Діабетики Калуша просили допомогу. Влада готова надати підтримку, однак не матеріальну

Цукровий діабет — одна з найважчих хворіб сучасності, яка не виліковується і є однією з причин ранньої інвалідності та смертності населення. Особливо страждають діти та підлітки, діабет у яких завжди має інсулінозалежну форму (І типу).
Переглядів: 317

За останні 10 років кількість хворих у світі зросла на 10%, що спонукало ВООЗ визнати цукровий діабет епідемією неінфекційного походження.
Станом на 1 січня 2008 року у Калуші та районі на обліку перебувало 2772 хворих (1832 міських і 940 сільських жителів). Кількість інсулінозалежних становить 414 осіб (216 — з Калуша, 153 — з району).
Калуський благодійний фонд „Діабетик” є громадською благодійною неприбутковою організацією, яка захищає інтереси хворих на цукровий діабет м. Калуша і об’єднала 40 осіб — людей, хворих на діабет, та батьків дітей-інвалідів. Фонд розробив програму соціально-просвітницької підтримки хворих на цукровий діабет на 2007-2011 роки. Ця програма передбачає фінансування в обсязі 162 тис. гривень (по 30-34 тис. гривень щороку) і включає низку заходів (наприклад: відкриття спеціалізованої бібліотеки для хворих на діабет та їхніх родичів, просвітницькі програми на телебаченні та публікації у ЗМІ, організація днів Діабету, активізація роботи школи самоконтролю тощо), які, за задумом розробників, мають частково фінансуватися з міського бюджету (на рівні 21-24 тис. гривень на рік), а частково — за рахунок коштів, залучених Фондом. Однак торік Програма не була розглянута на рівні міської влади. Враховуючи те, що при формуванні бюджету міста на поточний рік її також не врахували, шанси на те, що програма запрацює, наближаються до нуля.
У понеділок, 4 лютого, за ініціативи фонду „Діабетик” відбувся „круглий стіл”. Його учасниками стали представники Фонду, влади та лікарі-ендокринологи. Організатори заходу поставили собі за мету обговорити проблеми діабету у Калуші та участь міста у їхньому вирішенні. Проте конструктивної розмови не вийшло.

Голова фонду Віктор Загородній зазначив:
— Збирати благодійні пожертви від небайдужих підприємців та громадян надзвичайно важко. Благодійність у нас лише у зародку. Торік нам найбільше допомогли міська та районна організації Блоку Юлії Тимошенко (зокрема, підприємці Ольга Сікора та Олег Романишин). З міського бюджету ми отримали всього 2 тис. гривень. З них півтори тисячі потратили на закупівлю глюкометра і двох тонометрів і видали їх хворим. Ми розробили програму з надією, що вона знайде відгук у міської влади. Однак сподівання так і не справдилися.
В. о. заступника міського голови з гуманітарних питань Галина Романко була лаконічною, але жодної конкретики у діалог так і не внесла (більше того, єдина представниця виконавчої влади на „круглому столі” поспішала, тому заледве добула до середини заходу. — Авт.).  „Хто стукає, тому відкривають”, — оптимістично сказала Галина Василівна (вказуючи, що допомогу потрібно шукати у підприємців і робити це слід активніше). Щодо влади, то вона, за словами пані Романко, підтримує усі громадські та благодійні організації і „бажає їм розквіту”. Але на серйозне фінансування з міського бюджету розраховувати не можна (бо він є „дуже-дуже худенький”).
Пропозиція виконавчої влади: зібрати ініціативну групу, виробити план дій, а далі „ми його розглянемо, підтримаємо і… гарної роботи”.
Віктор Загородній був явно розчарований варіантом від влади: мовляв, ви собі там, що хочете створюйте і працюйте, а з нами лише погоджуйте. „Ми вже чотири роки хочемо започаткувати діалог, — сказав пан Віктор, — але бачу, нічого не виходить”.
Від міської ради учасником „круглого столу” стала депутат Леся Дзундза. Вона, зокрема, зазначила, що запустити програму, коли бюджетний рік вже розпочався, дуже важко. Однак депутат пообіцяла, що представить програму на профільній гуманітарній комісії міськради, але шансів дуже мало, оскільки коштів у бюджеті не вистачає.
Чому така програма є життєво важливою для хворих, їхніх родичів та загалом громади міста? Тому, що дуже важливо проводити роботу з інформування населення, оскільки це є найкращою профілактикою, а діабет, як відомо, часто розвивається у людей похилого віку, погіршуючи їхнє здоров’я. Корективи можна внести з допомогою дієти та фізичної активності, але для цього, насамперед, потрібна обізнаність. 
Ефективність „круглого столу” Віктор Загородній оцінив низько: не більш як на 30%. Діалогу не вийшло. Однак деякі пропозиції від влади, за словами пана Віктора, можна було б перейняти. До прикладу, створити ініціативну групу, зібрати інвалідів, хворих і… влаштувати пікетування. Як свідчить практика, мова ультиматуму у Калуші, зазвичай, приносить кращі плоди, ніж мова аргументу.