Це рішення міськрайонного суду мало б вступити у силу за 10 днів. Тож саме до 30 вересня міська рада має можливість оскаржити його у Львівському Апеляційному суді.
Загалом оскарження судового рішення є справою технічною, і головне полягає у тому, аби чітко аргументувати причини незгоди і знайти вагомі аргументи на свою користь. У понеділок депутати зібралися на свої збори, на яких вони запропонували міському голові Ігореві Насалику підписати заяву про апеляційне оскарження. Проте міський голова відмовився (згодом він повідомив, що підпише заяву, якщо депутати знайдуть вагомі аргументи, „щоб я не виглядав клоуном”. — Авт.). Тож депутати вирішили перебрати ініціативу і у середу скликали позачергову сесію міськради, запропонувавши на розгляд свій проект рішення з 14 пунктів.
Закон відпочиває
Очевидно, що проект рішення депутати готували поспіхом і воно не пройшло обов’язкової юридичної експертизи (згодом юрист міської ради Іван Коцан зізнався, що отримав цей документ буквально перед сесією і не мав можливості докладно його вивчити. — Авт.). Тож вже у вступній частині вони записали таке: „вважати незаконним і необгрунтованим вказане судове рішення” (міськрайонного суду. — Авт.). Варто зауважити: міська рада може не погодитися з рішенням суду, але оцінювати його як незаконне і необгрунтоване — виключне право суду вищої інстанції.
Депутати переконані у своїй правоті, тому на сесії вони зобов’язали міського голову підписати заяву про апеляційне оскарження. Що Ігор Насалик і зробив. Аргументувати оскарження можна і пізніше: над цим питанням працюватиме депутатська комісія з питань депутатської діяльності, етики, законності, правопорядку і захисту прав громадян. Вона ж має запропонувати голові пропозиції щодо альтернативного захисту інтересів міськради у Львові.
По суті на цьому логіка сесійного засідання вичерпується — апеляцію вирішено подавати. Тож можна було на цьому і зупинитися і почекати розгляду апеляційної скарги по суті. Проте рада пішла далі. Так, депутати доручили відділу у справах архітектури розглянути можливість використання земельної ділянки (площею 14 га на вул. Львівській) під індивідуальне житлове будівництво та ведення городництва пільговиків, черговиків та усіх потребуючих громадян Калуша без проведення аукціону. Це можна вважати звичайним популізмом з кількох причин. По-перше, після „вивчення можливості” відповідь буде, скоріш за все, негативною: цей пункт суперечить попереднім рішенням міської ради, зокрема відомому за номером 37. По-друге, сьогодні 14 га, скоріше, належать не місту в особі міської ради, а приватному власнику Ігорю Хемичу (він має відповідне рішення суду на свою користь, дію якого процедура оскарження міською радою лише призупиняє. — Авт.). До слова, прокурор Калуша Богдан Бурак повідомив депутатів, що перевірка жодних грубих порушень законодавства при організації і проведенні аукціону не виявила, кримінальних діянь не було. Тому тепер є тільки одна можливість повернути 14 га в орбіту впливу міської ради — скасування апеляційним судом постанови міськрайонного.
Депутати міської ради тут же вирішили себе додатково підстрахувати на майбутнє і запропонували заодно змінити Положення про організацію і проведення аукціонів з продажу земельних ділянок на території Калуша. Відтак, на етапі між вже проведеним аукціоном і підписанням договору купівлі-продажу міським головою, потрібне окреме рішення міської ради, яке затверджуватиме результати аукціону. Депутат Віталій Кінаш запропонував відмовитися від цього варіанту, натомість обумовивши, що міська рада визначає стартову ціну землі на аукціоні. Залежність переможця торгів від рішення міськради може у майбутньому породити безліч проблем. Крім того, у випадку негативного рішення міськради будь-який переможець аукціону матиме право у судовому порядку вимагати підписання договору купівлі-продажу незалежно від позиції ради. До того ж Ігор Насалик зазначив, що така редакція суперечить Земельному кодексу.
