Право обирати

Сьогодні нікого не здивуєш кашлюком і кором, а ще кілька років тому випадки цих захворювань були поодинокими. Причину цього медики вбачають у дедалі більшому поширенні відмов від щеплень
Переглядів: 353

Починаючи з 2006 року, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я, для того, аби провести щеплення дитині, неодмінно потрібен письмовий дозвіл батьків. Ця в принципі справедлива норма практично відразу потягнула за собою чимало проблем: коли пропонують підписати дозвіл на щеплення, батьки опиняються перед вибором, адже можна підписати, а можна — і ні. І нерідко схиляються саме до другого варіанту. Зазвичай, керуючись різноманітними інформаційними повідомленнями про шкідливість вакцинації та загалом буцімто згубний вплив щеплення на імунну систему дитини. Як правило, від вакцинації відмовляються і віруючі різноманітних релігійних сект, посилаючись на „Божу волю”, „провидіння”. Нерідко, це освічені люди — вчителі, юристи і навіть медики. Масовість відмов від вакцинації, яка набуває дедалі загрозливіших масштабів, змушує епідеміологів бити на сполох — хвороби, про які ми почали забувати, повертаються.
Тож де межа між шкодою і благом від вакцинації?  Про цю проблему — у розмові з лікарем-епідеміологом Калуської санепідстанції Марією ЖЕКАЛО.

Закон на
боці медиків
— Найперше поясніть: вакцинація — це обов’язкова процедура чи тепер усе залежить від доброї волі родичів дитини?
— Законодавство України говорить однозначно: вакцинація є обов’язковою. Так, у статті 5 Закону України „Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення” у редакції 1994 року записано, що обов’язок громадян — „проходити медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках”. Передбачені випадки — це затверджений в Україні календар обов’язкових щеплень. А у ст. 15 Закону України „Про захист населення від інфекційних хвороб” від 2000 року йдеться, що „дітям, які не отримали профілактичне щеплення згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється”.
Це мають усвідомлювати батьки дітей, які відмовляються давати дозвіл на вакцинацію. До слова, вакцинація є обов’язковою процедурою в усіх цивілізованих країнах. Ті краяни, які оформляли документи з тим, аби вивезти дітей за кордон чи виїжджали самі, добре знають: без довідок про щеплення дозволу на легальне перебування у тій чи іншій країні отримати неможливо.
— Проте, не можна заперечити і того, що сьогодні багато даних — не на користь щеплення. Мовляв, це небезпечно, може постраждати здоров’я дитини і тому подібне. Природно, такі повідомлення породжують сумніви, і люди, коли йдеться про їхніх нащадків, намагаються зважити усі „за” і „проти”.
— Сьогодні на Калущині дітей щеплять, починаючи від народження згідно з календарем, затвердженим у 2006 році. Обов’язковою є вакцинація проти гепатиту В, дифтерії, туберкульозу, кашлюку, правця, поліомієліту, кору, краснухи, епідемічного паротиту. Дітей першого року життя, починаючи з 2006 року, вакцинують ще й проти гемофільної інфекції — для попередження менінгіту. Більшість вакцин — закордонного виробництва, мають сертифікати. До речі, на флаконах з вакцинами сьогодні є навіть індикатори температурного режиму, так що їхню якість легко проконтролювати, тож сумніватися у ній немає підстав. Вакцинація в Україні є безкоштовною. Виняток становлять тільки вакцини, які можна вживати за показами при загрозі епідемій (проти кору, грипу і т. п.)
Щодо можливих ускладнень, то їхня вірогідність є незначною і ризики тут не йдуть у жодне порівняння з ризиком захворіти на небезпечну інфекцію. Загальновідомо, що перед будь-яким щепленням потрібен дозвіл лікаря. Дитину, яка занедужала, не вакцинують. Не варто також забувати, що, по суті, вакцинація — це введення в організм людини чужого білка. Тому і виникає природна нормальна реакція. Дотримання усіх рекомендацій (певний час не купатися, не гуляти тощо) дозволяє звести ризик ускладнень до мінімуму. Так, статистика свідчить, що лише у 5% вакцинованих дітей виникають неврологічні ускладнення (судоми, посіпування тощо), які швидко минають, а всього у 0,2-0,7% — розвивається так звана мала хвороба (захворювання, проти якого проведено щеплення зі слабо вираженими симптомами). До речі, батькам дітей при проведенні вакцинації мають пояснювати і як себе вести після процедури і які можуть бути ускладнення та наслідки від неї.

