Часто для цих людей єдиний шанс перебути зиму — влаштуватися у якомусь сухому підвалі і грітися від труб централізованого теплопостачання. Але попри все практично щозими у різних інформаційних джерелах з’являються повідомлення, що у тому чи іншому місці знаходять замерзлих людей без постійного місця проживання.
Як не дивно, але і у бомжів, виявляється, є вибір та реальна можливість влаштуватися більш-менш по-людськи. Проте, все одно залишаться люди, які житимуть на вулиці. Тому що інакше не вміють або просто не можуть чи не хочуть.
Бомжів у Калуші немає?
Як повідомила начальник управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Любов Федоришин, близько двох місяців тому відбулася перевірка щодо виявлення людей, які не мають постійного місця проживання. Вона показала, що усі люди, які сьогодні живуть на вулиці (принаймні, ті, яких виявили, і про яких відомо владі) мають місце реєстрації. Тобто насправді особами без визначеного місця проживання не є. Вони потрапили на вулицію через різні обставини. Як сімейні, так і пов’язані з психічним здоров’ям тощо.
Таким людям (звичайно, якщо є відповідне бажання) влада може надати допомогу. Так, за словами Любові Федоришин, управління бере на себе виготовлення втрачених документів і зокрема паспорта. Наявність останніх дає змогу розраховувати і на місце у гуртожитку, і на отримання пенсії та соціальної допомоги. Таких людей, якщо у них, звісно, немає психічних розладів, онкозахворювань чи туберкульозу, беруть під свою опіку соціальні працівники. А переліченими категоріями важкохворих мають опікуватися вже медики. Але, як не прикро, підкреслила пані Федоришин, багато людей вулиці не хочуть змінювати звичний спосіб життя. До прикладу, свого часу біля ЗОШ №3 бомжував чоловік без двох стоп. Жив з милостині. Аби полегшити йому життя, управління праці і соціального захисту населення неодноразово доправляло його до лікарні у Підгірках, де його годували, купали і загалом допомагали. Але завжди все закінчувалося однаково — чоловік повертався на вулицю. Там він мав колег для чаркування, дохід від добросердних городян, які намагалися підтримати людину без ніг. Очевидно, що його таке життя цілком влаштовувало.
Щодо забезпечення житлом, то, за словами спеціаліста обліку і розподілу житла управління житлово-комунального господарства міської ради Марії Гриців, людина, яка не має місця проживання, може звернутися до міської влади із заявою. Після розгляду її на комісії та затвердження на засіданні виконкому можна розраховувати на місце у гуртожитку. Такі випадки є непоодинокими і зазвичай проблема даху над головою для людей, які не мають де жити, вирішується для них позитивно. Тобто, якщо є бажання, питання місця проживання вирішити можна.
Керуюча справами виконкому, в. о. першого заступника міського голови Наталія Бабій повідомила, що відколи у місті нова влада, тобто в останні півроку, жодного випадку виділення місця у гуртожитку для осіб без певного місця проживання не було. Але, якщо такі звернення будуть, Наталія Бабій запевнила, що ці люди знайдуть підтримку міської влади і допомогу у влаштуванні до гуртожитку. Відмовляють тільки хворим з відкритою формою туберкульозу та іншими небезпечними для оточуючих захворюваннями. Зважаючи, що серед людей вулиці, які живуть у холоді, недоїдають і за своє здоров’я не дбають, такий діагноз є звичним, то без лікування шансів знайти дах на головою вони не мають. До слова, щодо лікування бомжів у медичних закладах, то тут також не все так безхмарно: якщо хворі на туберкульоз можуть лікуватися абсолютно безкоштовно і мати потрібні ліки коштом державного фінансування, то інші люди вулиці, які частенько потраплять до лікарні через обмороження кінцівок тощо, шансу отримати нормальну медикаментозну допомогу практично позбавлені. Просто тому, що необхідні ліки і медпрепарати ці люди собі купити не мають за що, а медичні заклади у бюджетному фінансуванні на придбання ліків дуже обмежені.
Окрім влади, людям без постійного місця проживання намагаються допомагати й громадські благодійні організації. Зокрема, відомий у Калуші фонд „Християнська любов”. На жаль, можливості фонду є скромнішими та обмежені розміром пожертв та внесків на його рахунок. Як повідомили у „Християнській любові”, їм відомо про бомжа, який облюбував собі ринок на „п’ятачку” і зазвичай тут днює і ночує біля смітника. Працівники Фонду постійно носили йому їсти і від імені чоловіка склали заяву до УЖКГ про виділення йому місця у гуртожитку.
Судячи з усього, „Християнська любов” нині переживає не найкращі часи і, виходячи з тих коштів, які вдається зібрати, допомогти усім нужденним просто фізично не у змозі. Наразі тут готують обіди для 20 людей і до їхнього відбору підходять ретельно. „Якщо хтось здатен сам собі допомогти, але з місяця у місяць харчується у благодійному фонді, то, очевидно, людину така ситуація влаштовує. Безкінечно так тривати не може і така людина втрачає право на благодійні обіди. Натомість їх готують для тих, хто інакше вижити не зможе”, — таким принципом за обмеженого забезпечення керується нині „Християнська любов”.
До слова: щодо чоловіка, яким опікувалася „Християнська любов”, то його майбутнє набуло обрисів визначеності. З’ясувалося, що донедавна він мешкав у гуртожитку на вул. Січових Стрільців, але через пиятики та клопіт, якого він завдавав сусідам, його з гуртожитку „попросили”. Так людина потрапила на вулицю. Днями чоловік забрали до лікарні, йому готують місце у рідному гуртожитку. Звичайно, попередньо заручившись обіцянкою, що цього разу він житиме спокійно і заведеного розпорядку не порушуватиме.
Знайти інших благодійників, які надавали б можливість людям вулиці бодай раз на день поїсти гарячої їжі, помитися чи десь переночувати „Вікнам” не вдалося.
Ватикан: коли час зупинився