 30-40-і роки минулого століття були за своїми переконаннями фашистами. І тому на Нюрнберзькому процесі нікого не засудили за те, що він — німець: судили кожного окремого індивідуума за його особисті злочини проти людства. Судили згідно законів Божих та Конституцій цивілізованих демократичних держав.
От і нам би найвища пора навчитися міжнаціональної та міжрелігійної толерації, яку записано у нашій Конституції України. І тут починається робота для КОЖНОГО з нас без найменшого винятку. Можновладці всіх щаблів, Президент, Верховна Рада, депутати всіх рівнів при активній роботі силових структур зобов’язані активно працювати на виявлення не тільки виконавців подібних „шедеврів”, але (і це набагато важливіше) й ідеологів-замовників, так званих платників-спонсорів. Адже старовинну детективну формулу „Шукай, кому це вигідно, і знайдеш злочинця” ще ніхто не скасовував.
Освітяни разом з журналістами газет, журналів, ТБ та радіо можуть і повинні збільшити кількість та якість інформації, спрямованої на поглиблення наших знань у сфері духовності. Всі ми разом, якщо бажаємо добра своїм батькам, дітям, онукам (зрештою, і собі), якщо хочемо щасливого майбутнього для України, повинні не дозволити дрібним політичним аутсайдерам-маргіналам затягти нас у дике печерне минуле! Коли ми викорчуємо з себе та своїх рідних інстинкти зла, навчимося терпимості, тоді звірячий оскал фашизму зникне з нашої душі та з нашого розуму. І тільки після цього він перестане з’являтися на стінах. А з чистими стінами можна і у Європу. Такими нас приймуть: з чистою душею, чистими руками і чистими стінами. Не інакше. Правда, люди доброї волі?
Від редакції: Написи та зображення антисемітського та неофашистського змісту на стінах будинків центральної частини міста протрималися кілька тижнів. Після публікацій у ЗМІ на них таки звернула увагу влада і комунальники їх зафарбували. Також нам пообіцяли організувати розслідування появи зображень, направивши відповідні звернення до СБУ та райвідділу міліції. Служба безпеки, за словами заступника міського голови з гуманітарних питань Олександра Челядина, відповіла, що такі справи не належать до її компетенції.
Ватикан: коли час зупинився