З’ясувалося, що Гімн знають усі, проте помиляються на кожному кроці. Загалом — через об’єктивні причини. Проте для того, щоб достеменно розібратися, чому насправді посадовці мають таку погану пам’ять, варто з’ясувати кілька нюансів із історії творення Українського Державного Гімну.
Історія Гімну
Кожен народ має свій державний гімн, що являє собою урочисту пісню прославляючого характеру і має давню та цікаву історію. У стародавніх країнах (Єгипті, Месопотамії та античній Греції) це були молитовні звернення до богів, які виконувалися хором. У християн гімни мали релігійне спрямування і були частиною богослужінь. Відомо, що дружинники княжого війська перед битвою з татаро-монголами на річці Калка 1224 року співали „З нами Бог, розумійте язици”. Мали свої гімни і козаки, а також Січові Стрільці („Ой у лузі червона калина”, „За Україну, за її волю”).
На початку ХІХ століття виникають та утверджуються офіційні гімни багатьох країн Європи, які затверджені як державні і сьогодні.
Сучасний Гімн України написав поет Павло Чубинський 140 років тому. Тоді пісня нараховувала 4 куплети, у яких згадувалися всі видатні провідники національно-визвольного руху українського народу. Сучасний варіант тексту нараховує 3 куплети, але до нашого часу дійшов тільки один автентичний куплет (перший). Другий (який хоча і не затверджений офіційно, але досить часто виконується на неофіційних зібраннях) склали уже значно пізніше, і автора, як такого, він не має. З часом зникла також друга, жвавіша та моторніша строфа приспіву. А сам текст зазнав деякої фольклоризації. До прикладу, слово „вороги” замінили на типове для народної поезії „воріженьки”.
Мелодія, на яку співали пісню у народі, дещо відрізнялася від тієї, що її склав Вербицький. Але уже незабаром з’являється багато версій виконання твору, навіть інструментальна. Пісню виконував також один із найславетніших оперних співаків Модест Менцинський, у тому числі — і на сценах найбільших театрів світу. Пісня стала настільки популярною, що її переклали на англійську та німецьку мови, а після проголошення самостійної соборної Української Держави уряд УНР затвердив „Ще не вмерла Україна” як державний гімн.
Цей же твір став державним гімном незалежної держави України.
А комуністи
та соціалісти проти!
Текст Гімну „Ще не вмерла Україна” був прийнятий 6 березня 2003 року після тривалих дискусій, адже переважна більшість у ВР була прокомуністичною і чинила спротив численним спробам демократичної частини депутатів утвердити один із державних символів України. Учитель музичного мистецтва школи №1 Михайло Гніздовський розповідає, що офіційне визнання музичної редакції гімну відбулося ще 1992 року. Без літературного тексту гімн звучав 11 років, доки ВР законодавчо не затвердила гімн, що складається із одного куплета та приспіву. На той час „за” проголосували 334 із 433 депутатів, зокрема, фракції „Наша Україна” (97 депутатів), „Трудова Україна” (41 депутат), „Регіони України” (37 депутатів), СДПУ (о) (35 депутатів), група „Демократичні ініціативи” (21 депутат), БЮТ та група „Європейський вибір” (по 17 депутатів). Від КПУ та СПУ не проголосував жоден депутат.
Прийняття Державного Гімну пришвидшило те, що перші особи України, які відбували за кордон із офіційним візитом, потрапляли у досить незручне становище, коли на їхню честь не звучав Гімн України, оскільки його текстового варіанту просто не існувало. Отож, три роки тому був прийнятий такий текст:
„Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду”.
Чому депутати відмовилися від другого і третього куплетів гімну (адже саме такий варіант пропонував депутат ВР від „Нашої України” Левко Лук’яненко)? На думку Михайла Гніздовського, це було зроблено як компромісний варіант для того, щоб текст був прийнятий узагалі. Адже комуністи та соціалісти пропонували законодавчо затвердити музику гімну колишньої УРСР (її написав у 1970-их роках А. Лебединець на слова П.Тичини і М. Бажана). Таким чином, Україна має найкоротший гімн у всій Європі.
