Минулого тижня чимало калушан, проходячи повз басейн у центрі міста, затримувалися і з сумом спостерігали, як тут вирізаються скляні вітражі. Багато людей це розцінили як нищення мистецького витвору і самобутнього обличчя міста загалом.
Незважаючи на протести небайдужих калушан, від композиції зі скла — окраси не тільки басейну, але й центральної частини Калуша загалом, за кілька днів не залишилося і сліду. Головний архітектор міста Петро Пострильоний у своєму коментарі був лаконічним: вітражі ніде не зареєстровані як художня цінність, тому дискусії на тему безумовної обов’язковості їхнього збереження недоречні. Крім того, пан Пострильоний повідомив, що 10% скляних фрагментів на час реконструкції вже були вибиті, а каркас настільки проржавів, що „дивно, як воно досі там протрималося”.
Але навіть, якщо вітражі і справді не є художньою чи архітектурною цінністю, їхнього естетичного значення це аж ніяк не применшує, тим більше сьогодні, коли подібні витвори зі скла, каменя чи кераміки поступово витісняються і на їхньому місці з’являються безликі фасади з бетону і металопластику.
Нагадаємо, що торік міська рада віддала басейн на вул. Дзвонарській в оренду терміном на 25 років приватному підприємству „Еліте”. Тоді це рішення сприймалося неоднозначно, проте заперечити проти того, що басейну потрібен нормальний господар (від 1996 року басейн не працював. — Авт.), не було що, а бажаючих інвестувати у такий проект значні кошти більше не знайшлося. Крім того, орендар взяв на себе зобов’язання зробити нову покрівлю не лише над басейном, але й на ЗОШ №3, та забезпечувати безкоштовне відвідування басейну дітьми по 5 годин на день.
Керівник ПП „Еліте” Ігор Хемич повідомив, що реконструкція триває вже півроку. І увесь цей час робочим доводилося працювати у зоні ризику — вітражі перебували у настільки поганому стані, що постійно „вистрілювало” скло, і вони у будь-який момент могли обвалитися. З самого початку було зрозуміло, що зберегти їх у початковому вигляді неможливо: метал наскрізь проржавів, а 85% скляних фрагментів, які здалеку виглядали цілком нормальними, насправді мали тріщини. Попри це, півроку „Еліте” шукало варіант збереження вітражів. Так, відділити скло від металу виявилося неможливим, оскільки його свого часу заливали на заводі вже на металевий каркас. Львівські проектанти реконструкції басейну зверталися до різних структур і відповідь була однозначною: демонтаж самого скла не виправданий.
Інший варіант — розібрати вітражі на фрагменти і зберегти чи перенести їх на іншу міську будівлю, також виявився безперспективним. Ігор Хемич повідомив, що звертався і до міської архітектури, і до різних управлінь міськради, але ніхто інтересу до такого проекту не виявив. Тому, коли стало відомо, що збереження вітражів у цілісному вигляді технічно неможливе, а фрагментами — нікому нецікаве, приступили до їхнього демонтажу. Тож вітражі ні на що, окрім сміття, не згодилися. Не знайшлося нікого, хто б міг ними зайнятися, забрати та зберегти. Не існує вже навіть того заводу, на якому їх виготовили.
На їхньому місці, повідомив Ігор Хемич, планується поставити металопластикові вітражі з тонованим склом. Конструкції будуть утепленими за сучасними технологіями. Такого розміру вітражі коштуватимуть порядку $86 тис. Торік, коли басейн віддали в оренду, планувалося, що тут вдасться провести реконструкцію за 2-3 млн. гривень. Тепер кошторис усіх робіт наближається до 8 млн. гривень. Так, 2 млн. гривень буде коштувати лише замовлена у Львові система кондиціювання й опалення. Реконструкція почалася півроку тому і триватиме вона ще мінімум півтора року. На даний час вже перекрито дах над басейном і школою. Його покрили італійським єврорубероїдом. Тільки на покриття школи ПП „Еліте” витратило 130 тис. гривень. Крім цього, орендар замовив і профінансував встановлення поблизу басейну спортивного антивандального майданчика. Він має з’явитися вже за 10 днів. Ще 50 тис. гривень буде витрачено на спорудження дитячого майданчика.
Тож усе логічно: договір оренди басейну чинний 25 років, інвестиції потрібні величезні, а часу для їхнього повернення стає дедалі менше. ПП „Еліте” зацікавлене провести реконструкцію чимскоріше. „Ми довго шукали варіанти збереження вітражів, але зволікати далі не було жодної можливості”, — підсумував Ігор Хемич.
Стаття за 4 травня 2007 року
Ватикан: коли час зупинився