Калуські „союзянки” першими в Україні відсвяткували 90-річчя Союзу українок

Минулої неділі в історико-краєзнавчому музеї відбулося святкування 90-х роковин з часу заснування у Калуші Союзу українок.
Переглядів: 328

У рамках святкування у музеї була відкрита виставка фотоматеріалів, присвячена жіночому руху та діяльності Союзу українок у Калуші, починаючи з часу створення і до сьогодні. Окрім фотодокументів,  на виставці також презентовано роботи художниць-союзянок.

Калуська філія Союзу українок першою в Україні відсвяткувала свій ювілей у рамках Всеукраїнського відзначення 90-річчя з часу створення цієї громадської організації.
— Ми думали над тим, у якому форматі маємо провести святкування, — розповідає Любов Липовська, — і вирішили, що найкраще буде зробити наглядну демонстрацію нашої роботи та загалом функціонування організації. Тож ми виставили фотосвітлини, які найкраще висвітлюють Союз українок з історичного та сучасного ракурсу. Велика заслуга в організації виставки союзянок. Зокрема, Марія Чіх проводила дослідницьку роботу щодо підтвердження створення у 1917 році організації, її функціонування. Їй у пошуках допомогли Анна Ткачівська та Ірина Соломут. Дуже велику допомогу у зборі фотоматеріалів надали Ірина Сохацька та Зоряна Атлантова. 
Довідка „Вікон”. Калуська філія Союзу українок була створена у 1917 році, очолила її Марія Тисовська — дружина місцевого пароха. Організація була не феміністичного, а демократичного спрямування. Проте у 1936 році вона змушена була припинити своє існування через заборону польського уряду. Проте Союз українок відновився у 1989 році. Зараз, окрім міської організації, є ще 6 сільських осередків, які об’єднують загалом 112 членів (не враховуючи волонтерів). Окремо у театрі „Любарт” задіяно більше 40 осіб.
Любов Липовська каже: одним із основних напрямків роботи Калуського Союзу українок є робота з молоддю і дітьми, застосовуючи методики неформальної та театральної освіти. Як один із проектів — театр „Любарт”.
— Театр функціонує з 1998 року, — розповідає Любов Липовська. — Раніше він був суто жіночим, але тепер більше переорієнтований на роботу з молоддю. До нас прийшли діти, бо хочуть себе тут реалізувати. Із приходом до театру молодшого покоління змінився не тільки театр, але і сама сутність постановок: діти намагаються передати свої почуття і застереження дорослим через гру. А відтак намагаються побудувати свій особливий світ. Крім постановок, у приміщенні організації ми проводимо літературні читання — знову ж таки з ініціативи дітей. З’ясувалося, у нас дуже багато дітей пишуть власну поезію і хочуть бути почутими, хочуть отримати професійну пораду. Однак діти читають не тільки власні вірші, але і поезію класиків. Уся робота з молоддю у нас відбувається у вільній формі — з ініціативи молодих людей, без нав’язування, тільки, можливо, з мінімальним коригуванням. Таким чином виникають нові, інколи — просто фантастичні ідеї. Головне — дати зрозуміти молодим людям, що вони мають право і можливість пропонувати новації.
Інший, дуже вагомий напрямок роботи Союзу українок — європейська освіта і європейська інтеграція.
— Щоб зробити вибір — рухатися нам до Європи чи ні, потрібні нам європейські цінності, допомога, стиль життя і таке інше, чи, можливо, залишимося із тим, що маємо, потрібно знати, що ми вибираємо, — твердить „союзянка” Уляна Паньо. — Ми не нав’язуємо своєї точки зору, не кажемо однозначно: це добре, це погано. Просто намагаємося надати людям інформацію. Кожна людина її може осмислити, проаналізувати і зробити власний вибір.
Ще у 2005 році „союзянки” стали учасниками проекту „Лідери європейської освіти”. Одним із завдань цього проекту стало проведення у Калуші Дня Європи. Учасники проекту з Калуша стали учасниками школи неформальної освіти, яка проводилася у Славську, згодом — школи, де готувалися тренери європейської освіти (також у Славську). За результатами навчання у школах міста були проведені тренінги з євроінтеграції. 
Восени 2006 року калуські „союзянки” відвідали Литву у складі кращої групи цього проекту. Між іншим, якщо у 2005 році діяльність проекту розповсюджувалася тільки на місто, то вже з 2006 року — і на район.