Власника найбільшого у Європі Калуського полігону токсичних відходів визначено

Львівський Апеляційний суд виніс постанову, згідно із якою власником 11 тис. тонн гексахлорбензолу, які утворилися внаслідок діяльності Калуського хіміко-металургійного комбінату, визнано ТзОВ „Оріана-Галев”.
Переглядів: 347

Ще на початку минулого року між міською владою та підприємством „Оріана-Галев” виникла суперечка про те, хто насправді є власником токсичних промислових відходів, а відтак — хто має подбати про зберігання гексахлорбензолу та моніторинг полігону.
Міська влада впевнена: полігон належить ТзОВ „Оріані-Галев”, тож і контролювати його стан має саме це підприємство.
ТзОВ „Оріана-Галев” утворилося 7 років тому внаслідок вилучення за борги у ВАТ „Оріана” заводу „Фітон” і передачі його українсько-канадському спільному підприємству „Галев ЛТД”. Разом із „Фітоном” до спадку додався також полігон токсичних відходів.
Довідка „Вікон”. У 1999 році в Україні ратифікована угода про грант Всесвітнього екологічного траст-фонду (проект вилучення речовин, що руйнують озоновий шар) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, згідно із якою наша країна взяла на себе зобов’язання щодо припинення випуску і застосування речовин, які руйнують озоновий шар планети. До таких речовин відноситься також чотирихлористий вуглець, який випускав концерн „ВАТ „Оріана”. Внаслідок такого виробництва утворилися відходи — гексахлорбензол, які відносяться до першого класу токсичності. Виробництво чотирихлористого вуглецю зупинено у 1999 році. На полігоні захоронено більше 11 тонн гексахлорбензолу.
На думку міської влади, завод „Фітон” був переданий цілим майновим комплексом, разом зі всією інфраструктурою і, звичайно, полігоном. Це визнав Івано-Франківський Господарський суд і підтвердив Львівський Апеляційний. Попри те, підприємство досі не визнало себе власником гексахлорбензолу, не виготовило ліцензії на поводження із небезпечними відходами на підприємстві, а також документацію на близько 5 га землі, на якій захоронена небезпечна речовина. За словами завідувачки санітарно-гігієнічного відділу райсанепідстанції Оксани Ананевич, на сьогодні доступ до небезпечної речовини першого класу небезпеки практично вільний: на полігоні немає огорожі та освітлення, знята охорона.
— Починаючи з 2003 року і протягом трьох років власник полігону не був визначений, оскільки адміністрація ТзОВ визнавала себе тільки власником полігону, а токсичні промислові відходи вважала власністю ВАТ „Оріана”, — каже Оксана Ананевич. — Тому підприємство не проводило моніторинг за впливом полігону на навколишнє середовище. Тільки цього року „Оріана-Галев” уклала відповідний договір із райСЕС. На полігоні є 10 спостережних свердловин за станом ґрунтових вод та два постійні створи, за допомогою яких визначається стан поверхневих вод потічка Сапогів вище та нижче полігону. Ведеться контроль також за станом ґрунтів та атмосферного повітря. На замовлення „Оріана-Галев” ми у I та II кварталах цього року проводили заміри. Перевищень забруднюючих речовин не виявили.
У третьому кварталі, каже Оксана Ананевич, підприємство самовільно розірвало угоду. Проте працівники санстанції, згідно із графіком, минулого тижня провели свої заміри на полігоні. Результат —
Попри те, що стан полігону на сьогодні оцінюється як задовільний, питання, що робити у подальшому із гексахлорбензолом, залишається відкритим. За словами начальника управління надзвичайних ситуацій Калуської міської ради Івана Дембича, тепер — це головний біль „Оріани-Галев”. І вже власнику вирішувати: утилізувати, переробляти чи просто законсервувати відходи. У будь-якому випадку на це потрібно немало коштів. Приміром, для утримання полігону потрібно до півмільйона гривень на рік.
Отруту нам ніхто не передавав
Адміністрація „Оріани-Галев” не згідна із рішенням Львівського Апеляційного суду і подаватиме касаційну скаргу. Про це повідомив директор підприємства Едуард Вашкевич.
Позиція адміністрації підприємства: полігон — наш, відходи — ваші.
— Відповідно до Закону України „Про відходи”, при зміні власника чи користувача земельної ділянки, на якій розміщені відходи, питання про право власності на відходи вирішується окремо, — твердить Едуард Вашкевич. — У даному випадку гексахлорбензол ніхто нам не передавав, тому вважаємо, що його власником є ВАТ „Оріана”. Згідно із законом, саме власник небезпечних відходів, а також спеціальні уповноважені органи виконавчої влади повинні здійснювати моніторинг місць утворення та зберігання відходів.
Завод „Фітон”, каже директор, було передано земельно-майновим комплексом, але, якби власнику було відомо про те, що захоронено на полігоні, він би, безумовно, вибрав інший комплекс.
Підприємство оплатило моніторинг полігону у першому та другому кварталі, проте охорону території не забезпечує: максимум 1 раз на тиждень там проводиться обхід.
