У лютому Дмитро Кобилецький взяв участь у двох семінарах, які проходили в Яремче: з питань реформування житлово-комунального господарства та утримання полігонів твердих побутових відходів. Про їхню роботу, а також — підсумки роботи КП „Екосервіс” торік та перспективи розвитку підприємства Дмитро Кобилецький розповів „Вікнам”.
— Дмитре Дмитровичу, зрозуміло, що у такому вигляді, як сьогодні, житлово–комунальне господарство існувати не може. Як на Вас, у якому напрямку має рухатися „комуналка” далі?
— Протягом 14-18 лютого у Яремче відбувся семінар з питань реформування житлово-комунального господарства. Я як голова обласної організації представляв на ньому Асоціацію „Укржитлоексплуатація”. Разом з асоціаціями з інших областей України участь у цьому заході взяли й асоціації з Литви та Естонії, які поділилися досвідом реформування комунальної сфери у своїх країнах.
Потрібно виходити з того, що ЖЕО в існуючому вигляді — це вчорашній день. У більшості країн Європи обслуговування житла здійснюється через товариства співвласників житла та компанії, які займаються обслуговуванням житла. В основному, це — приватні структури.
— Запровадження такої схеми у нас, зважаючи на зношеність і самого житла, і мереж, неминуче потягне різке зростання тарифів на комунальні послуги. Закономірно, що приватна структура не допустить збитковості тарифів і закладатиме у них і свій прибуток.
— В Україні тарифи встановлюють органи місцевого самоврядування і часто тарифи є результатом політичних міркувань, а не економічних розрахунків. А у таких країнах, як Литва та Естонія, вони регулюються на рівні держави. Крім того, приватні компанії — це інвестори, які найбільше зацікавлені у мінімізації своїх втрат, а тому вони роблять те, що державі не по кишені: вкладають у заміну і реконструкцію мереж, запроваджують передові енергозберігаючі технології. Таким чином, населення отримує якісні послуги, з іншого боку — компанії не допускають заборгованості за комунальні послуги, і на їхньому боці — законодавство. Якщо споживач не платить протягом шести місяців — отримує попередження; якщо ж борги не гасяться — квартира боржника виставляється на аукціон. З виручених коштів забирають борги та витрати на організацію аукціону. Решту — віддають боржникові.
Тобто існують цивілізовані нормальні відносини між продавцем послуги та її отримувачем. Переконаний, що подібним шляхом рухатиметься і наша держава, інакше — комунальну галузь очікує крах.
— Ви очолюєте комунальне підприємство, основним напрямком роботи якого є збір сміття. Рік, що минув, можна вважати роком прориву у цій сфері: з’явилися нові сміттєві ящики, майданчики, почалася робота з приватним сектором. Найвразливішим місцем залишається облаштування полігону твердих побутових відходів. Які тут є перспективи?
— У 2007 році на „Екосервісі” відбулися величезні зрушення. Так, у підприємство було вкладено близько 3 млн. гривень. З них 1,5 млн. гривень витрачено на закупівлю нових євроконтейнерів, сміттєвоза. Близько півмільйона гривень — на бульдозер для полігону, 950 тис. гривень — на підмітальну машину, яка прибирає автошляхи Калуша. Це стало можливим, передовсім, завдяки роботі міського голови. Розвиток нам забезпечив бюджет міста 2007 року.
Подальший поступ залежатиме від бюджетних можливостей вже поточного року. Так, торік ми розробили пілотну програму на 2008-2009 роки у сфері поводження з побутовими підходами. Вона погоджена на рівні Міністерства. Програма включає такі напрямки, як поповнення парку євроконтейнерів і забезпечення ними усього міста (включаючи і приватний сектор), придбання п’яти сміттєзбиральних машин, механізмів для полігону та фінансування заходів з удосконалення системи роздільного збору сміття. Вартість програми близько 7 млн. гривень, з яких 4,7 млн. гривень — з державного бюджету та 2,1 млн. гривень — з міського. До слова, левова частка видатків міста на реалізацію цієї програми (1,6 млн. гривень) заплановані на поточний рік. Однак, зважаючи на бюджетні проблеми, досі існує невизначеність: фінансуватимуться чи ні передбачені у програмі заходи.
