До редакції звернулася калушанка Віра С., яка просить оприлюднити її лист, щоб інші калушани змогли на прикрому випадку, який трапився із нею в одному з відділів районної поліклініки, зробити власні висновки.
З етичних міркувань редакція не вказує прізвищ автора листа та медичного працівника.
„Я все життя хворію певною хворобою, — пише Віра С., — і тому змушена звертатися до спеціалістів. Багато років я звертаюся до одного із відділів районної поліклініки. А останній раз потрапила до лікарки — жінки старшого віку, тож і сподівалася, що вона — добрий фахівець. Вона, добре мене не вислухавши, почала наполегливо повторювати, що треба піднімати імунну систему, чистити кишечник. Понизивши голос майже до шепоту, сказала, що є ліки, які мені допоможуть. Але вони дорогі і їх має тільки вона. Я погодилась. Вона відвела мене в інший кабінет, там замкнула і десь пішла. Коли прийшла, то сказала, що довго дзвонила і мені замовила ліки — уколи та мазі. Коли я попросила, щоб вона мені виписала рецепт, то лікар відповіла, що в аптеці дорожче і таких ліків нема, бо це — спецзамовлення. Наступного дня я принесла 210 гривень і лікар щось мені вколола. На запитання, чому цю процедуру виконує вона, а не медсестра, і не у маніпуляційному кабінеті, лікар відповіла, що тут просто немає добрих спеціалістів. Потім лікар дала мені банку з якимось мастилом, що неприємно пахло.
Я проходила до цієї лікарки близько двох тижнів, а ефекту — ніякого. Вона виманила у мене ще більше, ніж 300 гривень, але результату від лікування не було. Тоді я звернулася до заввідділом. Спочатку після цієї докторки мене не хотіли приймати, адже було невідомо, якими ліками мене лікували. Проте прийняв інший спеціаліст, призначив лікування і мені стало краще. Я би не зверталася до газети, однак на лікування до цього ж „фахівця” потрапила моя онука. Та налікувала онуку більш, ніж на 600 гривень. Після цього онука змушена була лягти у лікарню. Крім того, у цієї ж лікарки лікувався мій сусід. Покращення здоров’я йому обійшлося більш, ніж у 300 гривень. Довелося сусіду йти до іншого лікаря, бо не вистачило пенсіонеру грошей купувати невідомі ліки. Можливо, начальство і не знає про такого цілителя-здирника на наші пенсіонерські гроші.
Часто лікуюся у цьому відділенні, та й онуки мої мають ту ж хворобу, тому свого прізвища не вказую”.
У цьому зверненні дивує тільки одне: коли Віра С. переконалася у непрофесійності лікаря та недієвості дорогих та невідомих ліків, чому її родичі та знайомі проходили лікування у цього ж фахівця? Крім того, такий інцидент заслуговує на звернення принаймні до головного лікаря райполіклініки, у крайньому випадку — на застосування такого методу „самооборони”, як скандал на місці. Адже розголос такої справи не робить честі медичному закладу, тому керівництво змушене було б вживати відповідних заходів.
Головний лікар ЦРЛ Василь Семаньків щодо інциденту повідомив наступне:
— Це протиправні дії медичного працівника, такі факти одразу ж передаю до прокуратури, — каже він. — Для того, щоб можна було звернутися до прокуратури, ця жінка має звернутися до мене, голови профспілкового комітету або до мого заступника з медичної частини Олександра Притуляка. Я на кожній нараді наголошую лікарям: не практикуйте такі речі, бо будете відповідати.
Річ у тому, каже Василь Семаньків, що аптеки інколи заохочують лікарів: дають ліки під реалізацію, а за це віддають певний відсоток. Але така підпільна співпраця може сильно нашкодити пацієнту, адже наші вітчизняні ліки можуть бути дешевшими та ефективнішими, ніж їхні закордонні аналоги. Крім того, лікар повинен з’ясувати у пацієнта, яке за ціною лікування йому більше підходить, спрямувати в аптеку із дешевшими цінами.
Лікар може ввести пацієнту ліки і в кабінеті, якщо ці ліки виділені на кабінет лікарнею. Проте це має бути відповідно задокументовано. Інших ліків медпрацівники не мають, адже зараз офіційно медикаменти з гуманітарних поставок не надходять.
— Лікар при потребі має виписати рецепт, — каже Василь Семаньків. — Але є і такі ліки, на придбання яких в аптеці рецептів непотрібно. Проте все лікування, навіть якщо медичний працівник виписує елементарний анальгін, має бути зазначене в амбулаторній картці хворого.
Головний лікар також наголошує: рецепт має бути обов’язково, якщо йдеться про пільгове або безкоштовне забезпечення медикаментами. Однак у зв’язку із обмеженим фінансуванням лікар виписує ліки тільки по основному захворюванню і тільки вкрай необхідні медикаменти.
Ватикан: коли час зупинився