Варто зауважити, що рішення Апеляційного суду вступає у дію незалежно від того, чи була подана касаційна скарга. Попри те, директор твердить: право власності на найбільшу у Європі кількість небезпечних речовин підприємство визнає тільки тоді, коли буде рішення суду вищої інстанції. Тоді і пророблятимуться варіанти вирішення питання із гексахлорбензолом. Уже на сьогодні Едуард Вашкевич склав приблизний кошторис робіт по огородженні полігону, проте поки що його не оприлюднює. Щодо 11 тис. тонн отрути, то одним із варіантів її подальшої долі є утилізація. Процедура — не з дешевих: утилізація 1 тонни гексахлорбензолу коштує близько 20 тис. гривень.
Плюс 200 тонн пестицидів
Довідка „Вікон”. Полігон токсичних відходів експлуатувався у 1973-2000 роках. Полігон має 12 карт (котлованів). Туди складалися загерметизовані металеві бочки з гексахлорбензолом. Кожен рівень тари із речовиною покривали поліетиленовою плівкою та шаром глини. Поверхню кожного чека рекультивували, засипаючи родючим ґрунтом. Таким чином було заповнено і рекультивовано 8 карт. 9-а карта не рекультивована, наполовину заповнена і не рекультивована 10-а карта. З часом на місці на місці напівзаповненого та пустуючих чеків утворилися природні озера. Не виключається можливість просочування гексахлорбензолу у ці озера.
Як це не дивно звучить, проте тяганина із визнанням власника токсичних відходів та їхньою подальшою участю у деяких аспектах зіграло на руку міській владі. Річ у тім, що, як йдеться у довідці Калуської санепідстанції, згідно із розпорядженням голови ОДА у другій половині 10 карти полігону було передбачено захоронення 200 т непридатних до використання пестицидів з господарств області. Проект на одноразове захоронення розробив у 2003 році Івано-Франківський філіал НДІ „Проектреконструкція” і він пройшов комплексну експертизу.
Свого часу ще у 2002 році владу та громадськість міста збурила новина про те, що на калуському полігоні планують захоронити пестициди з усієї області. Мова про речовини, які свого часу закуповували колгоспи і використовували для догляду за рослинами. З розпадом колгоспів ці речовини залишилися нікому не потрібні і зберігаються у вкрай незадовільних умовах, що становить загрозу навколишньому середовищу. Така проблема існує і у Калуському районі: керівництво району також висловлювало припущення, що одним із варіантів є їх захоронення на полігоні.
Пестициди не є високотоксичними і відносяться до 3-го класу небезпеки. Тоді представники виконавчої влади вбачали навіть деякий позитив у намірах обласної влади: напівзаповнений 10-ий чек заповнять до кінця та рекультивують, що дасть можливість зменшити можливість просочування небезпечних речовин в озеро (воду при цьому мали відкачати). На це планувалося залучити кошти з обласного бюджету, що дало б можливість поліпшити стан полігону. Проте громадськість висловлювалася проти, мовляв, нам і своєї отрути вистачає, годі робити із Калуша загальний смітник.
Попри будь-які „за” чи „проти”, обласна влада вирішила по-своєму: минулого року з обласного бюджету було виділено 150 тис. гривень для проведення підготовчих робіт по захороненню пестицидів у вільну частину 10-ої карти. Згідно із даними санепідстанції, тут встановлено геомембрану та завезено ґрунт для вкладання на мембрану та засипку бочок із пестицидами. Періодично проводиться відкачування води із карти. Проте захоронення пестицидів поки що не відбулося, насамперед тому, що карта дотепер не підготовлена.
Наразі офіційна позиція влади — категорична незгода щодо захоронення цієї отрути, є другорядним фактором. Тим більше, що якихось спеціальних дозволів від міської ради і не вимагалося. Основною козирною картою міста є якраз те, що „Оріана-Галев”, у зв’язку із невизнанням права власності, не виготовила ліцензію на поводження із небезпечними речовинами. Хоча з іншого боку, якщо згідно із рішенням Львівського Апеляційного суду небезпечні відходи мають тепер приватного власника, то і захороняти без його згоди пестициди — зась.
— У будь-якому випадку, — впевнений Іван Дембич, — захоронення пестицидів на калуському полігоні не відбудеться. Про це свідчить, зокрема і той факт, що цього року жодного поступу у справі захоронення пестицидів не відбулося.

Як би там не було, судова гілка влади визначила власника калуського гексахлорбензолу — ними, попри власне бажання, виявилися канадські інвестори. Хоч-не-хоч, а їм доведеться вкласти немало коштів для того, щоб утилізувати чи зберігати небезпечну речовину (якщо суд вищої інстанції не винесе іншого вердикту. — Авт.). Сумнівно, що інвестори виберуть максимально бажаний для Калуша шлях і виділять кошти на утилізацію отрути. Швидше за все, вони підуть шляхом найменших фінансових затрат і консервуватимуть гексахлорбензол до того часу, поки не виникне аж надто нагальна необхідність чи допоки держава не вирішить втрутитися у ситуацію. Адже відомо: ВАТ „Оріана” — дитя держави. Відповідно саме вона мала б взяти на себе хоча б частину фінансової відповідальності. Принаймні, можливо, саме такі очікування має спільне українсько-канадське підприємство. А на прикладі калійного та хвостосховищ можна переконливо твердити: зацікавленість держави як фінансова, так і будь-яка інша у вирішенні екологічних проблем периферії приблизно дорівнює нулю. Принаймні, до першої надзвичайної ситуації.