У другому куплеті, який не був затверджений, співається: „Станем, браття, в бій кривавий, від Сяну до Дону”. По суті, на сьогодні річка Сян протікає територією Польщі, а Дон — Росії, хоча це і є етнічні українські території. Можливо, депутати зважили на те, що це звучить як зазіхання на чужі території. Тим паче, що згадується „бій кривавий”. Хоча, на думку Михайла Гніздовського, текст потрібно зберегти в автентичному вигляді, адже це історія держави.
До того куплету, який прийнятий на сьогодні, були внесені зміни, які вчитель називає просто філологічними домислами. Через це і виникає найбільше плутанини при виконанні Гімну. Так, помилки, які найбільше зустрічаються, це „Україна” замість „України”, „ні” замість „і”, „браття козаченьки або “браття українці” замість „молодії”.
До речі, за словами Михайла Гніздовського, у серпні цього року у Києві відбувся Форум українців, на який з’їхалися українці з усього світу. На Форумі піднімалося питання щодо того, щоб залишити гімн на 3 куплети. Учасники Форуму також виконали Гімн повністю.
На сьогодні у ВР готується новий законопроект від фракції „Наша Україна”, який передбачає затвердження 2 і 3 куплетів пісні як Державного Гімну.
Щодо мелодії гімну, то музична редакція залишилася такою ж, як і 140 років тому. Згідно із Законом України „Про Державний Гімн України”, офіційно Гімн потрібно виконувати у тональності сі бемоль мажор. Для порівняння: відомий український співак Олександр Пономарьов виконує пісню у тональності ля мінор. Це досить високо, тому неприпустимо використовувати фонограму співака на офіційних заходах, де співає велика кількість людей, яким важко так „потягнути” за Пономарьовим, особливо тим, хто не має музичного слуху. Люди надривають голоси, спотворюючи цим самим звучання Гімну.
Щодо мелодії, то цього року під час святкування у Києві Дня Незалежності України трапився випадок, який змусив законодавчу гілку влади держави ще раз повернутися до розгляду питання про пісенний символ України. Так, під час святкування група „Mansaund” виконувала Гімн „Ще не вмерла України”, повністю змінивши трактовку мелодії. Пісню виконали у сучасному стилі реп. Це було зроблено досить професійно з точки зору музичного виконання. Проте мелодія Гімну була повністю спотворена. Тому після цього випадку була прийнята постанова ВР про те, що мелодію Гімну змінювати забороняється.
Чи повинен патріот знати Гімн?
Невідомо, чи знають калуські чиновники всі нюанси творення Державного Гімну, але з’ясувалося, що всі вони ознайомлені з тим, що виконується тільки перший куплет тексту. Варто відзначити, що якщо кілька років тому українська влада пропагувала політику, яка межувала із крайністю, про те, що нав’язувати вивчення тексту Гімну, особливо дітям, неприпустимо, то тепер демократична влада впадає в іншу крайність — повсюдно твердиться про те, що справжній патріот України повинен знати гімн, співати його на урочистостях, поклавши руку на серце (цей жест, до речі, запозичений в американців, означає приблизно „з Україною у серці” і не є обов’язковим для наслідування). До слова, всі опитані „Вікнами” представники калуської влади визнали, що знання Гімну все ж є обов’язковим, тим паче, що вивчити один куплет не є вже надто обтяжливим. Переважна більшість посадовців співає Гімн на офіційних заходах. З іншого боку, це є особиста справа кожного, адже на момент звучання Гімну людина може погано почуватися, не мати бажання до співу. Проте у такому випадку краще постояти мовчки, ніж вдавано ворушити губами.
