У влади є автоманія і автофобія

Засіб для пересування кожна людина вибирає для себе сама: за своїми уподобаннями, фінансовими можливостями, станом здоров’я. Найактуальнішою ця проблема є тоді, коли постає питання: чим добиратися на роботу (на відпочинок, до батьків, у часті відрядження). Звичайно, найкориснішою для здоров’я є піша прогулянка.
Переглядів: 417

Це абсолютно безкоштовно й інколи навіть приємно. Проте гуляти можна тоді, коли відстань порівняно невелика, а часу вдосталь. Коли ж людина поспішає, вона може скористатися… велосипедом. Що, до речі, і роблять, приміром, парламентарі Швеції, оберігаючи довкілля та дбаючи за своє здоров’я. А от українські високопосадовці їздять на роботу виключно машинами. І оці невеличкі рекомендації сприйняли б, напевно, як недоречний і трохи дурнуватий жарт. Тут навіть не допомогли намагання мера Києва Леоніда Черновецького „пересадити” своїх співпрацівників на метро: вони і надалі їздили на роботу автомобілями, але залишали їх на задньому дворі міської ради, а до парадного ходу гордо підходили на своїх двох.
Така вже натура українських чиновників — ну зрослися вони з машиною, чи що? А якщо таке органічне поєднання неможливо виправити (і з цим уже нічого не поробиш), то „Вікна” принаймні намагалися з’ясувати, на якій стадії споріднення із „залізним другом” перебувають калуські чиновники (тим паче, що для деяких чоловіків машина у рейтингу улюблених осіб (!) буває на першому місці), а також, якої вартості авто влади, та чи користується вона (влада) службовим транспортом тільки при виконанні службових обов’язків.
Як з’ясувалося, у Калуші ще не все втрачено. Так, жоден із посадовців міста чи району не поставив транспортний засіб попереду дружини (чоловіка). Всі оцінили машину як необхідний засіб пересування у цьому божевільному світі, який вимагає мобільності та оперативності. До слова, „Вікна” зафіксували принаймні 2 випадки автофобії — у заступника міського голови з гуманітарних питань Олександра Челядина та голови Фонду майна спільної власності селища, сіл Калуського району Сергія Твардовського. І обидва — після проходження строкової служби в армії (Олександр Челядин деякий час служив в Афганістані. — Авт.). Що трапилося, посадовці не уточнюють, проте з того часу вони на все життя відмовилися від можливості і бажання не тільки мати машину, але час від часу покермувати хоча б чужою.

Живачівський дожився до власного авто
Автопарк районної ради, без сумніву, програє місту, як у номінації „Особисте авто”, так і при присудженні премії „Службовий автомобіль”. Це пояснюється не тільки дещо меншими зарплатами (не факт, що чиновники живуть виключно на зарплатню). Чи потрібна, скажімо, людині своя машина, якщо вона активно використовує службовий автомобіль? Подейкують, що у службових гаражах „ночують” всього 2 машини — заступника голови райради Івана Кавчака та голови РДА Петра Цюпи (які проживають у Калуші). Проте, як зізнався один із високопосадовців, „якби я жив у селі, то теж їздив би додому службовою машиною”. Звичайно, з одного боку, як після ненормованого робочого дня добиратися додому автобусом? Але, з іншого, кошти у бюджеті на особисті потреби чиновництва (принаймні, на районному рівні) ніхто не передбачав. Хоча факт використання службового автомобіля у своїх цілях на сьогодні уже нікого не дивує.
Так, у розпорядженні районної ради та адміністрації 6 автомобілів і 4 водії. Кожна машина закріплена за головою або котримсь із заступників. Найновіший службовий автомобіль — у голови РДА Івана Живачівського. Це „Волга-3110”, але вона уже була, коли Іван Живачівський зайняв свою посаду. За словами водія голови райради Зіновія Дмитерчука, він би „навіть цієї відносно нової „Волги”  ніколи не проміняв на „Опеля” (службове авто голови райради Василя Прокопіва), якому уже 11 років”. Загалом водії зазначають, що автопарк райради досить старий і потребує оновлення. Машини часто виходять із ладу, а поточні ремонти, як і обслуговування загалом, виконують водії. Цікавий факт: водій Василя Прокопіва працює зі своїм шефом уже 9 років. Каже, що працював з Прокопівим ще з „івано-франківького” періоду свого шефа, а живе з ним в одному селі — Завої. За цей час бувало всяке, але роботою пан Зіновій задоволений. Як і водій голови РДА Степан Дідоха, який спростовує чутки про те, що Іван Живачівський час від часу полюбляє не зовсім коректно спілкуватися зі своїми підлеглими. Водій стверджує, що за рік співпраці з такими фактами не стикався.
Пального, стверджують водії, заступники голови РДА, як і сам голова, витрачають небагато — до 100 літрів на місяць. Трапляється, що заправляють машини своїм коштом. Значно більше пального використовує голова райради зі своїм заступником. На них двох передбачено 400 літрів на місяць. Левову частку пального використовує Василь Прокопів (приблизно втричі більше, ніж Іван Кавчак).
Щодо власних автомобілів, то районні посадовці про них відгукуються по-різному.

