Проблема Калуша може стати проблемою Європи

Екологи та депутати міської ради планують зробити крок відчаю — провести екологічну сесію і звернутися до українських та міжнародних екологічних організацій. Адже у Калуші склалася ситуація, яка загрожує наслідками міжнародного масштабу.
Переглядів: 353

Минулого четверга відбулося засідання тимчасової екологічної комісії, яку очолює депутат міської ради Михайло Довбенчук (БЮТ). Члени комісії констатували: першочерговою екологічною проблемою міста є проблема, пов’язана з наслідками діяльності ДП „Калійний завод”, а місцева влада та екологічні організації мають на ситуацію мінімальний вплив. Розв’язання проблеми практично повністю залежить від надходження коштів із Держбюджету, а також від того, наскільки швидко пройде процедура санації ВАТ „Оріана”.
Засіданню передував виїзд членів комісії на Домбровський кар’єр та хвостосховища. Візуальний огляд засвідчив: ситуація значно погіршилася навіть порівняно з минулим роком.
— Ще у 2005 році була прийнята Програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки у Калуші, — каже Михайло Довбенчук. — Вона розрахована до 2010 року і передбачає ряд заходів для поліпшення стану довкілля та нормалізації екологічної  ситуації у місті в цілому. Екологічна комісія працює уже два роки і на сьогодні нам зрозуміло: програма майже 100% не виконується через пасивність, у тому числі — і місцевої влади. 
Зі свого боку директор ДП „Калійний завод” Ігор Корчинський зауважує: цьогоріч увага з боку обласної влади до проблем калійного заводу значно посилилась. З початку року відбулися дві виїзні міжвідомчі наради та затверджено план заходів для вирішення проблем. Також обласна влада підготувала ряд запитів на додаткове фінансування калійного заводу на суму 4 млн. гривень.

Інвестори цікавляться „калійним”
Цього року уже двічі відбувалися виїзні наради за участю представників обласної влади (остання — минулого тижня), на яких обговорювалися шляхи подолання кризової ситуації. Наразі про будь-які масштабні заходи не може йтися, допоки калійний завод є дочірнім підприємством ВАТ „Оріана”. Це практично перекриває життєво необхідний фінансовий „кисень” з Держбюджету і не дозволяє здійснювати вагомі природоохоронні заходи.
Так, ще у 2005 році йшлося про створення державного підприємства на базі калійного виробництва з наступною його приватизацією.
Головний спеціаліст відділу оперативного контролю Держуправління екологічних ресурсів області Роман Кравець каже: унікальним в Україні виробництвом калійних добрив цікавляться приватні структури. Як мінімум двоє з них — досить серйозні. Звичайно, перекласти проблеми на плечі інвесторів — вигідно, проте на сьогоднішньому етапі — майже нереально. Принаймні, до того часу, поки триває процедура банкрутства „Оріани”. Проте, навіть коли ДП „Калійний завод” буде виведено зі складу „Оріани”, постає питання: що робити далі?
— На рівні області як один із варіантів розглядається створення двох підприємств, — розповідає Роман Кравець. — Перше (державне) буде займатися виключно екологічними проблемами, а друге (приватне) — випуском продукції.
Аргументація: будь-який інвестор не захоче вкладати мільйонні (а за деякими даними — і мільярдні) суми у ліквідацію екологічних проблем. Вигода — приватними коштами можна оновити обладнання та налагодити випуск продукції. З іншого боку, нелогічно: держава вкладає чималі кошти у послаблення екологічної напруги, натомість не отримує нічого та ще й змушена купувати мінеральні добрива за ринковими цінами у приватного підприємства.

