Лицар Української раті

Новий навчальний рік у школах України розпочався з незвичайного уроку, присвяченого генералу-хорунжому УПА Роману Шухевичу
Переглядів: 409

Сучасна освіта вимагає від учнів вміння добувати знання, тому урок „Лицар Української раті” пройшов з використанням нових технологій, які, між іншим, не були нам чужими. У минулому навчальному році у нашій школі не тільки застосовувались інноваційні технології, але і багато йшлося про знаменитого генерала Української повстанської армії Романа Шухевича, 100-річчя якого відзначили цього року.
Приготувавши багато матеріалів (книги, газетні публікації, історичні підручники) про Людину-легенду, вчитель Тетяна Дмитрівна Журавльова поділила присутніх на невеличкі групи. Ми отримали матеріал, опрацювавши який, повинні були вибрати ключове слово і записати його на дошці на гілці “асоціативного куща”. Слова вчительки про самопожертву, про відданість, про патріотизм на фоні мелодії “Реквієму”, що звучали на початку уроку, налаштували кожного із нас на плідну працю. Після опрацювання матеріалів ми розповідали про дитинство і юність Шухевича, про свідомий вибір важкого шляху боротьби за волю України, про трагедію родини борця, про сміливість, гострий розум, невловимість, відданість справі генерала Тараса Чупринки.
Ми використовували архівні матеріали, надруковані газетою “Сільські вісті”, які доводили: Роман Шухевич був ворогом №1 для радянської влади і став легендою завдяки своєму розуму, військовій виправці, відданості справі всього свого життя. Генерал МДБ Павло Судоплатов у своїх спогадах писав: “Після смерті Шухевича рух супротиву в Західній Україні пішов на спад і незабаром згас”. Він також визнав, що Тарас Чупринка був людиною надзвичайної хоробрості.
Отож записали на дошці: хоробрий, незламний, винахідливий, нескорений, генерал УПА, бізнесмен, політик, символ, борець.
Не забули і про псевдоніми Шухевича-Чупринки: Тур, Роман Лозовський, Чернець, Туча, Дзвін, Вовк. Цікаво було послухати представника групи, яка вибрала слово “символ”. Розповідь про загибель невловимого генерала була хвилюючою. У звіті полковник Шорубалко списав смерть Шухевича на сержанта, якому дали премію у розмірі 1000 рублів. Історики вважають, що у звітах МДБ не зовсім правдиві дані. Бо на посмертному фото Шухевича видно кульовий отвір у скроні. Поранений командир, щоб не потрапити до рук МДБістів, сам вистрелив з пістолета собі у скроню. Він пішов із життя, щоб стати символом нескореності свого народу. Тому вороги спалили його тіло, а недогорілі залишки скинули в річку Збруч. Адже могила могла стати місцем масового паломництва українців.
“Постать сл. пам. Романа Шухевича — одна з найвидатніших у всій історії націоналістичного революційно-визвольного руху, а в переломових етапах останнього двадцятиріччя — її символ і дороговказ”, — писав Провідник ОУН Степан Бандера.
Тетяна Журавльова, звернувши нашу увагу на портрет генерала Чупринки із сучасної преси і книги “Історія України” Ореста Субтельного, запропонувала нам виправити історичну помилку. Ми швидко впоралися з цим завданням, бо прочитали, що Шухевич ніколи не одягав мундир генерала армії УПА, він сім років пробув у підпіллі. З чим асоціювалася у нас склянка води на столі? З життям, яке могло обірватися у будь-яку мить, бо досвідчений підпільник носив із собою ампулу з отрутою, щоб не потрапити живим у руки ворогові.
Час уроку збіг якось непомітно. А мій однокласник Іван ніяк не міг надивуватися, що сильний, вольовий, вимогливий генерал був, за словами його дружини Наталії Шухевич, надзвичайно інтелігентним, культурним, товариським, добрим, дуже гарно грав на фортепіано, умів забавляти гостей . І, виявляється, дуже любив пісню “Ой ти, дівчино зарученая”, яку любить співати й Іван…