Підставою стала інформація про те, що у Вістовій нелегально торгують землею. Від цього заробили окремі люди. За неофіційною інформацією, вони продали 7 га за $84 тис. Проте, твердить заступник голови РДА з гуманітарних питань Віктор Романів, якщо б ці землі продати з аукціону, то громада села за дуже приблизним підрахунками могла б поповнити бюджет на 1-2 млн. гривень.
— У Вістовій зараз відбувається елементарний дерибан землі, — сказав заступник, — коли її незаконно купують і продають. Громада від цього недоотримала 1-2 млн. гривень. Крім того, землі сільськогосподарського призначення не продаються інакше, як на „чорному ринку”.
Не таємниця, що у Вістовій землі ціняться дорожче, ніж в інших селах району, адже село — така собі місцева відпочинкова зона із немалими перспективами розвитку.
Районні очільники, зокрема голова районної ради Василь Прокопів та Віктор Романів, наполягали на тому, що землі від Вістови потрібно вилучити. Прозвучали навіть звинувачення фракції БЮТ, яка, згідно із підписаною угодою, взяла на себе зобов’язання лобіювати будь-яку приватизацію чи то майна, чи землі виключно шляхом аукціону, але у даному випадку це не виконує. Попри те, навіть серйозні факти не змусили депутатів проголосувати за таке рішення. Так, депутат райради від фракції „Наша Україна” Любомир Бреславський зауважив, що землю у села не тільки не можна забирати, але й потрібно увести ті землі, які є поза межами населеного пункту, зробити грошову оцінку землі і саме ці надходження спрямовувати на соціально-економічний розвиток. Такої ж думки дотримувалися й депутати фракції БЮТ та УНП. А загальна теза на захист села прозвучала так: газдами у селі повинні бути тільки сільські голови. Саме їм громада делегувала повноваження і доручила розпоряджатися майном; саме вони найкраще знають найбільш проблемні місця села і відповідно саме вони мають розпоряджатися власністю громади. Тож районні посадовці не мають права забирати у Вістови землю. А якщо є порушення, то цими фактами мають займатися відповідні правоохоронні органи.
Врешті депутати виявили бажання заслухати пояснення сільського голови Вістової.
— При тому, що у нас 1 ар землі коштує близько 70 гривень, люди отримали від 100 до 160 доларів, — пояснив Віктор Ляхович. — Тому ті, хто сьогодні землею володіє, але не користується, очікують, коли з’являться бажаючі викупити землю і у них. Я і сам продав 15 „соток”. Землю отримали (тобто викупили у вістівчан) відомі калуські люди та люди із Київщини.
У діях районної влади сільський голова вбачає не що інше, як бажання забрати землю і розпоряджатися нею, отримуючи, так би мовити, дивіденди. Схожі „операції” для сіл — не дивина і не новина. Більшість сільських голів послуговується цією схемою. У принципі, продавати і купувати землю для ведення особистого селянського господарства можна. Для того, щоб зробити це законним методом, власнику землі потрібно виготовити державний акт на землю. При продажі держава отримує 5%. Зрозуміло, що цей законний метод невигідний як для продавця, так і для покупця. Перший повинен витратити немало часу і коштів для виготовлення державного акту. Варто зважати ще й на таку обставину, що землю, якою володіє приватна особа, можна приватизувати тільки один раз. Тому, якщо людина вже вирішила виготовити державний акт, то змушена приватизовувати відразу всі свої земельні наділи. З іншого боку, законний продаж збільшує вартість землі для покупця або зменшує очікувану суму для власника землі. Тому для того, щоб допомогти односельчанам і зекономити їхні кошти, сільські голови користуються елементарною схемою в обхід закону: власник земельної ділянки пише заяву із проханням про вилучення у нього земельної ділянки, а людина, яка зацікавлена, просить її надати. Звичайно, за оплату, яку сторони договору заздалегідь обумовлюють. Сільська рада про угоду сторін „нічого не знає”. Однак таку систему застосовують переважно для невеликих земельних наділів і сільська рада „закриває очі” тільки для „своїх”.
Випадок у Вістовій — аналогічний. Тільки тут мова йде про значно більші масштаби „операції”. Звичайно, що при цьому „нажилися” окремі люди. Але якщо б угода купівлі-продажу відбувалася законно, то кошти отримали б ті самі люди. Аж ніяк не вся громада. Тому говорити тут про проведення аукціону просто недоцільно.
Зрозуміло, що як калуські так і київські підприємці викупили землю не для ведення особистого селянського господарства і картоплю садити не будуть. Проте і будувати на сільськогосподарських землях права не мають. Для цього їм потрібно отримати дозвіл на зміну цільового призначення. Такий дозвіл ієрархічний: його необхідно отримати від сьльської ради — до обласної. Можна припустити, що викупивши землю, власники заручилися надією на зміну її цільового призначення. Після того, як довкола справи піднявся гам, зробити це буде тяжко. Проте — не неможливо.
Вилучити землю депутати не дозволили і залишили Вістовій землю, а правоохоронцям — факти. Проте складається враження, що питання, які виносяться на сесію, часто не допрацьовуються. Так сталося із кар’єром у Підмихайлі, по якому тривалий час точилися суперечки, а у результаті з’ясувалося, що землі належать місту, а не району. Цього разу депутатам пропонувалося дати дозвіл на вилучення земель, але не тих, які продані, а тих, які райрада передала минулого року (щоб не повторилася історія із дерибаном). Однак на цих 201 га розташовуються відпочинкова база, колгоспний двір. Від них до місцевого бюджету надходить орендна плата. Тож позбавити Вістову цієї землі — означає позбавити село заробітку.
Ватикан: коли час зупинився