Іван Павлович Кузів зі Станькови Калуського району воював у Афганістані, був поранений і сьогодні має статус інваліда війни ІІІ групи. І, відповідно, мав би користуватися усіма передбаченими законодавством України пільгами. Серед їх переліку є й така: „позачерговий безоплатний ремонт власних житлових будинків і першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир”. Порядок проведення такого ремонту регламентує наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 серпня 1994 року. Там, зокрема є і такі визначальні для цього випадку положення: „питання про необхідність виконання капітального ремонту вирішується у місячний термін після подання заяви”; „види і обсяги робіт з капітального ремонту будинку визначаються спеціальною комісією… у присутності власника житла” і „строки проведення ремонту… не повинні перевищувати шість місяців”.
Тобто кожен інвалід війни має право звернутися до влади і вимагати проведення капремонту у своєму будинку. Але може претендувати тільки на безоплатний ремонт встановленого розміру житлової площі на одну особу — по 21 квадратному метру на кожного члена сім’ї, який користується пільгою.
Скористатися своїм правом вирішив і пан Кузів. Тому, ще у травні 2005 року, звернувся з відповідним проханням до голови Калуської РДА. Всього у його будинку площею понад 140 кв. метрів (збудований у 1986 році і відтоді жодного разу капітально не ремонтувався) проживає п’ятеро людей: сам Іван Павлович, його мати-пенсіонерка, дружина та дві вже повнолітні доньки. Заявник вимагав провести ремонт частини будинку з розрахунку на трьох осіб (за словами Івана Кузіва, на пільгу мають право, окрім нього, його дружина, мати та, якщо б такі були, неповнолітні діти). І ця вимога була цілком обґрунтована: попри те, що у Законі про статус інвалідів війни така норма не виписана, у Законі „Про державний бюджет України на 2005 рік” дію пільг поширили і на членів сім’ї інваліда.
Відповідь не забарилася: листом від 10 червня 2005 року за підписом голови РДА Івана Живачівського, інваліду війни повідомили, що потрібно подати копію документа, який засвідчує право власності на будинок. Після того, як усі документальні перепони було усунуто (пакет необхідних паперів Іван Кузів подав до РДА 11 серпня), у жовтні минулого року на обійстя родини Кузівих прийшла довгоочікувана комісія у складі заступника голови РДА Ігора Хомича, секретаря сільради та підрядника. Вони обстежили будинок і визначили, що на капремонт частки інваліда війни потрібно 3 тис. 968 гривень. „Я не погодився з таким кошторисом і вимагав, аби мене ознайомили з дефектним актом і довели, на основі чого з’явилася ця цифра, — каже Іван Кузів. — Тому на початку листопада я написав заяву до Калуського міськрайонного суду і вимагав провести капремонт з розрахунку на трьох чоловік”. 9 грудня суд відмовив позивачу у задоволенні його вимог. Це судове рішення Іван Кузів, попри попередні наміри, так і не оскаржив. До речі, дефектний акт за підписами усіх членів комісії з’явився у справі лише у процесі судового засідання, і підпис Івана Кузіва про те, що він з ним ознайомлений, відсутній.
У березні 2006 року Іван Кузів знову пішов в РДА зустрітися з паном Хомичем і вимагати проведення у його будинку безоплатного капремонту. Але розуміння влади не зустрів. Тому, коли протягом весни-літа жодного реагування на його звернення не було, у вересні вдруге звернувся до суду, оскаржуючи вже бездіяльність влади. Цього разу суд став на бік інваліда війни і 5 жовтня постановив зобов’язати Калуську РДА виконати вимоги Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і до 1 листопада провести позачерговий безоплатний капремонт його будинку.
„Я взяв копію цього рішення і пішов з ним в РДА, — продовжує пан Кузів, — але дій жодних не було. За три тижні, ще до 1 листопада, звернувся знову. Комісія таки прийшла, склали дефектний акт, але мене знову з ним не ознайомили. Протягом листопада справа з місця не зрушилася і на сьогодні мені не показують ні дефектний акт, ні кошторис, не дають тлумачення щодо того, мають чи ні члени моєї родини на пільгу. Нічого не робиться, а термін, визначений судом, тим часом давно минув. Як на мене, все ясно — є закон, є рішення суду, але дії з боку влади — жодної”. Попереду — зима, будинок інваліда війни потребує ремонту, у тому числі — і система опалення. Іван Кузів каже, що якби влада виконала свою частину робіт, то він мав би змогу своїми силами зробити решту. Але наразі виглядає на те, що ці сподівання є марними.
Ситуацію прояснив головний спеціаліст відділу архітектури, містобудування та комунального господарства Калуської РДА Микола Михайлюк.
Щодо того, чи мають члени родини інваліда війни право на пільгу, він зазначив, що у Законі „Про статус ветратнів війни…” про це не йдеться. Але у бюджеті минулого року ця норма була передбачена, проте на цей рік — ні. Тобто влада може виконати ремонт тільки 21 кв. метра житлового будинку. А більше (навіть за великого бажання) — ні.
Щодо невиконання судового рішення, пан Михайлюк повідомив наступне:
— 23 жовтня на виконання рішення суду я разом з директором будівельної організації ТзОВ НВК „Калушновтех” Михайлом Магасом за участі пана Кузіва здійснили повторне обстеження будинку і склали проект дефектного акту. Далі у кабінеті заступника голови РДА зібралися усі члени комісії і розглянули цей проект та відповідний кошторис. До речі, якщо у 2005 році кошторис капремонту цілого будинку становив близько 27 тис. гривень (відповідно 21 кв. метр — менше 4 тис. гривень), то тепер у зв’язку з подорожчанням матеріалів — 34,8 тис. гривень (і, відповідно, коштом бюджету ми мали б виконати робіт на 5 308 грн.). Однак секретар комісії, начальник відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення управління праці та соціального захисту населення Калуської РДА Ольга Романів з пропонованим проектом дефектного акту не погодилася і наполягала, що у наказі Держкому по ЖКГ відсутні певні види робіт. Тому їй доручили ще раз проаналізувати види і обсяги робіт та представити дефектний акт для погодження з іншими членами комісії та Іваном Кузівим. До сьогодні цього не зроблено.
Ми вже робили такий капремонт житла іншим громадянам, які мають право на таку пільгу. І жодного разу досі перипетій не було. Крім того, фінансування таких потреб відбувається своєчасно і затримок досі не було. Якнайшвидше вирішити це питання — в інтересах влади. Оскільки взимку провести ремонт коштуватиме ще дорожче і вже укладений кошторис втратить актуальність.
Тож має рацію пан Кузів — навіть судове рішення наразі не допомогло йому зрушити справу з місця. До слова, тепер Іван Кузів має усі підстави вже вдруге оскаржити бездіяльність влади, яка перейшла усі розумні межі.
P. S. Наприкінці 2005 року Іван Кузів звернувся до влади ще з однією проблемою. Так, інвалідам війни третьої групи щорічно до Дня Перемоги має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Але пан Кузів жодного разу такої допомоги не отримував.
Виявилося, ця проблема виходить за межі Прикарпаття і району зокрема. Як ідеться в інформації комітету захисту прав військовослужбовців і працівників МВС і СБ України „За справедливість”, за Законом до Дня Перемоги у 2005 році інваліди війни мали б отримати по 2324 грн. допомоги, а цього року — по 2513 гривень. Насправді протягом двох останніх років вони у середньому по Україні отримали всього по 270 гривень.
Ватикан: коли час зупинився