Попри суттєве похолодання наприкінці минулого тижня, опалювальний сезон для більшості калушан так і не розпочався. Нині тепло у своїх оселях мають лише ті мешканці міста, які отримують його від котелень. А питання теплопостачання від ТЕЦ, попри оптимістичні очікування (мовляв, досягнуто домовленості на рівні Кабміну і 3,7 млн. гривень боргу ТЕЦ за газ ось-ось спишуть), до 15 жовтня не вирішилося. Тож минулого тижня з питання початку опалювального сезону у Калуші зібралася міська рада. У принципі його можна було б і не обговорювати — нового варіанту запропоновано не було. У вустах міського голови Ігоря Насалика не початок опалювального сезону нібито ніяка і не проблема: якщо домовитися про списання 3,7 млн. гривень не вдасться, є варіант взяти банківський кредит. До речі, конкретних кроків для того, аби розпочати процедуру взяття кредиту міська рада не зробила. Тож тепер можна стверджувати — вирішення питання 3,7 млн. гривень, а відтак — і тепла у міських садочках школах та квартирах калушан, є проблематичним. На цю сесію запросили і керівника ДП „Калуська ТЕЦ” Сергія Тарана, але висловити позицію підприємства з приводу теми обговорення можливості не надали.
Директор ТЕЦ щодо питання відкриття опалювального сезону налаштований не так оптимістично, як міський голова Ігор Насалик. Про своє бачення ситуації Сергій Таран розповів у розмові з кореспондентом „Вікон”.
— Сергію Олексійовичу, складається враження, що єдина перешкода для того, аби ТЕЦ могла розпочати подачу тепла міським споживачам, полягає у 3,7 млн. гривень боргу Вашого підприємства за газ.
— Минулого четверга відбулася селекторна нарада із віце-прем’єр-міністром України Володимиром Рибаком. Він, звертаючись до керівників підприємств теплоенергетики, зокрема, сказав: якщо у Вас не вирішені питання по газу, не приведено випробування мереж, невідомо, що буде у будинках, то у цій ситуації заспокоюватися не можна. Останнє твердження повністю описує ту ситуацію, яка склалася у нас. Загалом область виглядає не найгірше, і Калуш — теж. За статистикою, у нас не подає тепло лише одне джерело, усі решта працюють. Правда, того, що це одне джерело опалює більше половини міста, статистика не бачить.
Мені незрозуміло, чому міська рада намагалася розглянути питання погашення заборгованості за газ, спожитий ДП „Калуська ТЕЦ”. Адже це взагалі не питання міської ради: йдеться про відносини між двома суб’єктами господарювання. Насправді, існує заборгованість усіх комунальних підприємств Калуша перед ДП „Калуська ТЕЦ”, яка нині становить понад 12 млн. гривень. Тобто міська рада має порушувати питання про погашення заборгованості своїх комунальноих підприємств за спожите тепло.
Якщо місто розраховується з нами, ми, відповідно, спокійно вирішуємо питання погашення заборгованості за газ. Ситуація парадоксальна: „Водотеплосервіс” закінчив минулий опалювальний сезон з приростом заборгованості перед ТЕЦ у 6,8 млн. гривень. Такого нарощування заборгованості ще не було. Звичайно, вплинуло те, що зросла вартість газу, тарифи для споживачів, але розрахунки за покупне тепло на рівні 30% — все ж неприпустимі. Нині з цього боргу залишилося 5,8 млн. гривень. Попри домовленість з керівництвом міста, що борг погашатимуть у міжсезоння, та запевнення керівника „ВТС” Степана Різника, що населення розраховується за отримане тепло на 100%, з травня по вересень 2007 року ТЕЦ перерахували всього 9 тис. гривень і у жовтні прийшло ще 900 тис. гривень.
Таким чином, ми сьогодні маємо сумний рекорд: Калуська ТЕЦ є найбільшим боржником за газ в області. Тому ми не можемо виступати ініціатором підписання угоди про постачання тепла з „Водотеплосервісом”: комунального газу підприємство не має і я не можу нікому обіцяти, що ТЕЦ подаватиме тепло. З боку „ВТС” пропозиції щодо договору станом на 17 жовтня також не надходило.
— Свого часу керівник КП „Водотеплосервіс” Степан Різник висловився так: у 2003-2004 роках ТЕЦ за опалення не платили, а підприємство за газ якимось чином розрахувалося. Тому місто і не могло скористатися своїми законними 3,7 млн. гривень компенсації різниці у тарифах з держбюджету.
— Формально ситуація виглядає так: місто не проводило розрахунки з ТЕЦ, оскільки сподівалося, що зможе скористатися невикористаною свого часу компенсацією. Ця різниця виникла по „Водотеплосервісу”, тому ми до неї не маємо відношення. Питання — не у цьому. Так „ВТС” отримав гроші з міського бюджету і розрахувався за газ, тому котельні зараз запущені. А питання по ТЕЦ не вирішилося, бо вчасно не провели 3,7 млн. гривень. Незрозуміло, чому „ВТС” також не був задіяний у ризиковану схему з різницею у тарифах: комунальному підприємству дали можливість заплатити за газ грошима, а нам — ні.