— У Калуші будуватимуть сміттєпереробний завод. Чи потрібен нам полігон, а відтак — видатки на поліпшення його технічної бази?
— Питання полігонів твердих побутових відходів, їхнього впливу на довкілля та утилізації сміття стали темою семінару, який проходив 25-29 лютого також у Яремче. До речі, на семінарі головував Євген Яковлєв — головний науковий співробітник Інституту проблем нацбезпеки РНБО. Пан Яковлєв побував у Калуші. Зокрема, на калійному заводі, кар’єрі, хвостосховищах. Він пообіцяв підготувати звернення до Секретаріату Президента з проблемних питань нашого міста.
Сміття також є проблемою. Передовсім — екології. Так, на семінарі прозвучали такі дані: якщо у 2001 році в Україні за рік накопичувалося 36 млн. тонн відходів, то у 2005 році — 46 млн. тонн. І це при тому, що населення країни у цілому скорочується. Тож можемо говорити, що на одного українця на рік припадає близько тонни побутових відходів. Це дуже багато. До слова, у Калуші також є тенденція до збільшення маси побутових відходів: якщо у 2006 році на день ми збирали до 300 куб. метрів, то торік — вже 400 куб. метрів. Основна причина — економічний розвиток, що потягнув за собою збільшення кількості маркетів, а відтак — і тари. Якщо ситуація розвиватиметься такими темпами, країна буде буквально завалена сміттям, а існуючі полігони його просто не вміщатимуть.
Тому єдиний вихід — відмовитися від полігонів та накопичення відходів і будувати сміттєпереробні заводи. Причому не такі, де сміття спалюють і страждає довкілля. Скажімо, у розвинутих країнах за безвідходними технологіями переробляється до 90% побутового сміття. У світі є готові проекти і фірми, з якими можна працювати. Так, в Японії заводи будують з модулів, причому будь-де: вони „чисті” і не мають навіть труби. Коштує такий завод порядку 70-90 млн. доларів.
Потребу будувати сміттєпереробні заводи вже розуміють і в Україні. Але практична реалізація таких проектів не завжди відбувається безпроблемно. Так, у Чернігові створили спільне підприємство Австрії і України. Однак запропонований проект не пройшов експертизу і справа пригальмувала.
Щодо області, то нам достатньо мати 3-4 сміттєпереробні заводи. Річ у тім, що такий завод ефективно працює при навантаженні понад 40 тис. тонн сміття на рік. У Калуші за рік ми вивозимо 35 тис. тонн побутових відходів, тож зможемо поступово утилізувати вже накопичене на полігоні сміття та забути про усі проблеми. На даний час це — перспектива, оскільки ми ще не знаємо, що у нас буде за проект і чи пройде він експертизу. Крім того, потрібні гарантії фінансування.
— Сміттєпереробні заводи — це бізнес, адже зі сміття можна отримувати сировину для виробництва пластмас, будівельних матеріалів і т. д. Якщо такий завод буде у Калуші і забиратиме міське сміття, хто кому платитиме: ми — власникам заводу за його утилізацію, чи вони нам — за сировину?
— Знаєте, Неаполь „потонув” у смітті, бо там не могли поділити, хто має взяти прибутки. Я думаю, що такі речі — другорядні, а найважливішим є вирішення проблеми накопичення сміття та усунення фактору забруднення довкілля.
— Торік у Калуші запровадили роздільне збирання сміття: окремо збирається папір, скло та пластик. Чи вигідна ця справа для „Екосервісу”?
