Депутатів міської ради перед сесійним засіданням цієї середи зустрічав пікет журналістів, які конкурували з Тетяною Попадюк на „відкритому і прозорому” конкурсі. Вони зафіксували факт наявності у нашому місті демократії, продемонстрували, що вважають Насалика „мером усіх часів і народів”, та констатували, що кожному журналісту конче потрібна бандура (Тетяна Попадюк є фахівцем гри на цьому музінструменті. — Авт.).
Таку реакцію більшості конкурсантів, за словами учасника пікетування Ігоря Мудрика, викликав не сам факт перемоги Тетяни Попадюк, а те, як ця перемога була здобута. На думку як претендентів, так і багатьох членів комісії, вони стали декораціями у спектаклі під назвою „конкурс”, автором сценарію і режисером якого став сам міський голова.
Сарказм пікетувальників був очевидним, адже, як засвідчила процедура вибору найгіднішого претендента на керівника цього муніципального ЗМІ, демократія по-калуськи має свої особливості, і її у багатьої випадках вартувало б означити як автократію: адже думка і позиція більшості — ніщо, коли вона суперечить думці і позиції нехай і дуже важливої, але однієї людини.
Голова фракції „Наша Україна” Василь Питлик перед сесією зокрема зазначив, що у даному випадку саме сесія міської ради має виключне право призначати і звільняти керівників ЗМІ. Сам конкурс пан Питлик назвав нелегітимним. Депутат Віталій Кінаш (ГП „Пора”) запропонував такий „рецепт”: справа набула резонансу, і оскільки знайти спільної мови неможливо, депутати мають почати з чистого листка. Тобто заслухати усіх претендентів і шляхом рейтингового голосування визначитися з кандидатурою на керівника ТБ. Бютівці Володимир Козловський та Богдан Сасник дотримуються подібної позиції: „Якщо це не державна служба, то для чого вистава з конкурсом?” Пан Козловський зробив і таке припущення: „У 2000 році Ігор Насалик, будучи депутатом ВР, хотів приватизувати міське телебачення. Можливо, сьогодні — це інший шлях”.
Міський голова Ігор Насалик пікет проігнорував, і, промовивши „О, нормальна ситуація”, з виразом повної байдужості на обличчі пройшов повз журналістів до сесійної зали.
Колектив
і колектив
Розвиток епопеї з директором телебачення, фінальним актом якої став конкурс, почався з конфлікту між творчим колективом та призначеним в. о. директора. З огляду на це, повною несподіванкою стала оголошена міським головою заява трудового колективу з проханням до депутатів підтримати на посаді директора Тетяну Попадюк. Виявилося, що 11 телевійзійників, які підписали цю заяву, „готові співпрацювати, покладаючи на неї повну довіру”. Щоправда, детальне знайомство з оригіналом цього документу засвідчило що підписалися лише його технічні працівники, позаштатні кореспонденти та редактор радіомовлення. Головний редактор Олександр Смаль також підписався, але з припискою: „Готовий співпрацювати з директором, якого визначить сесія міської ради”, що по суті суперечить самому тексту заяви.
Ігор Насалик заявив, що не погоджується з критичними оцінками конкурсу та впевнений, що конкурс відбувся демократично, і він готовий нести за нього персональну відповідальність.
Про єдність…
Депутати міської ради, яким випала честь попрацювати у конкурсній комісії, також виступили.
Олег Романишин (БЮТ): „Умови конкурсу не були узгодженими і ми ні на що не впливали. Відповіді на питання в одного претендента були такими точними, що особа, яка їх дала, має бути не керівником КМТ, а радником голови чи юристом. У мене особисто виникли великі сумніви, і виглядало, що конкурс шитий білими нитками. Я не хочу більше приймати участь у таких комісіях. Це був фарс”.
