Загалом такі семінари відбуваються в усіх областях України. За словами Сергія Джерджа, за місяць вдається охопити 3-4 області. На Прикарпатті перед приїздом до Калуша гості вже побували в Івано-Франківську та Тлумачі. Цього разу семінарами планується охопити п’ять районів.
Основна мета семінару — не агітувати за вступ України до НАТО, а насамперед — надати максимально об’єктивну інформацію про цю міжнародну структуру.
Вступ України до НАТО, на переконання експертів, сьогодні є реально можливим. І цим шансом потрібно скористатися. Насамперед, з метою ефективного захисту безпеки держави. За словами Сергія Джерджа, нейтралітет держави і не-входження її до оборонних блоків не дають гарантії безпеки. Зокрема, Україна вже сьогодні має проблеми на кордонах, а приналежність до НАТО унеможливить такі інциденти, як з побудовою дамби до острова Тузла. Крім того, для України перспектива зберегти нейтралітет майже неможлива: у нейтральній Швейцарії видатки на оборону становлять 5,6% бюджету. В Україні рекомендується витрачати 3% (реально виділяється не більше 1,5%). Колективна безпека обходиться дешевше — країни НАТО на оборону витрачають 2% своїх бюджетів. Крім того, що НАТО — дієва міжурядова угода по безпеці, приналежність до НАТО означає і певний рівень економічного розвитку та підвищення рівня життя мешканців. Тому НАТО — це ще й інструмент до поліпшення життя. Так, в Угорщині після вступу до НАТО обсяг інвестицій зріс у 8 разів, у Польщі — у 3-4 рази. Тобто входження до клубу розвинутих країн, якими є країни-члени НАТО, підвищить рівень довіри до України та її інвестиційну привабливість. Не-вступ до НАТО — це втрата темпу та можливостей економічного розвитку. Крім того, усі країни, які протягом останніх років приєднувалися до Європейського союзу, перед тим набували членства у НАТО.
Торкнулися виступаючі і питання референдуму щодо вступу до НАТО, який перед виборами ініціювала Партія регіонів. За словами Сергія Джерджа, з 10 нових країн-членів НАТО референдум з цього питання проходив лише у двох. Тому що усі розуміють: такими питаннями, як національна безпека, повинні займатися експерти. 92% експертів України твердять, що нашій країні обов’язково потрібно у НАТО. А у суспільстві таких настроїв немає. Загалом більшість і прихильників, і противників НАТО керуються серцем, а не розумом. Тобто не володіють повною інформацією про суть, принципи діяльності НАТО, часто перебувають під впливом генерованих радянською ідеологічною машиною міфів.
Питання вступу до НАТО сьогодні — не питання оснащення армії (жодна армія країни, яка вступала до НАТО, не переоснащувалася. — Авт.), а питання політики. Для того, щоб погодити план щодо членства України у НАТО, потрібна згода усіх 26 країн-членів. Далі усі країни розглядатимуть виконання зобов’язань і домовленостей. І тільки після цього Україна може отримати запрошення до НАТО. Наразі Україна такого запрошення не отримала.
Володимир Фурашев з-поміж іншого зупинився на наступному твердженні, яким часто у дискусіях спекулюють опоненти входження України до НАТО: мовляв, у випадку, коли наша країна стане членом НАТО, наші хлопці будуть змушені воювати у „гарячих” точках. Стаття 5 Північноатлантичного договору говорить, що у разі здійснення нападу на одного або кількох членів НАТО кожна з країн-членів НАТО здійснить такі дії, які вважатиме за необхідне. Тобто кожна країна зберігає свободу вибору щодо того, брати чи ні участь у збройних конфліктах. Натомість у Ташкентському договорі (військовий союз, до якого входить і Російська Федерація, і куди агітують вступати й Україну. — Авт.) вимога щодо участі країн-членів у конфліктах є безальтернативною: агресія проти однієї країни тут вважається агресією проти усіх, і кожна країна зобов’язана у такому випадку надавати допомогу, у тому числі — і військову.
Ватикан: коли час зупинився