Потім влада вирішила, що є ризик назавжди поховати 3,7 млн. гривень, і виникла парадоксальна ситуація: сказали, що платити ТЕЦ не будуть взагалі, поки ця схема не буде використана. Звичайно, кожному своя сорочка ближче до тіла, але якщо думати про перспективу, потрібно було вирішувати питання у комплексі. Я не думаю що є різниця між калушанами, які отримують тепло від ТЕЦ, і калушанами, які отримують його від котелень.
З 3,7 млн. гривень 1,2 млн. — різниця у цінах по теплопостачанню, а 2,5 млн. — по водопостачанню і водовідведенню. У період, коли вона виникла, ТЕЦ брала кредити для того, щоб мати можливість купувати газ. У 2006 році існувала реальна можливість використати ці кошти: вони були передбачені у бюджеті та діяла відповідна Постанова Кабміну, яка регламентувала проведення розрахунків. На сьогодні немає ні коштів у бюджеті, ні постанови. Тому це питання надзвичайно проблемне: існує велика небезпека, що холод прийде, а питання теплопостачання вирішено не буде. І якими б не були морози, газу нам ніхто не виділить. Адже у ДК „Газ України” розуміють, що питання не у тому, аби моментально погасити борг. Важливо прогнозувати, яким чином розвиватимуться події далі, якими будуть поточні розрахунки кожного окремого споживача.
— З перебігу обговорення проблеми на сесії міськради можна зробити висновок: 3,7 млн. гривень — не така вже і серйозна проблема, і кошти у будь-якому випадку будуть. Скільки часу потрібно для того, аби калушани мали тепло від ТЕЦ після вирішення питання заборгованості за газ?
— Якби ці гроші були на рахунку схема, була б наступною: „ВТС” перераховує гроші нам, ми — ДК „Газ України”. Далі треба врегулювати договірні відносини ТЕЦ з цією компанією, передбачити виділення відповідних лімітів газу та підписати угоду з КП „ВТС” про постачання тепла на місто. Це у найшвидшому режимі. А якщо механізм буде через залучення кредитів, то тут ситуація набагато складніша. В ідеальному випадку — між рішенням про кредит і його отриманням пройде тиждень-два.
Від моменту, коли ДК „Газ України” побачить гроші на своєму рахунку, до виділення лімітів газу для ТЕЦ потрібно два-три дні. Крім того, погашення 3,7 млн. гривень — ще не означає, що нам дадуть газ. Потрібно ще провести передоплату. Запропонований ДК „Газ України” варіант договору передбачає, що для отримання ліміту потрібно заплатити за декаду наперед. Враховуючи, що місячне споживання комунального газу ТЕЦ перебуває на рівні 1,1 млн. гривень, передоплата має становити десь 350-400 тис. гривень.
Слід враховувати, що запуск тепла — процес, який не відбувається в одну секунду. Треба провести заповнення мережі і подивитися, чи витримають магістралі. Далі відбувається запуск тепла по районах, і тільки після цього — по будинках. Процес між початком запуску теплоносія у мережу до того моменту, коли починає опалюватися останній будинок, триває кілька днів. ТЕЦ усі технічні заходи для початку опалювального сезону провела: наше обладнання, мережі готові. Але я не можу з певністю сказати того ж про міські мережі. Проблеми можуть виникнути і тут. Є свіжий приклад по Бурштину. Навесні тут провели випробування мереж, і усе було нормально. Перед початком опалювального сезону — вдруге, і виявили на магістралі серйозний порив. Знайшли кошти і його ліквідували. Далі подали теплоносій і на тій же трубі прорвало знову, буквально за кілька кроків. Якщо така ситуація виникне у Калуші, то, зважаючи на похолодання, буде біда.
— Торік з боку міста на адресу ТЕЦ прозвучало чимало звинувачень. Зокрема, у тому, що до оплати виставляються завищені обсяги теплової енергії і загалом тепло від ТЕЦ коштує надто дорого.
— Я не розумію цих речей. У наших договорах чітко записано, що розрахунки здійснюються за приладом обліку „ВТС”, а якщо з ним щось станеться — за нашим. Лічильник „Водотеплосервісу” вийшов з ладу, тому торік був єдиний спосіб здійснювати облік — по нашому приладу. Якщо є якісь непорозуміння, треба встановити свій прилад, і вже тоді, якщо є розбіжності, порушувати питання про їхню причину. ТЕЦ у принципі ніколи не заперечувала, щоб розрахунки здійснювалися за лічильником „Водотеплосервісу”.
У середньому по році частка „Водотеплосервісу” у структурі споживачів теплової енергії ТЕЦ не перевищує 10%. Тому говорити, що ми у тариф „навішуємо” на місто вирішення якихось своїх питань, неправильно. Більше того, коли ми захищали тариф у НКРЕ було зроблено усе, аби мінімізувати його для населення.