Іван Кавчак, заступник голови райради:
— У мене є  „Audi-80”, якому 17 років. Купив я його 6 років тому і заплатив тоді 3,7 тис. доларів. Тоді для того, щоб купити цю машину, я продав трактор Т-40 та стареньку машину. На власне авто використовую дуже мало пального, бо не маю часу десь їздити. Взагалі, коли я купував машину, то переслідував насамперед мету — мати на чому здійснювати паломництво до святих місць — Зарваниці, Почаєва, Гошева. Туди я їжджу досить часто і разом зі своєю сім’єю.
 
Василь Прокопів, голова райради:
— У мене є „Лада”, якій вже близько 20 років. Проте на ній я майже не їжджу, бо цілий тиждень користуюся службовим авто, іноді навіть на вихідних, коли є якісь заходи чи проблеми у районі. Щодо мого водія, то я ним дуже задоволений. Навіть можу сказати, що якби Ющенко знав, який у мене гарний водій, то забрав би його до себе.

Іван Живачівський, голова РДА:
— Ще коли мене перед виборами запитали, чого я б найбільше хочу, то я відповів, що однією з моїх мрій є автомобіль. Мене ще з дитинства тягне до техніки, а у 18 років я отримав свої перші права. Нещодавно моя мрія здійснилася: я оформив кредит у банку на покупку автомобіля „Жигулі” вартістю 44 тис. гривень. Нехай я 4 роки сплачуватиму цей кредит, зате матиму власне авто.

