Соціалісти і хокеїсти за Насалика
Буквально за тиждень від минулої середи, коли на черговій сесії міської ради Ігор Насалик заявив, що скликає позачергову сесію міської ради з двома питаннями у порядку денному: про недовіру міському голові та про дострокове припинення повноважень депутатів Калуської міської ради, було проведено серйозну підготовку у трудових колективах. І хоча міський голова у прямому ефірі Калуського міського телебачення заперечив особисту причетність до акцій зі збору підписів на свою підтримку та зборів, які наприкінці минулого — на початку цього тижня проходили в освітніх, медичних закладах тощо, однак про спонтанність та виняткову ініціативу громадян тут можна говорити з великою часткою скепсису. Практично неймовірним видається те, що не — підтримка заступників міського голови міською радою могла викликати настільки серйозний суспільний резонанс. На користь версії, що калушан на підтримку Ігоря Насалика організували централізовано — і те, що, до прикладу, у неділю у церкві на Загір’ї поширювалося звернення до мешканців міста (до речі, під ним ніхто не підписався). У ньому популярно роз’яснювалася принципова позиція міського голови і розвінчувалися „авторитарні” депутати, які тільки тим і займаються, що лобіюють власні бізнес-інтереси.
Як би там не було, депутатів у день сесії перед „Мінералом” супроводжував пікет та викрики „Ганьба”. Натомість Насалика вітали мало не як месію. Основний зміст вимог пікетувальників: ми повністю підтримуємо Насалика. Серед них були помічені освітяни (більшість шкіл і ДНЗ виставили свої делегації), медики (так само представляли різні структурні підрозділи охорони здоров’я), торгівлі, організації інвалідів, пенсіонери та ін. Були і транспаранти з надписами, які засвідчили, що міського голову у протистоянні з депутатами цілковито підтримують міські соціалісти і хокеїсти.
Немає сумнівів, що політичні сили, представлені у раді, могли б організувати не менш людний альтернативний мітинг з прапорами та гаслами на захист ради. До їхньої честі, вони утрималися від такого кроку.
Про мету свого пікетування сесії міськради представники трудових колективів говорили наступне:
Марта Федура (вихователь ДНЗ „Ластівка”, голова профспілкового комітету):
— Ми усі підтримуємо Насалика. Харчування у садочку поліпшилося, зарплату видають день-у-день і навіть швидше. Відколи міським головою став Ігор Насалик, ситуація в освіті поліпшилася. І ми виступаємо за те, аби рада не заважала йому, а допомагала.
Марія Витріховська (медсестра жіночої консультації):
— Ми підтримуємо Насалика. Знаємо його давно, голосували за Ігоря Степановича на виборах до Верховної Ради і віримо йому. Наша вимога: нехай рада йде у відставку, а міський голова працює. Ганьба депутатам!
Розсудить громада
На 10.00, коли позачергова сесія розпочала свою роботу, пікет перемістився у сесійну залу. Фактично сесія більше скидалася на збори громадян: присутні слухали і чули лише послання від Ігоря Насалика та себе. Думка депутатів, які мали сміливість бодай спробувати пояснити свою позицію, нікого не цікавила: їхні виступи постійно перебивали викриками та образливими, а часом — і відверто брутальними епітетами. Щоправда, міський голова на початку робив спроби урезонити активних громадян і закликав їх до порядку, однак ці намагання виявилися досить кволими. А відтак публічної дискусії не вийшло. Але і повне дотримання порядку у сесійній залі нормального діалогу не гарантувало: проти демагогії і сліпої віри у свого месію жодні аргументи за визначенням не працюють.
Першим на сесії дали слово о. Григорію Морозу. Депутати і запрошені спільно помолилися, священик закликав людей до злагоди і порозуміння. Однак, як показав подальший перебіг сесії, представники громади залишилися глухими до цих закликів.
Далі слово взяв депутат Івано-Франківської облради, калушанин Ігор Гаврилюк. Він, зокрема, привітав „мужніх партійців і міського голову з рішенням піти на позачергові вибори” і додав, що сьогодні залишився єдиний варіант вирішити конфлікт між радою і головою — іти на вибори.
