Загалом на початок року у світі було зареєстровано більше 180 млн. людей, хворих на цукровий діабет. В Україні цей показник перевищує 1 млн. осіб. Зокрема, на Калущині на диспансерному обліку перебуває 2555 хворих на цукровий діабет (з них 939 хворих — з району). Затрати на лікування хворих цією недугою становить 3% від усіх коштів, виділених на галузь охорони здоров’я.
Життя хворих на цукровий діабет, резюмував Микола Гудим, є суворо контрольованим. Адже для того, щоб нормалізувати рівень цукру у крові, потрібно щодня вводити інсулін або приймати цукрознижуючі препарати. На сьогодні вік людини, хворої на цукровий діабет, продовжено до 40 років. Взагалі, вказує завідувачка ендокринологічного відділення ЦРЛ Галина Зелик, хворі помирають не так від самої хвороби, як від ускладнень. Проте, якщо хворі будуть повністю і систематично забезпечуватися необхідними медпрепаратами, то всі ускладнення можна буде попередити. Це залежить від самого хворого і від його бажання продовжити своє життя, та й бажання жити взагалі. Так, в одному із сіл Калуського району живе чоловік, який захворів на цукровий діабет у дворічному віці. Тепер йому 48 років.
Загалом не обов’язково всі, у кого виявили серйозну недугу, змушені вводити щодня інсулін. Так, хворі другого типу мають достатню кількість інсуліну у крові, але він не може потрапити до клітин організму, і, відповідно, не діє на цукор. Такі хворі можуть приймати цукрознижуючі препарати. Однак, у зв’язку із відсутністю фінансування у місцевому бюджеті, медикаменти вони змушені закуповувати за власні кошти. Раніше хворі отримували таблетовані препарати безкоштовно. Це також дозволяло вести постійний медичний нагляд за ними. Тепер для таких цілей до бюджету потрібно закласти у середньому 18-20 тис. гривень на рік (тільки на потреби населення району).
Серед хворих на цукровий діабет є також 18 дітей та підлітків (на 1 січня цього року). Як зазначає Галина Зелик, всі діти, які починають хворіти на цю недугу, є відразу інсулінозалежними (1 тип). Така особливість дитячого організму. Дітей та підлітків повністю забезпечують інсуліном, шприц-ручками та глюкометрами. А загалом хворі на цукровий діабет повністю забезпечені інсуліном вітчизняного виробництва, та на 85% — імпортним.
До слова, нещодавно на центральних телеканалах країни пройшла інформація про те, що діабетики не задоволені якістю інсуліну, який для них розповсюджується централізовано. Галина Зелик повідомила, що не буває неякісного інсуліну. Просто медичний препарат ефективний тоді, коли він підходить хворому. А це визначається індивідуально. Так, донедавна у Калуші не було спеціальної апаратури для проведення таких аналізів. Проте цього року керівництво міської поліклініки закупило лабораторне обладнання для визначення рівня глікозельованого гемоглобіну у крові (дані обстеження свідчать про компенсацію цукрового діабету). Тож тепер діабетики можуть визначити, який вид інсуліну підходить саме їм і можуть ефективніше проводити лікування. Вартість процедури — 10 гривень.
Цього року для сільських амбулаторій було придбано аналізатори крові КФК-3, а також один глюкометр для Завійської амбулаторії. Проте є проблема із забезпеченням глюкометрами бригад швидкої допомоги та дитячої лікарні. Також як у місті, так і у районі діабетики не забезпечуються засобами введення інсуліну (шприцами, шприц-ручками) та глюкометрами, тому закуповують їх за власні кошти. Галина Зелик виокремлює ще одну суттєву проблему діабетиків — тест-смужки для контролю рівня цукру у крові. Ціна однієї смужки — від 3 до 5 гривень. А на день діабетикам потрібно кілька штук.
Загалом деякий поступ у ставленні до людей, хворих на цукровий діабет, є. Так, у нашому місті уже є магазини („Гостинний дім” та „Фуршет”), у яких продаються спеціалізовані продукти для діабетиків. Проте проблема хворих на цукровий діабет повинна більше зацікавити владу — як міську, так і районну. Микола Гудим назвав ряд проблемних місць, які медики та хворі вирішити самотужки неспроможні, а тому сподіваються на владну підтримку.
Ватикан: коли час зупинився