Хмари,
які згущуються
З кожним роком екологічна ситуація, пов’язана з діяльністю калійного заводу, погіршується. Зокрема, через недофінансування (із запланованих Кабміном у 2002 році 21,9 млн. гривень станом на 2007 рік надійшло 8,6 млн. гривень. — Авт.), що призвело до передкатастрофічної екологічної ситуації.
Проблемних місць є багато: так, на шахтному полі рудника „Хотінь” ліквідаційні роботи не проводилися. У той же час підземні гірничі виробки підходять під русло Лімниці. Тож існує загроза прориву вод Лімниці у шахту, що спричинить раптову руйнацію земної поверхні, а також витоки розсолів у річку, яка забезпечує питною водою Калуш. 
Найактуальніші проблеми, які потребують термінового вирішення, — це початок самозатоплення кар’єру та надмір розсолів на хвостосховищі №2.
— На хвостосховищі №2 рівень розсолів перевищує проектну відмітку на 34 см, — розповідає директор заводу Ігор Корчинський. — Хвостосховище №2 перебуває в аварійному стані, що може спричинити руйнацію дамби і прорив розсолів, які потраплять у Дністер. Тому прийняте рішення про скидання розсолів у рудник „Ново-Голинь”. Також почався процес самозатоплення кар’єру.
Поруч із кар’єром протікає річка Сівка і є реальна загроза затоплення кар’єру. Коли це може статися, спрогнозувати важко. Відомо тільки одне: внаслідок самозатоплення кар’єру розсоли потраплять у підземний водоносний горизонт та Сівку, яка є притокою Дністра. Забруднення Дністра високомінералізованими розсолами призведе до екологічної катастрофи не тільки загальноукраїнського, а й міжнародного масштабу.
— Навколо кар’єру розміщена дренажна канава для збору і відкачування ґрунтових вод, — розповідає Ігор Корчинський. — Вона в одному місці пошкоджена і грунтові води дренують у кар’єр. Для зупинки цього процесу потрібно поставити гідроізоляцію. Однак цього року на ті кошти, які нам виділено, максимум, що ми зможемо зробити, — це замовити проект.
Цьогоріч у Держбюджеті для калійного заводу передбачено 5 млн. гривень. У розрахунки включені ліквідація рудника „Ново-Голинь” (включаючи скидання розсолів з хвостосховища №2 до рудника) та засипка карстових утворень на хвостосховищі №1.
У 2006 році було розроблено комплексний проект ліквідації рудника „Ново-Голинь” та встановлення екологічної рівноваги у зоні діяльності ДП „Калійний завод” (через відновлення виробництва). Проте він не пройшов державну експертизу і на сьогодні перебуває на доопрацюванні. Як повідомив Роман Кравець, на відновлення виробництва потрібно приблизно 3,5 млрд. гривень. Проте навіть, якщо помріяти про те, що ці кошти будуть Калушу виділені (що практично нереально), все ж це займе чимало часу. А екологічні проблеми потребують негайного вирішення. Тому на засіданні тимчасової екологічної комісії минулого четверга було вирішено скликати позачергову сесію міської ради, запросивши на неї і представників Міністерств промисловості, надзвичайних ситуацій та екології, депутатів обласної та Верховної Ради, керівництво області.
Михайло Довбенчук каже: якщо на державному рівні вирішення питання і надалі пригальмовуватимуть, то депутати та екологи звертатимуться до міжнародних екологічних інституцій. Варто нагадати, що у 2006 році відбулася сесія міської ради, на якій в одному із питань депутати розглянули проблеми екології. За результатами сесії було прийняте звернення до Президента, голови Верховної Ради, відповідних міністерств, керівництва області з вимогою виїзного засідання уряду або колегії міністерств та прийняття відповідних рішень. Також було прийняте рішення про проведення на початку минулого року окремої екологічної сесії. Проте сесія так і не відбулася.  
На сьогодні екологічна комісія поставила вимогу про проведення 28 лютого позачергової екологічної сесії, на яку комісія рекомендувала міському голові запросити, зокрема, міністрів відповідних міністерств, обласне керівництво, депутатів вищих рівнів. Однак, каже Михайло Довбенчук, міський голова вимогу екологічної комісії ігнорує, і замість проведення сесії для вирішення виключно екологічних проблем міста, у порядок денний на 28 лютого включають й інші питання, а обговорення екологічних проблем знову може звестися до формалізму — прийняття звернень, які нічого не важать і не вирішують.
— Така ставлення до ситуації членів екологічної комісії не задовільняє, — каже Михайло Довбенчук. — Ми хочемо, щоб приїхали вищі посадові особи і вирішення питання врешті-решт зрушило із мертвої точки. Якщо позачергову сесію проводитимуть, не враховуючи наших вимог, то ми екологічне питання зніматимемо із порядку денного. Натомість будемо звертатися до українських та міжнародних екологічних організацій, посадовців вищого рівня, бо ситуація катастрофічна і далі гальмувати її вирішення неможливо.

Довідка „Вікон”. У зоні впливу гірничих виробок рудника „Калуш” зараз розташовано понад 30 житлових будинків. Над шахтними полями інших рудників розташовано: рудник „Голинь” — 275 житлових будинків села Голинь; рудник „Ново-Голинь” — 589 житлових будинків сіл Кропивника та Сівки Калуської (2500 осіб) та близько 100 промислових споруд; рудник „Хотінь” — 111 житлових будинків (460 осіб). 
Є й інші факти, що свідчать: місцева влада не сильно переймається екологічними проблемами „калійного”. Так, ще минулого року з обласного бюджету на забутовку північної частини кар’єру (встановлення гідроізоляції) було передбачено 200 тис. гривень. Ці кошти мали надійти з обласного управління екобезпеки через міський бюджет. Проте, каже Роман Кравець, міський голова спрямував в обласну раду лист з проханням направити ці 200 тис. гривень на очищення міського озера у парку імені Івана Франка (нагадаємо, минулого року у парку ударними темпами йшла реконструкція, зокрема, і розчистка озера та будівництво ресторану і човникової станції. — Авт.). У результаті перетягування ковдри кошти з обласного бюджету так і не надійшли.
Дирекція „калійного” твердить: 200 тис. гривень — не та сума, якою повністю можна розв’язати проблему, адже дренажна траншея має протяжність більше 5 км. Проте тут питання — у пріоритетах і вагомості проблем.

Дорога на Кропивник має бути перекрита
Уже два роки чекає вирішення інша проблема: галерея дробильного цеху (яка розташована над дорогою Калуш-Кропивник) сьогодні — в аварійному стані. Згідно із висновками управління Держнагляду охорони праці, її експлуатація заборонена. Але попід небезпечним об’єктом щодня проїжджають автівки та автобуси, хоча у технічних умовах від 2007 року передбачено закриття руху автотранспорту цим відрізком шляху. Це означає, що дорогу потрібно перекрити і пустити транспортні потоки інших шляхом. За словами директора ДП „Калійний завод” Ігоря Корчинського, сьогодні невідомо, скільки коштуватиме вирішення цього питання, адже ще немає й остаточного варіанту:
— Цю проблему можна вирішувати трьома шляхами: розібрати галерею, зробити об’їзд цього відрізку дороги або ж просто перекрити дорогу та пустити транспорт через Пійло. У кожному випадку йтиметься про різну суму коштів.
Однак, про яку б суму не йшлося, каже Ігор Корчинський, у бюджеті калійного заводу цих коштів нема.
Зі свого боку Михайло Довбенчук твердить, що попри будь-які перешкоди заставить міську владу перекрити дорогу.

На фото: МИхайло Довбенчук.