Фактично до часу, поки вирішиться їхня доля (до рішення суду про позбавлення батьківських прав та оформлення до будинку дитини. — Авт.) таких дітей обстежують , лікують і загалом вони живуть у дитячій лікарні. Весь процес займає місяць-півтора. І головна проблема для медиків — яким чином прогодувати таких дітей та забезпечити їх ліками.
Соціальні служби, які вилучають дитину і оформляють її до дитячої лікарні, проблемою її харчування та забезпечення медикаментами до відправки в інтернат не переймаються. Такі діти харчуються, виходячи із загальних лікарняних норм — у середньому 2 грн. 40 коп. та лікуються виходячи з близько 1 грн. на день.
— Таке харчування, — твердить Ольга Герасимчук, — не відповідає добовим потребам. Тому медики спільно докуповують продукти.
Більше того, у дитячій лікарні відсутня молочна кухня. Тому, коли сюди оформили дитину грудного віку, медперсоналу довелося самотужки вирішувати проблему забезпечення молочними сумішами. Крім медиків, таким дітям намагаються допомогти і небайдужі заможні люди, Так, нещодавно один чоловік, який не побажав афішувати себе, виділив для цих потреб 100 гривень.
Леся Дзундза повідомила, що лікарня відібраних з родин дітей має харчувати за загальними нормами. Може цього і недостатньо, але для дітей, які бідували у своїх сім’ях і ніколи не бачили м’яса, і таке харчування — за щастя.
Всього у Калуші зареєстровано 101 так звану кризову сім’ю. Тут виховується 114 дітей, батьки яких неналежним чином виконують свої обов’язки. Зокрема, примушують дітей красти та жебракувати, вживати алкоголь, наркотики, не пускають їх до школи та змушують тяжко працювати, жорстоко поводяться з дітьми тощо. Зазвичай ці діти рано стають жертвами психологічного і фізичного насильства з боку рідних. Як правило, їх виявляють під час рейдів та за повідомленнями адміністрації навчальних закладів, сусідів тощо.
— Вилучення дитини з наступним позбавленням батьківських прав є крайнім заходом, який застосовуємо рідко, — каже Леся Дзундза. — Спершу батьків попереджують про можливість притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності і намагаються виправити ситуацію. І тільки, коли ефекту немає, дитину у сім’ї відбирають.
Скажімо, цього року в одинокої мами Л. забрали двох дітей, віком 3 і 4 роки за злісне невиконання батьківських обов’язків. Ці діти оформлені у Надвірнянському будинку дитини і вже є бажаючі взяти їх у прийомну сім’ю. Подібна участь спіткала і хлопчика віком трошки більше року. Його виховувала мама, яка не приділяла абсолютно ніякої уваги дитині, пиячила і гуляла. А для того, аби заспокоїти голодного малюка, за свідченням сусідів, практикувала марлеву соску, просочену горілкою. Сьогодні ця дитина також пербуває під тимчасовою опікою до встановелння її статусу, хлопчика готують до передачі в одну з родин. Усі ці діти пройшли через дитячу лікарню. Вони недоїдали, тому лікарняне харчування, — переконана Леся Дзундза, — краще, з того, що вони мали у своєму маленькому житті. А якщо їх хочуть побалувати чимось особливим, то це можна зробити абсолютно добровільно. „Виключно на засадах меценатства та благодійності з боку персоналу та відвідувачів”, — зазначила пані Дзундза.
До речі, ймовірно, що у Калуші набагато більше дітей ростуть у неблагополучних сім’ях. Просто вони не перебувають на обліку і соціальним службам про таких дітей нічого невідомо. Для того, аби виявляти сім’ї, де страждають діти, і допомагати їм, віддаючи на виховання достойнішим людям, обласне управління у справах неповнолітніх через місцеві служби поширює соціальну рекламу, у якій закликає громадян не мовчати і повідомляти про відомі їм випадки знущання над дітьми.
Ватикан: коли час зупинився