Сьогодні Калуська організація УТОС об’єднує інвалідів зору із Калуського, Рожнятівського, Долинського та Болехівського районів. На обліку перебувають 356 інвалідів, з них 168 — з Калуша та району. За 20 останніх років у приміщенні організації тільки один раз проводили ремонт — косметичну побілку. Проте і досі інваліди не мають води, а до вбиральні ходять на вулицю.
На початку минулого року міська рада прийняла Програму про соціальний захист та реабілітацію інвалідів зору на 2007-2009 роки, у якій є і зобов’язання щодо безкоштовної оренди приміщення та відшкодування витрат надавачам послуг за спожиті комунальні послуги та телефонний зв’язок. Торік з міського бюджету організації виділили 3 тис. гривень. Цього року — ні копійки.
— Коштами, які нам виділили з міського бюджету, ми оплатили борги за газ за грудень 2006-го і рахунки за газ до грудня 2007 року, — розповідає голова правління Калуської організації УТОС Стефанія Коляник. — Зараз борг за спожите паливо становить близько 2 тис. гривень і вже прийшло попередження від управління газового господарства про те, що нам наприкінці березня вимкнуть тепло.
Схожа ситуація в організації і з телефонним зв’язком. За цю послугу тут оплачують коштами зі своїх членських внесків, яких на ці потреби не вистачає.
— У приміщенні немає води, — розповідає Стефанія Коляник. — Нам завжди твердили: підвести воду — надто дороге задоволення для міського бюджету. Нарешті, минулого року фахівці КП „Водотеплосервіс” розробили технічну документацію на підключення нас до міської мережі водопроводу. Обіцяють: цього року будемо нарешті із водою. Я також зверталася до начальника УЖКГ Юрія Рекунова, адже маємо ще одну проблему: вбиральня — надворі. Доводиться сходити вниз, а інваліди не бачать, часто падають, отримуючи різні травми. Тож хотіли від комунальників допомогу у вигляді сантехніки.
За кошторисом, який склало УЖКГ, на ремонт потрібно більше, ніж 9,2 тис. гривень. Проте ми би хотіли ще замінити наші старі кахельні печі на конвектори, щоб економити кошти за газ, встановити нові двері та хоча би трохи поновити меблі.
Насправді приміщення товариства сліпих перебуває у жахливому стані: стіни покриті пліснявою та грибком. До міської влади, каже Стефанія Коляник, зверталися уже неодноразово — і цього, і минулого років. Наразі — марно. Відмова традиційна: кошти на ці потреби у бюджеті не закладені. Щоправда, каже Стефанія Коляник, міська влада надає інвалідам I-II груп пільги.
— Минулого року нам твердили: при формуванні бюджету на наступний рік будуть враховані ваші потреби. „Наступний” рік прийшов, тепер нам кажуть: пишіть заяву на отримання коштів для розвитку організації, — каже п. Стефанія. — Ми написали. Результату як не було, так і нема.
Щодо пошуку допомоги у приватних структур, то це — річ не з легких. Хоча саме завдяки благодійній допомозі минулого року у приміщенні замінили вікна та двері. Всього калуські благодійники торік допомогли інвалідам на суму близько 7 тис. гривень.
Калуське товариство сліпих уже не один десяток років розташоване на вул. Чорновола, 44. Протягом усіх років воно залишається одним із тих небагатьох місць, де збираються, спілкуються та отримують допомогу люди із фізично обмеженими можливостями. Тут вони можуть отримати консультаційну та супровідну підтримку щодо того, де краще пройти лікування, як відвідати реабілітаційні безкоштовні курси у Києві.
Крім того, саме тут інваліди отримують безкоштовну допомогу від держави та приватних підприємств. Так, приватне львівське підприємство „Ортотоп” надає інвалідам безкоштовно взуття: по парі чобіт та туфель на рік. Якщо є проблеми з ногами, то спеціалісти фірми приїжджають до Калуша і зустрічаються з людьми у приміщенні організації. Проте, щоб отримати таку допомогу, інваліду треба зібрати чимало довідок та ксерокопій. А для людини з проблемами зору зробити належні копії документів — також неабияка проблема. Особливо, якщо щось невірно, і доводиться повертатися не один раз.