Секретар міської ради Роман Боднарчук ще до затвердження порядку денного та розгляду по суті заявив, що питання, винесені на сесію, взагалі не можуть бути розглянуті. Інакше рада порушить законодавство України. Так, за словами Романа Боднарчука, питання про недовіру міському голові за існуючих обставин можна порушувати лише тоді, якщо міський голова особисто звернеться з таким проханням до сесії. Письмового звернення не було, тож і причин висловлювати недовіру немає. У відповідь міський голова заявив, що у даному питанні цілком достатньо і рішення двох третин депутатського корпусу. Однак більшість депутатів, за словами Романа Боднарчука, не підтримують висловлення недовіри міському голові, тож це питання сміливо можна виключати з порядку денного і не розглядати.
Щодо недовіри міській раді, то і це питання, на переконання секретаря міської ради, є необґрунтованим: депутати працюють, і юридичні підстави позбавляти їх повноважень відсутні. Тож більшість депутатського корпусу — за те, аби не розглядати жодного питання, внесеного до порядку денного.
Протилежну позицію висловлювали депутати фракції УНП — політичної сили, обласну організацію якої очолює міський голова.
Василь Гордій:
— Конфлікт не вичерпано. Доки може бути протистояння? Діалогу немає, домовленостей немає. Нехай розсудить громада.
Богдан Когут:
— Ми повинні розглянути саме друге питання. Депутати радяться між собою, а не з громадою.
Врешті-решт, Володимир Кузик озвучив заяву фракції. У ній зокрема сказано: „Ми, депутати від фракції УНП, заявляємо про ініціювання дострокового припинення повноважень Калуської міської ради V демократичного скликання як такої, що не здатна далі конструктивно співпрацювати спільно з міським головою в інтересах територіальної громади”. Натомість депутат Василь Босович (фракція БЮТ) заявив, що конфлікту між радою і головою немає. Він штучно створений певними людьми, які поставили собі за мету мати необмежену владу у місті.
Таки референдум
Міський голова Ігор Насалик переконливо закликав раду піти на референдум. Якщо громада висловить раді довіру, то у такому випадку, запевнив присутніх Ігор Насалик, він сам піде у відставку. Якщо ж рада не прийме рішення про референдум, він все-таки відбудеться. За іншою схемою, без участі депутатів: ініціативні групи, які збиратимуть підписи виборців, уже створюють, а на найближчу неділю заплановане зібрання групи у ПК „Мінерал”.
Ні аргументи від міського голови, ні заклики колег з фракції УНП, ні навіть тиск, який на депутатів побічно чинили учасники пікетування, нічого не змінили: підсумки голосування за порядок денний виявилися прогнозованими і, судячи з реакції, — несприятливими для міського голови. Адже 13 депутатів висловилися „за”, решту — утрималися або були проти. Отже, недовіру голові не висловили і рішення про розпуск ради не прийняли.
Однак, практично немає сумнівів: референдум і перевибори міської ради неминучі. Проте сама процедура може затягтися у часі і міська рада у теперішньому її складі працюватиме як мінімум до весни. До речі, депутатам доведеться вирішувати міські проблеми на своїх сесіях без міського голови: до референдуму Ігор Насалик не скликатиме сесій міської ради.
Компроміс неможливий
Присутній на сесії депутат обласної ради, представник „Нашої України” Микола Полицький у своєму коментарі висловив переконання, що раді треба було йти на референдум. А тепер позиція депутатів суттєво послабилася. Пан Полицький вважає референдум нормальним методом подолання кризових моментів. Щодо того, що міський голова відмовився до референдуму скликати сесії міської ради, депутат облради зазначив:
— Це не означає, що сесії не відбуватимуться, рада не працюватиме, а вирішення важливих питань, зокрема і щодо формування бюджету на наступний рік, стане неможливим. Сесії міської ради можуть скликатися за ініціативою заступників міського голови або ж самими депутатами. Для цього потрібно рішення третини депутатського корпусу. Щодо компромісу між радою і головою, то він на даному етапі є неможливим.
