Пані Надія на вигляд — звичайна скромна 55-річна жінка. Все життя пропрацювала у дитячому садочку вихователькою, разом з чоловіком виростили і виховали троє дітей. Каже, що завжди знала: вона не така, як усі. Але про те, що володіє якимись незвичайними здібностями навіть не здогадувалася. Згодом з’ясувалося, що таким же даром наділена і її мати.
— Ціле життя мене супроводжували якісь дороговкази, особливі знаки, — каже пані Надія Павлик. — Постійно були такі повороти у житті, ніби мене хтось тицяв носом у те, на що я маю звернути увагу.
А почалося все в Одесі, куди ще у 1980-их роках сім’я поїхала відпочивати:
— Ми гуляли містом, і в одному із районів було щось на кшталт ринку. Один із продавців мав пристрій, схожий на ваги, але незрозуміло було, що ним вимірюється. Люди підходили, ставили руку. Я теж підійшла і поставила. Стрілка аж зашкалила. На обличчі чоловіка намалювався подив. Я запитала: „Хіба щось негаразд? Що це таке, скільки потрібно заплатити за вимірювання?” А він мені: „Ви, якщо захочете, можете змінити своє життя і життя інших людей”.
Після того пані Надію ніби вела якась вища сила: їй під руку потрапляло ті джерела інформації, про які вона хотіла довідатися:
— Я почала натрапляти на певні книги, дивитися телепрограми і зрозуміла, що людина — це не тільки тіло, це щось набагато більше. І всі біди і хвороби від поганих думок, адже вчинками ми шкодимо оточуючим, а думками — насамперед собі. У кожної людини в організмі є щось на кшталт ваг для зважування білого і чорного. Якщо чорне переважує, йде збій на молекулярному рівні й організм знищується. Наприклад, якщо у людини злоякісна пухлина, то, значить, вона своїми думками і вчинками запустила кнопку на самознищення.
Інший знак Надія Павлик отримала у 39 років, коли народила наймолодшого сина.
— Коли я зрозуміла, що вагітна, ми із чоловіком замислилися, адже пізня дитина — це досить важко. Тієї ночі мені приснився сон: до мене прийшов мій ще ненароджений 14-річний син і сказав: „Мамо, я хочу до тебе. Я маю стати великою людиною”. Коли мені у пологовому будинку принесли мою дитину, я впізнала свого хлопчика зі сну.
12 років тому Надії Павлик лікарі поставили діагноз: рак матки. Операцію вирішили дещо відтермінувати, а за той час трохи укріпити організм. Перебуваючи разом з іншими жінками у палаті, калушанка стала свідком розмови між однією із пацієнток та лікарем: жінка скаржилася на те, що вже впродовж тривалого часу лікується, проте полегшення не наступає. Лікар відповів: „Я вам що, Ісус Христос, який руку поставив і вилікував?”.
— Мені ця фраза дуже запам’яталася, — згадує Надія Павлик. — Прийшла додому, ввечері лягла спати і поставила руку на живіт. Відразу відчула, ніби руки почали нагріватися, пощипувати, а потім стали гарячі. Було таке відчуття, ніби вони вже не на тілі, а проникли всередину організму. Мені аж страшно стало. На другий день вже знайомий масажист порадив мити руки з милом, щоб вони перестали пекти.
Через деякий час лікарі діагностували покращення стану, а згодом сказали: злоякісної пухлини немає; ймовірно, трапилася помилка. Пані Надія каже, що теж достеменно не знала, була це діагностична помилка чи вона насправді себе вилікувала. Але вищі сили дали їй ще раз переконатися, що це таки справді було диво.
— Через деякий час з’ясувалося, що я потребую операції, — повертається у минуле Надія Павлик. — Коли мене готували до операції, мені стало погано. А під час оперативного втручання я на хвильку прийшла до тями, побачила зелені халати і відчула, як мені зле біля серця. Більше нічого не пам’ятаю. Вже потім мені розповідала мама, що бачила сон: ніби я прийшла до неї у зеленій одежі і почала прощатися. Прощатися так, що мама зрозуміла: я йду назавжди. Мама почала мене кликати і просити повернутися назад. Тоді я повернулася. Напевно, мама „завернула” мою душу.
Уже після операції навіть скептики-лікарі повірили у те, що бувають чудесні зцілення. Це трапилося після того, як під час операції лікарі побачили чотири пухлини, які ніби присохли. „Ви, напевно, спалили їх тоді своєю енергією”, — розвели руками лікарі.
Свій унікальний дар калушанка пояснює так: кожне людське тіло — це електричний двигун різної потужності. Тільки у когось енергії виробляється більше, у когось — менше.
Більше 10 років тому калушанка відкрила у собі дар протягування предметів. Так трапилося, що по телевізору показували телепередачу про людей-магнітів, а 3-річний Назар, який теж дивився телевізор, взяв праску і приклав до себе. Праска „прилипла”. Потім повторити це спробувати всі інші члени родини. Калушанка може утримувати на тілі близько 15 кг предметів одночасно.
Незвичайним енергетичним даром, крім Надії і Назара, володіють також інші члени сім’ї: зокрема, донька Наталя, онука Інна.
Не так давно Надія Павлик навчилася бачити ауру людей:
— Я захотіла її побачити і побачила. Це легше робити ввечері, коли сутеніє. Я примружую очі, зосереджуюсь і бачу ауру людини. При цьому саме тіло для мене перестає існувати.
У людей, каже калушанка, аура буває різного забарвлення.
— Наприклад, я дивилася ауру Ігоря Насалика. Вона у нього зеленого кольору. Це означає — влада і гроші. Тобто йому навіть не потрібно старатися — у нього це є від природи. І навіть якщо б він хотів уникнути влади і грошей, вони все одно до нього повертатимуться. Свою ауру я побачила у дзеркалі: вона фіолетового відтінку, що означає духовність.
Коли людина хворіє, каже пані Надія, то аура набирає темних плям.
До пані Надії звертаються люди, які прагнуть вилікуватися. Проте, каже калушанка, вона не впевнена, що має право когось лікувати. Адже якщо людина хворіє, то значить заслуговує на біль і страждання.
— Коли Бог дає людині біль, то він хоче відвернути її увагу від прив’язаності до всього земного, вказати, що вона живе неправильно, — твердить Надія Павлик. — Змінивши стиль життя і думки, людина може сама покращити свій фізичний і душевний стан, і навіть вилікуватися. Я завжди намагаюся контролювати свої думки, уявляю, ніби біля мене ангел-охоронець.
Нещодавно до пані Надії за допомогою звернулася жінка, яка працює в одній зі шкіл Львівщини.
— Я їй пояснила, що вона має безліч можливостей для того, щоб виправити свій стан. Адже вона працює у школі, щодня бачить дітей, — розповідає Надія Павлик. — Вона може зробити багато добра і цим окупити свої гріхи. Вона може змінювати світобачення людини на етапі дитинства. Адже сьогодні люди стали просто споживачами: вони споживають природу, почуття. Вчитель у школі має зосереджуватися разом із оцінюванням знань того чи іншого учня на його духовному вихованні.
Зараз багато захворювань і бід від втрати духовності, впевнена калушанка. Від цього проблеми у сім’ях, морально скалічені діти, накопичення все більше негативу у серцях і думках людей, а від цього — збільшення кількості смертельних захворювань. Якщо людина захворіла — це сигнал до того, що вона живе неправильно. Щоб якось долучитися до виправлення ситуації, калушанка планує звернутися до міського голови з ініціативою відродження духовності, насамперед молоді, у Калуші.
Ватикан: коли час зупинився