Зараз Калуське товариство має надію отримати власні комп’ютер та факс: таку обіцянку дав голова районної ради Василь Прокопів. До слова, районна рада „своїм” інвалідам пільги не надає. Натомість виділяє кошти для надання адресної допомоги (на погашення комунальних послуг). Торік виділили 8, цьогоріч — 5 тис. гривень. Але обіцяють додати.
Загалом інвалідність — це не тільки фізичний, але і психологічний стан. Людині із обмеженими можливостями значно важче адаптуватися у суспільстві, знайти роботу та застосування своїх здібностей. Тому проблема працевлаштування межує із проблемою недостатнього фінансового забезпечення. У принципі, інвалідів, які мають бажання і фізичні можливості працювати, не так уже і багато.
— Серед калуських незрячих інвалідів працевлаштовано тільки одного, — твердить Стефанія Коляник. — Завдяки головному лікареві ЦРЛ Василю Семаньківу він працює масажистом у лікарні. Хоча і не на цілу ставку, проте хлопець має мінімальний заробіток і відчуває свою потрібність суспільству. 29-річна Наталя також уже віддавна шукає роботу. Ми ходили до міського голови і у центр зайнятості, проте марно. Якби тільки хтось знав, як їй уже набридло щодня перебувати у чотирьох стінах!
Загалом держава відводить людям з обмеженими фізичними можливостями 4% робочих місць на підприємстві. Проте керівники охочіше сплачують ті кошти, які б мали піти на зарплату цим людям, до Фонду соціального захисту інвалідів.
— Звичайно, що частина цих коштів перепадає і незрячим нашої організації, — каже Стефанія Коляник. — Так, троє осіб за кошти Фонду навчалися у Київському спеціалізованому коледжі, де здобули фах масажистів. Зараз вони працевлаштовані і проживають у Києві. Проте, якби керівники підприємств приймали на роботу інвалідів, то вони б отримували адресну допомогу та соціальну адаптацію.
Зараз тільки п’ятеро членів організації володіють шрифтом Брауля. Переважно це — люди, котрі втратили зір у юному чи дитячому віці або народилися сліпими. Для інших членів організації доступними є хіба що озвучена література. Так, для кожного інваліда раз на п’ять років за кошти Держбюджету виділяється магнітофон для прослуховування озвученої літератури, раз на два роки — годинник, який озвучує час. Раніше ці речі інваліди отримували через Калуську територіальну первинну організацію, а процедура була максимально спрощеною. Зараз інваліди отримують все через управління соціального захисту, і у багатьох випадках навіть відмовляються від належних їм речей через складність самої процедури.
— Комп’ютер, який пообіцяв нам голова райради, потрібний не тільки для організації, але особливо для її членів, — вважає Стефанія Коляник. — Так, у нас чимало людей хотіли б навчитися користуватися комп’ютером, проте зряча людина неспроможна навчити цьому сліпу. У нас в організації є чоловік, котрий практично не бачить, проте добре володіє комп’ютером. Він зможе навчати інших. Адже такі курси є тільки у Києві та Львові, причому у Києві — платні. Наші інваліди практично не отримують реабілітації, тому майже єдиною їхньою допомогою, розрадою та розвагою є організація Калуської організації УТОС. Проте навіть тут ми не можемо запропонувати людям достойних умов.
В. о. заступника міського голови з гуманітарних питань Галина Романко повідомила, що на сесії міської ради була прийнята Програма підтримки місцевого самоврядування, у якій 70 тис. гривень передбачено для громадських організацій міста. Це вдвічі більше, ніж минулого року.
— Голова правління Калуської первинної організації товариства сліпих може звернутися із заявою до міського голови і отримати кошти на підтримку організації, — каже Галина Романко.
Секретар міської ради Роман Боднарчук повідомив, що цього року депутати міської ради визначили перелік організацій, які реально займаються громадською діяльністю. Саме для таких будуть виділені кошти з міського бюджету. На сьогодні фінансову підтримку уже отримали три громадські організації. Торік вони отримували у середньому по 2 тис. гривень, цьогоріч — по 3,5. Тепер кожну заяву розглядає гуманітарна депутатська комісія, щоб не було занадто нерівномірного розподілу коштів між громадськими організаціями.
Незрячі звертаються до калуських підприємців
та людей доброї волі із проханням про фінансову допомогу. Р. р. 26005345091181 у Калуському відділенні „Укрсоцбанку”, код 348 775 73, МФО 336 019, громадська організація “Калуська територіальна первинна організація УТОС”.
Ватикан: коли час зупинився