Леся Кирилович (НРУ): „Я перевіряла з Романом Михайловичем (Боднарчуком. — Авт.) п’яте питання і мені впало в око енциклопедичне викладення ст. 129 Конституції в одного учасника. Для мене як педагога зі стажем — це унікально. Я собі не уявляю, як можна було вивчити 109 питань з такою точністю. Якщо однакові питання — це справедливо, то їх мали визначити витягнувши один білет”.
Володимир Іваницький („Наша Україна”): „Відповідно до законодавства, виключне право міської ради призначати і звільняти керівників ЗМІ. Хто делегував виконкому право проводити конкурс? Для мене цього конкурсу не існує. Позиція фракції — заслухати усіх конкурсантів і провести рейтингове голосування”.
Депутати дали можливість виступити і бажаючим учасникам конкурсу. Андрій Русиняк, який в інших умовах рахувався б фаворитом, є професійним журналістом і 15 років керує приватною телерадіокомпанією у Бурштині. Про конкурс пан Андрій повідомив, що можливості витягнути білет йому не надали. Тож незрозуміло: це конкурс, чи кастинг? Конкурсант Ігор Мудрик прямо запитав міського голову: хто визначав перелік з семи питань? Відповідь була такою: „Я”. Варто нагадати, що під час конкурсу Ігор Насалик так само впевнено заявив, що за півгодини до конкурсу комісія, порадившись, відібрала сім питань.
Тетяна Попадюк теж взяла слово і повідомила, що як людина творча бачить все по-іншому. Колективом телебачення переможниця конкурсу задоволена, працювати готова і вже має успіхи. Зокрема, збільшилося жанрове різноманіття програм. Ще більші успіхи і плани попереду. Хотіла ще “прозвітувати з бухгалтерії”, але її зупинив Ігор Насалик зі своїми основними тезами: телебачення має відповідати потребам громади, а не займатися комерцією; телебачення має залишатися поза політикою.
...і дуалізм депутатів
Перед голосуванням голова фракції „Наша Україна” Василь Питлик, звертаючись до міського голови, заявив: „Я не розумію вашої гіперактивності у цьому питанні. Ви ж також член партії і голова обласної організації”.
Після такого обговорення стало ясно: більшість депутатів є одностайними і Тетяну Попадюк сесія не затвердить. Так і сталося. Але 19 депутатів все ж проголосували „за”. Левову частку їх склала фракція „Наша Україна”, депутати якої проявили, м’яко кажучи, непослідовність: спершу нібито лідери фракції обурювалися щодо конкурсу і його результатів, а своїм голосуванням фактично зробили спробу легалізувати його результат. Володимир Іваницький зазначив, що голосував „за”, хоча особисто сам проти. Причина — таким було рішення більшості членів фракції. Василь Питлик підтвердив, що при обговоренні питання окремо голосували фракцією і за законами демократії на сесії меншість мусіла підкоритися більшості.
В епопеї з керівником телебачення конкурсом як таким можна знехтувати і до уваги його взагалі не брати. І не лише тому, що правила його проведення були, м’яко кажучи, дивними (не зайве педагогам з числа депутатів, які погоджуються з результатами конкурсу, перейняти ноу-хау від Ігоря Насалика і всім своїм учням на іспитах давати однакові, наперед заготовлені питання. — Авт.), а тому, що для керівника телебачення конкурс був по суті не потрібен. Депутати — члени конкурсної комісії жодного протоколу конкурсу не підписували. Тож це — фікція.
Поки що Ігор Насалик не переміг, але й не програв: Тетяна Попадюк і далі працює в. о. Ймовірно, найближчим часом у серіалі з призначенням Тетяни Попадюк наступить велика перерва. До того часу, поки міський голова не спробує її провести через сесію знову. Депутати також нібито не програли, але і до перемоги їм далеко: задекларували, що законодавство їм надало право не лише затверджувати запропонованих кандидатів, але і визначати їх. Проте, як вони зможуть цим правом скористатися — невідомо.
Ватикан: коли час зупинився