Ви керуєте долею дитини
— Тим не менше, більшість краян є вакцинованими. То, можливо, батькам дітей, які відмовляються від вакцинації, це дає певність, що небезпечні хвороби не поширюватимуться і їхні діти залишаться у безпеці?
— Дуже небезпечна ілюзія. До прикладу: у 2005 році на Калущині на кашлюк захворіли 2 дітей, у 2006 — вже 18, з яких тільки троє були вакциновані, і то — з порушеннями термінів. Лише за січень поточного року на кашлюк захворіли 10 маленьких мешканців Калущини, у 5 з яких — діагноз вже підтвердився лабораторно. Тож якими будуть підсумки цього року — можна тільки здогадуватися. А ще кілька років тому кашлюк був рідкісним захворюванням. До відома батьків: на кашлюк в основному хворіють діти перших років життя, і практично усі із захворілих торік мали ускладнення — важку двобічну пневмонію.
Інший приклад. Ще три роки тому кору у нас фактично не було. А у 2006 року на Калущині цим небезпечним захворюванням перехворіли 328 чоловік. З початку року вже маємо 5 нових випадків.
Тільки завдяки вакцинації ми подолали такі страшні хвороби, як дифтерія та поліомієліт. Але гарантії, що й вони не повернуться за умови масової відмови від щеплень, сьогодні не дасть ніхто. Так, вважається, що для того, щоб створити колективний бар’єр поширенню інфекції, потрібно, аби щонайменше 95% населення були вакцинованими. І бар’єр цей сьогодні слабшає. До слова, ще одна небезпека відмов полягає у тому, що інфекції, які передаються повітряно-крапельним шляхом, перестають бути дитячими і дедалі частіше уражають дорослих. А тільки за умови вакцинації у дитячому віці цей шлях їхнього поширення можливо перервати.
— Але ж на даний час 95% дітей на Калущині, напевне, таки є вакцинованими?
— Наразі зафіксовано 89 протипоказів до щеплень та 82 офіційні відмови серед дітей до 14 років. Дуже багато батьків відтягують процедуру на кілька місяців, далі — на півроку, рік і так далі. Це також негатив. Адже календар щеплень — не чиясь вигадка, а науково продумана схема збереження і посилення опірності організму до того чи іншого збудника. До того ж, колективний імунітет захищає від епідемії, але не дає гарантії на життя окремій дитині. Пригадую, у 1995 році учень Підгорецької школи захворів на дифтерію. Це була єдина з-поміж 176 інших учнів цієї школи дитина, яка не була вакцинованою. Прикро, але життя хлопчика врятувати не вдалося. Тоді, у 1995-96 роках епідеміологи Калуської СЕС фактично три доби безвилазно провели на роботі. Тоді вивчили медичні картки усіх 33 тис. дітей Калущини і тих, кого треба було додатково щепити від дифтерії — провакцинували. Таким чином ситуацію вдалося переламати на нашу користь.
— Негативу вакцинації додали і ускладнення на пробу Манту, які мали місце торік. Батьки відмовляються від проб і заразом від інших процедур, зокрема, щеплень.
— Це принципово інше питання. Манту — це не щеплення, а діагностична процедура з метою виявити інфікованих туберкульозом. Багато батьків і справді відмовляються від цієї проби. Але кожній дитині у перші дня життя та у 7 і 14 років потрібно провести щеплення від туберкульозу. А для цього попередньо обов’язково зробити пробу Манту. Тому стоїть питання робити пробу тільки у ці періоди. Та, з іншого боку, не можна нехтувати і тим, що  в Україні епідемія туберкульозу, а Манту дозволяє виявити збудника в організмі і, відповідно, почати лікування на ранній стадії та підібрати контингент для щеплень.
— Виходячи з законодавства, діти без щеплень не можуть відвідувати дитячі колективи. Чи були випадки, коли дітей через відсутність щеплень не пускали до школи чи дошкільного закладу на Калущині?
—  Відповідно до Закону, якщо дитина відвідує дитячий заклад, але батьки відмовляються від вакцинації, є усі підстави недопустити її у колектив. Проте до таких заходів ми поки що не вдаємося. Але вже був випадок, коли дитину не прийняли у ДНЗ „Ягідка” саме через відмову від щеплень. Інша історія: у Калуші мати відмовлялася вакцинувати свою дитину-інваліда. Нещодавно вона отримала можливість пролікувати її у Львівському реабілітаційному центрі, але там їй відмовили. Саме через відсутність щеплень.
Хочу наголосити: відмови від вакцинації були не лише торік, але й раніше. В основному — серед віруючих. Але і у цьому середовищі ми проводимо роз’яснювальну роботу. Адже ніхто не має права керувати долею дитини і підставляти її під удар. Якщо на те, бути здоровим чи захворіти, жити чи померти, є Воля Божа, то так само завдяки Волі Божій винайдено вакцину і людей було порятовано від таких смертельних захворювань, як натуральна віспа, поліомієліт, туберкульоз, дифтерія тощо. Всі країни пішли шляхом вакцинації. Попри можливі ризики і ускладнення. Тому що нічого ефективнішого і дієвішого у боротьбі з небезпечними епідеміями поки що ніхто не придумав. Тому усі, хто відмовляється чи має намір відмовитися від вакцинації мають пам’ятати — це порятунок, часто єдина в арсеналі медиків ефективна зброя проти хвороб, які, якщо і піддаються лікуванню, все одно роблять з наших дітей калік.



При використанні матеріалів посилання на газету „Вікна” обов’язкове.