Насалик не ризикує їздити по Калушу на „Феррарі”
Щодо міста, то, очікувано, найбільш шикарним особистим автопарком володіє міський голова Ігор Насалик (за сумісництвом — офіційний мільйонер). Містом Ігор Насалик роз’їжджає на найдешевшому своєму авто — чорному „Peugeot” (що не дивно, зважаючи на стан доріг). Проте, окрім цієї машини, міський голова володіє ще 5 одиницями транспорту: „Bently” чорного кольору (про особливості цього автомобіля читайте на 11 стор.), „Ferrary” червоного кольору (до слова, в Україні є тільки 4 таких машини), „Merсedes CL 600” чорного забарвлення, „Mercedes S 500” чорного забарвлення, позашляховик (у народі — просто джип) „Grant Cherokki” зеленого кольору. Більшість цих авто — минулого року випуску. Тож, робимо висновок, що для міського голови машина не є суто засобом пересування. Це і підтвердження значного соціального та матеріального статку. Можливо, це і спосіб самоутвердження. Але не виключено, що це просто дорогі покупки матеріально забезпеченої людини.
Як з’ясувалося, не менш авто-забезпеченою є дружина міського голови Гюзель Насалик (церковне ім’я — Галина), яка у повсякденному житті послуговується синім „BMW-Z-4” та “Mercedes-С-500” (кабріолет).
Досить “круті” автомобілі також у деяких депутатів міської ради. Зокрема, у відомого в місті підприємця, депутата міської ради Сергія Барни — „Mercedes S”, вартістю приблизно 500 тис. гривень (на ринку вживаних авто — 80-90 тис. доларів). Досить показні машини й у двох інших депутатів міськради, також підприємців — Віталія Кінаша — BMW-520 (вартість вживаного авто складає приблизно 40-50 тис. доларів) та Олега Романишина — „Toyota Camry” та позашляховик „Toyota Raw” (вартість вживаних авто такого ґатунку становить відповідно 25-30 і 35-40 тис. доларів).
Автопарк міської ради на порядок кращий, ніж районної, проте все одно влада нагороджує його словами „металобрухт”. Так, у розпорядженні виконавчого комітету міської ради є три машини — „Opel Omega”, 1995 року випуску (яким переважно користується заступник міського голови з комунальних питань Степан Різник), „Daewoo Espero”, 1998 року випуску, та „Волга”, 1993 року випуску. Останні два автомобілі формально закріплені за заступниками, але ними користуються всі з виконкому, кому це потрібно у роботі. Ще одна машина — мікроавтобус „Mercedes Benz” закріплений за міською радою. Ним вряди-годи послуговується секретар міської ради Роман Боднарчук. Проте найчастіше авто користуються різноманітні установи, колективи міста.
Заступник міського голови з питань економіки Ігор Очкур на роботі послуговується власним авто „Honda Accord”. Трапляється, що й заправляє за власні кошти. А сам міський голова взагалі не користується ні службовим авто, ні пальним за бюджетні гроші. Загалом, вказують заступники, коштом міського бюджету щотижня виділяються 2 талони на пальне по 15 літрів. Це, якщо заплановані поїздки містом. Якщо ж намітилася дальня поїздка, то додатково виділяється ще один талон.
На відміну від районних чиновників, міські додому службовими автомобілями не їздять. Мабуть, тому, що всі (за винятком Олександра Челядина) мають власні авто. А також тому, що більшість міських посадовців — люди забезпечені. Щодо власних автомобілів, то влада про них говорить так.

Ігор Очкур, заступник міського голови з питань економіки:
— У мене автомобіль „Honda Accord”. Йому 9 років, а придбав я його 2 роки тому. Тоді я заплатив за нього 10,2 тис. доларів. Для мене автомобіль, насамперед, — необхідний засіб пересування: за рік я на ньому „намотую” 60-70 тис. км. Мабуть, з цієї причини я за авто доглядаю не належним чином (автомобіль заступника часто буває брудним. — Авт.). Але я на це просто не маю часу.

Наталя Бабій, в. о. першого заступника, керуюча справами виконкому:
— Ми з чоловіком 2 роки тому купили у Німеччині „Mercedes Benz” (Vito). Не можу сказати, скільки він коштує і скільки пального ми тратимо на авто, бо цими питаннями займається чоловік. Особисто я за кермо автомобіля не сідала уже 8 років, хоча і маю права. Не було потреби, адже ми з чоловіком займалися однією справою, і машиною завжди керував він. Зараз для службового авто є водій.

Роман Боднарчук, секретар міської ради:
— Автомобіль у мене досить старий — червоні „Жигулі” п’ятої моделі. Я ним майже не їжджу, бо не маю такої потреби. Для мене це тільки засіб пересування, наприклад, коли потрібно поїхати в село.

Олександр Челядин, заступник міського голови з гуманітарних питань:
— У мене автофобія після проходження строкової служби в армії, тому про ніяку машину не може бути й мови, хоча я колись і їздив на авто.

Степан Різник, заступник міського голови з комунальних питань:
— Першу свою машину „Жигулі” я придбав ще у 1989 році. Тоді були радянські часи, черги на покупку, керівникам не дуже хотіли давати авто. Але мені, як кращому керівнику, дали. На „Жигулі” я проїздив до 2000 року, а потім поміняв цю машину на „ Volkswagen-Passat”, 1988 року випуску, з доплатою 2 тис. доларів. Тиждень тому я передав своє авто дітям і тепер на ньому їздить зять. Це для мене досить незручно, бо без машини важко. Але коли мені треба, то цим авто я все ж користуюся.