Так, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області у результаті пошукової роботи із залученням архівних матеріалів різних фондів та свідчень очевидців тих подій встановило, що протягом 1941-1944 років на території області окупаційні війська створили 11 місць примусового утримання цивільного населення.
До таких місць відносились насамперед гетто, які на Прикарпатті були створені у Станіславі (нині Івано-Франківськ), Калуші, Коломиї, Надвірні, Рогатині, Снятині, Долині і передбачались для утримування в ізоляції єврейського населення та його масового знищення у подальшому. Крім того, у Тисмениці для тимчасового утримання в ізоляції євреїв було створено евакотабір.
Тюрми ж існували у Станіславі, Коломиї та Долині. У них утримувались громадяни різних національностей, насамперед ті, які були запідозрені нацистами у нелояльності до окупаційної влади, захоплені як заручники під час облав тощо. Охорону тюрем та гетто здійснювали, як правило, німецькі військові та українська допоміжна поліція.
Умови утримання громадян у вищевказаних місцях вражають своєю нелюдськістю. Як свідчать документи, у тюрмах утримувалось в середньому по 20-30 чоловік у кожній камері, а у Станіславській тюрмі була окрема камера у підвальному приміщенні, де утримувалось до 70 осіб єврейської національності. В’язні гетто жили переважно у бараках і були позбавлені елементарного медичного обслуговування, харчування та одягу. Харчування та забезпечення одягом було за принципом: хто що мав, те й їв або вдягав.
Час від часу окупаційна німецька влада проводила акції масового знищення цивільного населення. Кількість вбитих мирних жителів у таких акціях шокує. Так, у жовтні 1941 року німецькі карателі на єврейському кладовищі Станіслава (розташоване біля шкірзаводу) протягом одного дня розстріляли 12 тисяч осіб єврейської національності. 6 жовтня 1941 року на релігійне свято “Сикос” (по-місцевому називали “кучка”) у Надвірні німецькі карателі зігнали на площу біля польського костьолу понад 3000 осіб єврейської національності, повантажили їх на автомашини, вивезли у ліс — урочище “Буковинка” — і розстріляли. У березні 1942 року у центрі Снятина німецькі карателі розстріляли до 2000 осіб єврейської національності. І це лише окремі з багатьох і багатьох прикладів.
Загалом же за час окупації тільки у Станіславі німецько-фашистськими загарбники та їхні поплічники знищили 128 272 мирних жителів, у Коломиї — близько 90 тисяч цивільних громадян. У Калуші та районі було розстріляно та страчено до 9 тисяч мирних жителів, у Надвірні та районі — близько 7 тисяч. Варто також зазначити, що у більшості випадків перед ліквідацією гетто знищували усіх його в’язнів…
Співробітники Управління СБУ в Івано-Франківській області опрацювали колосальний обсяг матеріалів (акти комісій з розслідування злодіянь німецьких окупантів, протоколи допиту очевидців масових розстрілів, документи німецької окупаційної адміністрації тощо), які дають максимально повну картину функціонування місць примусового утримання мирного населення на Прикарпатті, відкривають місця масового знищення та захоронення мирного населення, воскрешають пам’ять про невинно загиблих і попереджають сучасників про недопустимість повторення тих жахливих злодіянь.
Зібрані та систематизовані матеріали планується використати при підготовці експозицій, приурочених до Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів, який щороку відзначається 11 квітня.
При використанні матеріалів посилання на газету „Вікна” обов’язкове.
Ватикан: коли час зупинився