Щодо того, що наше тепло значно дорожче від того, яке калушани мають від котелень — це теорія, яка побудована на маніпулюванні цифрами. Подається це так: котельні опалюють 40% міста, ТЕЦ опалює 60%; ми за газ платимо стільки-то, а ТЕЦ хоче набагато більше. Слід враховувати, що ми продаємо не газ, а тепло, і відпускаємо його за лічильником. Інше питання: наскільки ефективно використовується наше тепло у системі „ВТС”? Варто згадати і те, як з’являлися котельні: брався відособлений район і у ньому проводилася реконструкція мереж і ставилася котельня. Тобто там мережа у кращому стані, і відстані менші. Це також фактор, який працює на здешевлення теплової енергії.
— Міський голова на останній сесії міськради навів наступну аналогію не на користь ТЕЦ: у Бурштині тепло для населення коштує значно дешевше.
— Порівняння Калуської ТЕЦ з Бурштинською ТЕС некоректне, оскільки йдеться про принципово різне виробництво. Для ТЕЦ основне завдання — забезпечення споживачів теплоенергією. Баланс теплової та електричної енергії на ТЕЦ у зимовий період 50 на 50. На Бурштинській ТЕС доля теплової енергії в балансі всього близько одного відсотка. Оскільки в енергетиці існує єдина методика розрахунку тарифу на теплоенергію, то на його величину може впливати тільки вартість палива, складова якого в тарифі біля 85%. Це одне. Друге. Можливо на Бурштинській ТЕС беруть на себе частку вартості теплової енергії для зменшення плати мешканцями м. Бурштина.
Тарифи ДП „Калуська ТЕЦ” є обґрунтованими. За основу береться вартість природного газу. До слова, ТЕЦ тільки робить розрахунок тарифу за відповідною, однаковою для усіх ТЕЦ, методикою і подає його у НКРЕ на затвердження. Якщо б ми закладали якісь непродуктивні витрати, їх просто не врахують.
— Також на сесії прозвучала заява, що ваш основний споживач „ЛУКОР” таки відмовляється від послуг ТЕЦ.
— Між нами і „ЛУКОРом” укладені договори, які діють до весни 2008 року. Вони чинні, ТЕЦ не отримала жодних документів, які б свідчили, що ці договори будуть розірвані.
— Вже зрозуміло, що ТЕЦ не переходить у комунальну власність міста. Проте йде до того, що споживачів у Калуші підприємство матиме дедалі менше: обговорюється будівництво нових котелень, а калушан закликають переходити на автономне опалення. Чи матиме цей процес негативні наслідки для ТЕЦ?
— Місто не є нашим основним споживачем, а ТЕЦ — стратегічно вважливе підприємство у структурі Бурштинського острова, тому працюватиме і надалі. Нині важко прогнозувати, чим обернеться для України процес переходу з центрального теплопостачання до індивідуального. Всі нарікають на централізоване, але воно погане у такому стані, як є сьогодні. Тягнеться система неплатежів плюс відсутність інвестицій у реконструкцію протягом десятиліть. Саме ці фактори роблять систему менш ефективною та погіршують саму якість тепла. Через неплатежі є постійні проблеми з початком опалювального сезону. Усе це викликає нарікання і є поштовхом до переходу на індивідуальне опалення. На урядовому рівні проблему цю побачили тільки тепер. Розглядається концепція, чи взагалі можливо мешканцям багатоповерхівок переходити на індивідуальне опалення. Чим це може обернутися? Передовсім йдеться про безпеку, оскільки індивідуальні котли ніхто не обслуговує. У багатьох країнах Європи стратегія спрямована на те, аби взагалі не допустити входження газу у житлові будинки, і таким чином усунути додаткове джерело небезпеки.
Якщо говорити про економне, ефективне використання коштів, то значно більша віддача від інвестицій у модернізацію мереж і у теплову ізоляцію будинків, що зменшує і втрати, і тарифи при збереженні системи централізованого постачання тепла. Будівництво котелень почалося з нагнітання ситуації навколо ТЕЦ: мовляв, залишилося недовго, „ЛУКОР” збудує своє джерело енергопостачання, ТЕЦ збанкрутує і місто залишиться зовсім без тепла. Тепер зрозуміло: якби затрачені мільйони вкласти у мережі і будинки, проблем з опаленням не було б. І воно було б дешевшим для населення, ніж є сьогодні. Про ефективність системи сьогодні свідчать такі дані: за показниками приладів обліку ТЕЦ, у місті кожного місяця втрачається теплоносія на 200 тис. гривень. Це вода і тепло, які споживачі не отримали через стан мереж.
Незважаючи на постійні проблеми з розрахунками, ТЕЦ ніколи не ставить питання таким чином: нам дешевше і простіше відмовитися від міста. Адже калушани не винні у тому, що система є саме такою. Ми просто за те, щоб знайти нормальний механізм забезпечення їх теплом.
Ватикан: коли час зупинився