З чого все починалося?
Відразу після виборів міського голови і міської ради п’ятого демократичного скликання навесні 2006 року нічого не віщувало того, що між радою та головою виникнуть непримиренні протиріччя. Так, нова влада почала працювати з кінця квітня, а за два місяці, у червні 2006 року, на „круглому столі” на тему вирішення кадрових питань, який організувала і провела газета „Вікна”, міський голова заявив: „Ми чудово розуміємося з радою. Динаміка нашого порозуміння — 47-48 депутатів”.
Однак вже у вересні того ж року намітилися певні ознаки протистояння. Так, на сесії депутат Леся Кирилович (НРУ) заклеїла собі рота скотчем на знак протесту (міський голова не дав депутату слова для виступу). Крім того, на тій же сесії за пропозицією фракції „Наша Україна” депутати запропонували зняти з розгляду деякі питання. Аргументація: їх вчасно не підготували і депутати не мали змоги їх вивчити. Міський голова у відповідь звинуватив депутатів у лобіюванні своїх інтересів: „Я не дам перетворити раду у бізнес-клуб. Якщо це станеться, мене тут не буде. Я звернуся до громади.”
Серйозне протистояння між радою і головою почалося з травня цього року, коли депутати не підтримали на посаді першого заступника мера Наталію Бабій. Ігор Насалик одразу зібрав усіх своїх заступників і запропонував їм написати заяви на звільнення за власним бажанням. Мовляв, він сам напише таку ж заяву. Заяви мали бути використані як елемент тиску на раду у питанні затвердження Наталії Бабій. Заяву від себе голова не написав, зате заявам заступників дав хід, підписавши їх просто у сесійній залі.
Звільнені „за власним бажанням” заступники того ж дня відкликали свої заяви, але їх не взяли до уваги. Незаконність звільнення усіх заступників побічно підтвердив Ігор Очкур, який за рішенням суду був поновленій на своїй посаді.
Тоді ж, у травні, вже без жодних конкурсів (перший склад команди мера формувався через конкурс) Ігор Насалик призначив в. о. заступників — Галину Романко (з гуманітарних питань), Олександра Челядина (з економіки) та Ігоря Матвійчука (з комунальних питань). Згодом, після повернення Ігоря Очкура та змін у структурі, Олександра Челядина призначили в. о. першого заступника міського голови. Вперше на затвердження ради команда заступників була винесена минулого тижня і депутати відмовили їй у підтримці (до голосування за Ігоря Матвійчука не дійшло). Саме незатвердження заступників дало голові формальний привід підняти питання про позачерговий розпуск міськради.
Крім неузгодженості кадрових питань між радою і головою (сюди ж належить і ситуація на телебаченні: погляди більшості депутатів і голови не збігаються у питанні порядку призначення та персони, яка має керувати на ТБ), конфлікт виник і через вирішення земельних питань. Відправною його точкою став земельний аукціон з продажу 14 га на вул. Львівській. На етапі його підготовки депутати, аби не продешевити, пропонували розбити ділянку на кілька або ж застерегти стартову ціну. Однак Ігор Насалик зумів переконати раду, що і одне, й інше робити недоцільно, і публічно заявив: якщо землю продадуть менше, ніж за 14 млн. гривень, він зробить усе, аби скасувати аукціон.
Торги, які відбулися 29 серпня, пройшли за найгіршим для громади сценарієм: переможцю (а ним став однопартієць міського голови Ігор Хемич) 14 га дісталися за мінімальну аукціонну ціну. Міська рада відмовилася визнавати цей аукціон, а Ігор Насалик, у свою чергу, заявив, що все відбулося законно. За цим була наступна реакція: низка рішень міської ради щодо змін до Положення про порядок проведення земельних аукціонів (міський голова вказує на незаконність змін) та до відомого рішення №37 (міська рада вважає, що його просто удосконалила, а Ігор Насалик наполягає, що депутати фактично зруйнували ідею чесності і прозорості розподілу землі.
Ватикан: коли час зупинився