З цього приводу можна пригадати подію піврічної давності, коли на першій сесії Калуської міської ради міський голова Ігор Насалик пообіцяв запросити для депутатів вчителя співу, оскільки депутати не виконували Гімн. Цікаво, чи знає сам міський голова текст Гімну, хоча, за його ж словами, сумніватися у цьому не доводиться. Однак продекламувати текст Ігор Насалик відмовився (очевидно, сприйнявши прохання журналіста як жарт). Місію декламації Гімну замість міського голови відважно взяла на себе в. о. першого заступника міського голови, керуюча справами виконкому Наталя Бабій. Із задоволенням розповіли „Вікнам” Гімн секретар міської ради Роман Боднарчук та заступник міського голови з гуманітарних питань Олександр Челядин.
„Вікна” з приємністю відзначають, що заступник міського голови з економіки Ігор Очкур досконало володіє текстом Гімну і не зробив жодної помилки. Ігор Васильович навіть мав намір порадувати „Вікна” співом, але, зважаючи на робочу обстановку, вирішив обмежитися речитативом.
Зате заступник голови районної ради Іван Кавчак ексклюзивно для газети по телефону виконав навіть не один куплет гімну, а два, проте (очевидно, від хвилювання) неодноразово збивався. Однак співав Іван Васильович від щирого серця, і це — основне.
„Вікна” пропонують деякі думки представників влади щодо Гімну України.
Роман Боднарчук, секретар міської ради:
— Я вважаю, що Гімн потрібно знати обов’язково. Гляньте: під час футбольних матчів команди всіх країн співають гімни своїх країн, тільки наші футболісти зовсім не завжди і не всі співають Гімн. Я при виконанні гімну не ставлю руку на серце. Мабуть, тому, що не знаю значення цього жесту.
Ігор Очкур, заступник міського голови з економічних питань:
— Можна співати гімн по 3 рази на день, піднімати прапор, але не бути патріотом України. А можна і не знати тексту, але любити країну. Проте думаю, що Гімн має знати кожен, адже це всього-на-всього 1 куплет і приспів. Якщо багато людей, особливо молоді, можуть наспівувати популярні шлягери, то текст Державного Гімну теж можна вивчити. Я завжди співаю Гімн на офіційних заходах, оскільки маю добрий слух і голос.
Олександр Челядин, заступник міського голови з гуманітарних питань:
— Звичайно, я знаю Гімн, адже я — філолог, голова міської партійної організації. І вважаю, що Гімн має знати кожен. Знаєте, коли наша спортсменка Лілія Підкопаєва здобула першу перемогу і при її нагородженні піднімали прапор України, то це виглядало настільки гарно і велично, що у мене навіть навернулися сльози.
Іван Кавчак, заступник голови районної ради:
— На мою думку, знати Гімн обов’язково, бо якщо ти українець і звучить Гімн, то просто соромно його не співати. Я особисто завжди співаю Гімн, але руку на серце не кладу, хоча по телевізору бачу, що так чинять і Президент, і деякі інші посадовці. Я просто не знаю, що означає цей жест. Я, наприклад, знаю, що руку кладуть на серце, коли зізнаються у коханні.
„Вікна” вдячні, що усі опитані адекватно і дуже добросовісно реагували на запитання журналістів. І те, що представники влади помилялися у тексті Гімну, по суті, не має особливого значення, бо, як уже йшлося вище, текст настільки часто зазнавав інтерпретацій, що, напевне, тільки спеціалісти музичного мистецтва можуть без помилок його продекламувати. Тішить те, що, принаймні, опитані чиновники Гімн знають і співають його завжди, коли звучить мелодія. До слова, проведений у редакції газети зазначений експеримент засвідчив: усі журналісти теж роблять типові помилки у виконанні Державного Гімну України. Пропонуємо і читачам звірити свої знання.
На світлині: 2004 рік. Кандидат у Президенти Віктор Ющенко співає Гімн на Говерлі
Ватикан: коли час зупинився