Проте ці аргументи депутатів не переконали і вони залишили все, як є. Загалом питання суперечливе: відповідно до Закону про місцеве самоврядування виключне право розпоряджатися землями територіальної громади має міська рада. Проте, з іншого боку, вона вже реалізувала це право, попередньо давши дозвіл на відведення земельної ділянки та підготовку її до аукціону. Як вписується у це право процедура фільтрування результатів аукціону через рішення сесії — невідомо.
У підсумку депутати проголосували за свій проект рішення з незначними поправками. Зважаючи на поспіх та суперечливість деяких його моментів, цілком можливо, що воно буде принаймні частково опротестоване прокуратурою як таке, що не відповідає законодавству.
Щодо апеляційного оскарження, то попри великий резонанс і намагання депутатів будь-що відіграти ситуацію назад, скасувавши підсумок аукціону і повернувши землю місту, шанси на перемогу (в тому числі зважаючи і на висновки прокурорської перевірки) є мізерними. За оцінками багатьох спеціалістів та правників, скоріше за все, таку справу у Апеляційному суді місто програє, договір купівлі-продажу буде підписаний, а відтак Ігор Хемич реалізує своє куплене на відкритих торгах право. Проте, зважаючи на запал депутатів, справа може дійти і до Верховного Суду. Але провадження у вищій судовій інстанції держави рішення апеляційного суду не призупиняє. Тому Ігор Насалик навіть в умовах судової тяганини буде змушений підписати договір купівлі-продажу, а ділянкою площею 14 га на правах повноцінного власника розпоряджатиметься пан Хемич.
Третій (не) зайвий
А тим часом у справі конфлікту між міською радою та переможцем аукціону за 14 га землі з’явився новий несподіваний для багатьох гравець. Так, до депутатів звернулися мешканці будинків, прилеглих до земельної ділянки на вул. Львівській, з вимогою переглянути своє рішення щодо продажу земельної ділянки на користь людей, які мають тут городи.
Виявилося, що на цій ділянці протягом останніх 15-16 років понад 200 калушан ведуть городництво. При цьому люди до останнього моменту не знали про те, що ця земля виставляється на продаж і ніхто не питав їхньої згоди. „Ми, в основному — пенсіонери, глибоко стурбовані діями „обранців народу” на чолі з головою міської ради, які постаралися забрати останнє у малозахищених верств населення”, — написали у своїй заяві люди (всього 48 підписів) і звинуватили міську владу у нехтуванні їхніми інтересами. „Ми будемо голодні дивитися, як ви будуєте ваше європейське місто?” — апелювали вони до сесії.
Депутати, природно, стали на бік людей і в усьому звинуватили організаторів аукціону, які представили неправдиві дані, зокрема, що цією землею ніхто не користується. Того ж дня рішенням сесії створено депутатську групу для проведення перевірки щодо випадків введення в оману депутатів посадовими особами міських виконавчих органів та виконавчих органів міської ради при підготовці та проведенні аукціону.
Начальник земельного відділу Анатолій Собчук категорично відкинув претензії і зазначив, що немає жодних документів, які підтверджують, що хтось має право на оренду або право власності на цю землю. Тож 14 га на вул. Львівській належать (донедавна належали? — Авт.) виключно міській раді.
Як альтернативу людям запропонували виділити ділянки для городництва в іншому місці. Проте вони з такою постановкою питання не згідні і заявили: землю не віддамо нікому, а якщо треба, станемо громадою на захист 14 га з вилами і сокирами.
Тепер депутати розбиратимуться з роботою виконавчих структур, проте ця перевірка аж ніяк не скасовує основного: саме міська рада дала дозвіл на продаж землі, організувала і провела ці земельні торги. Відтак у неї залишився єдиний правовий механізм реально задовільнити інтереси людей і не чіпати їхні городи — перемогти в Апеляційному суді. Інакше аргументи на кшталт „ми не знали”, „нас ввели у оману”, які з-поміж іншого свідчать і про некомпетентність депутатського корпусу, людям ніяк не допоможуть. А з вилами і сокирами їм, очевидно, доведеться виступати не проти влади, яка власне створила таку непросту ситуацію, а проти покупця земельної ділянки.
Ватикан: коли час зупинився