Депутати знову говорили про можливу катастрофу

Але ні по тональності, ні по спектру проблем, обговорення практично нічим від попередніх депутатських слухань на тему екології не відрізнялося. Окрім того, що профільна депутатська комісія попередньо виїжджала на основні проблемні, з погляду їхньої екологічної безпеки, об’єкти, де було зроблено фотографії. Їх для загального огляду розвісили у фойє.
Переглядів: 388

Темою обговорення став хід виконання „Програми охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в м. Калуш”, яку у березні минулого року прийняли депутати міськради попереднього скликання. Доповідав в.о. заступника міського голови з питань будівництва Василь Петрів.
Говорив пан Петрів багато і торкнувся практично усіх проблем у Калуші. І у більшості моментів доводилося констатувати — багато важливих заходів не виконується. Зокрема, критичною залишається ситуація на територіях у зоні діяльності ДП „Калійний завод”. Попри те, що у 2002 році Мінпромполітики прийняв програму розвитку виробництва калійних добрив, яка передбачала залучення протягом 2003-2007 років 55 млн. гривень, питання фінансування не вирішується. Тому проблеми, пов’язані з виробництвом калійних добрив, у Калуші не вирішуються. Поки що ситуацію вдається втримати під контролем, але довго так тривати не може. Тому депутати вирішили у лютому провести сесію міської ради, де розробити конкретні заходи, які б виконувалися.
Співдоповідь Михайла Довбенчука (депутата від фракції БЮТ) містила менше цифр, зате більше епітетів. Найперше депутат зробив екскурс в історію подолання екологічних проблем у Калуші протягом останніх 15 років. Так, за цей період Калуш мав аж три екологічні програми. Перша — від 1994 року. Там, зокрема, були такі заходи, як налагодження системи роздільного збирання сміття з перспективою будівництва заводу з переробки сміття та будівництво каналізаційного колектора. Вони так і залишилася невиконаними, тому Сівка (якщо те, що протікає містом, можна назвати річкою) — брудна, а міський полігон твердих побутових відходів, за висловом депутата, є калуським Армагедоном: тут сміття вже висипають просто на дорогу, а за кілька місяців ресурс вичерпається, тому потрібно вживати негайних заходів.
У наступній міській екологічній програмі, яка була розрахована на 1999-2004 роки, плани були не менш амбітними. Але і тут втілення у життя багатьох з них завершилося повним фіаско. З часу затвердження останньої програми пройшло майже два роки, і по багатьох її позиціях доводиться констатувати — не виконується.
Тому у депутата Михайла Довбенчука виникло відразу три „чому”: чому програми не виконуються і для чого вони тоді приймаються взагалі? чому депутати не контролюють виконання рішень, які самі приймають? чому посадовці міськради не працюють над виконанням програм?  І відповів: проблеми виникли через діяльність підприємств „Оріани” і те, що кращі виробництва виокремили, а найпроблемніше, що залишилося, полишили на місто. Друга причина невиконання депутатських рішень щодо екології — безпринципність чиновників.
„Що б ми тут не приймали — нічого не зробимо”, — підсумував депутатські потуги поліпшити прогноз розвитку екологічної ситуації у Калуші Михайло Довбенчук.
Цю думку довів і міський голова. Так, ще у 2005 році місту на вирішення екологічних проблем пообіцяли 16 млн. гривень. Тепер влада змінилася, але це питання Ігор Насалик підняв знову і, між іншим, заручився запевненням, що кошти Калуш таки отримає. Крім того, покритикував мер і саму концепцію розподілу екологічних відрахувань від підприємств: тільки 10% залишається у місті, де страждає довкілля, решта 90% — йде до держбюджету, звідки вже не повертається. А ситуація є такою, що без державного фінансування місто нічого зробити не може.
„Довбенчук — постійний борець за екологію. Так тримати!”, — почав свій виступ головний санітарний лікар Калуського району Богдан Пеленичка. І запевнив, що його служба готова працювати і контролювати стан довкілля.
Депутат Василь Питлик (голова фракції “Наша Україна”) запитав головного санітарного лікаря про стан з якістю питної води, і отримав відповідь, що у нас вона відповідає сучасним стандартам. Доповнив його Ігор Насалик, який, як виявилося, брав калуську водопровідну воду на аналіз до Києва. До слова, такий же аналіз замовив столичний мер Леонід Черновецький для різних мікрорайонів Києва і, виявилося, що у столиці воду з крана взагалі споживати не можна, а використовувати лише для технічних потреб. У порівнянні калуська вода виглядає дуже добре, оскільки щодо її споживання жодних застережень київські експерти не мали.
Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Іван Дембич зупинився на досі невирішеному питанні полігону токсичних відходів, де, як відомо, зберігається понад 11 тис. тонн небезпечного канцерогену — гексахлорциклобензолу. Магнієвий завод сьогодні не працює і тут заблоковані входи, але на території підприємства досі зберігаються від 50 до понад 100 тонн таких отрут, як соляна, ортофосфорна кислота, дихлоретан тощо.
Керівник відділу обласної екоінспекції Василь Головчак також виступав натхненно і у красномовстві попередникам не поступався. Насамперед, зазначивши, що „ситуація складніша, ніж здається”. А якщо Сівку прорве до Домбровського кар’єру і розсоли потраплять у Дністер (а це рано чи пізно відбудеться), буде катастрофа не регіонального, а планетарного масштабу.
Висновок такий — проблем багато, і загроза катастрофи, незважаючи на попередньо прийняті програми, аж ніяк не зменшується. І що найсумніше — Калуш з більшістю екологічних проблем залишився сам-на-сам. І наразі вкотре пробує привернути увагу з боку центральної влади. Депутати практично одноголосно підтримали звернення до Президента України, Верховної Ради, ОДА, міністерств. У документі стисло перерахували головні слабкі місця і попросили приїхати до Калуша та провести виїзне засідання уряду „для оцінки техногенно-екологічної ситуації та прийняття рішень щодо виконання природоохоронних заходів”.

На світлині: Дбати про екологію — дбати про майбутнє Калуша