— Без сумніву. Більше того, Калуш — єдине місто в області, де сміття збирають роздільно. Однак головна проблема роздільного збирання сміття полягає у тому, щоб достукатися до свідомості мешканців міста: програма має сенс лише за умови, що її підтримають люди. Тому потрібно постійно звертатися до калушан, популяризувати знання про користь роздільного збирання сміття, починаючи з дошкільних закладів. Коли люди зрозуміють, що це дозволить зробити місто чистішим і екологічно безпечнішим, програма працюватиме.
До кінця березня усі ЖЕО будуть забезпечені євроконтейнерами. Також ми плануємо у поточному році охопити приватний сектор збором відходів, щоб сміття не викидали будь-де, у тому числі — і по берегах річок. Завдання „Екосервісу” — забезпечити мікрорайони приватної забудови контейнерами (до кінця року плануємо зробити це на 60-70%), калушан — заплатити за отримані послуги. Тариф становить 2 гривні на одного мешканця на місяць. Тож усі мешканці приватного сектору, які хочуть бачити своє місто чистим, мають укласти з нами угоду на вивезення сміття. До речі, у планах — будівництво у приватному секторі 50 майданчиків. Проте розмістити їх проблематично: кожен хоче, аби смітник не стояв у нього перед будинком.
На даний час ми вже уклали 1020 договорів з мешканцями приватного сектору. Поступово калушани усвідомлюють важливість цієї справи. Так, якщо торік з приватного сектору за вивезення сміття ми збирали 200-500 грн. на місяць, то тепер — до 2 тис. гривень.
Однак приватний сектор ще не забезпечений контейнерами для роздільного збирання сміття. Принаймні, потрібні контейнери для пластику, оскільки окреме збирання таких відходів дозволяє не лише зменшити обсяг сміття, отримати додаткові доходи, а й вирішувати екологічні питання. ПЕТ-пляшку ми пресуємо і продаємо у Львів. Папір реалізуємо у Калуші за вигідною ціною — 30 коп. за 1 кг. Скло поки що збираємо на базі „Екосервісу” і ведемо переговори про його збут у Львівській області. Для початку розраховуємо, що дільниця, яка займається збором і реалізацією паперу, скла та пластику, буде заробляти на себе, а у перспективі — і на „Екосервіс”, а відтак — і на громаду.
— Якою на даний час є фінансова ситуація на КП „Екосервіс”? Чи справно з вами розраховуються ЖЕО?
— Є борги за минулий рік. А за січень усі ЖЕО з нами розрахувалися нормально. За винятком ЖЕО №4, який перерахував 13 з належних 24 тис. гривень. У чому проблема? ЖЕО збирають плату за вивезення сміття від населення (чи отримують у вигляді дотації з бюджету) та від підприємств, які розташовані на їхній території. Однак ці кошти затримуються на рахунках ЖЕО. А саме від своєчасності надходжень залежить те, як у місті вивозиться сміття: ми, як мінімум, мусимо мати, за що купити пальне для машин.
При нагоді, дозвольте привітати усіх працівників комунальної сфери з професійним святом. Адже при тому, що у „комунальників” одні з найменших зарплат, їх звинувачують у багатьох негараздах. Проте люди стараються, працюють і роблять наше місто кращим. Можливостей сьогодні „комунальники” мають значно більше: з приходом нової влади під керівництвом Ігоря Насалика за останні 2 роки зроблено більше, ніж за попередні 35. Місто отримало програму розвитку, одним з пріоритетних складових якої є розвиток саме комунальної інфраструктури. Зрозуміло, що ні 100, ні 200 млн. гривень Калушу не вистачить для відновлення усіх мереж, але шляхи намічені і робота триває. Тож, шановні колеги, Вам та Вашим родинам — здоров’я, благополуччя та усіх гараздів. Робота Ваша нелегка і часто невдячна, тож нехай вона приносить радість та гордість від того, що вдалося зробити, перспективи на майбутні досягнення та шану від калуської громади.
Ватикан: коли час зупинився