Практично невиліковні

Моєму синові — 26 років. Вже рік, як він захопився гральними автоматами. Програв багато грошей, заклав квартиру, ми із чоловіком вже сплатили його борги. Син постійно пропадає у залах ігрових автоматів: туди несе всю зарплату, може не їсти по два дні. У моїх знайомих — ще гірша ситуація: їхній повнолітній син програв трикімнатну квартиру, тож тепер живуть у гуртожитку.
Переглядів: 294

Син, відколи почав грати, сильно змінився: у нього постійно поганий настрій, нервові зриви. Я розумію, що це тільки моя біда, адже дорослу людину ніхто не тягне до залу гральних автоматів: він сам без них не може жити. Але коли ходжу цими закладами у пошуках сина, бачу, що там проводять час і чимало неповнолітніх. Сама виганяю дітей звідти, бо, знаючи свою біду, пильную і чужу дитину.
Залежність від гри — страшна соціальна біда на зразок наркотичної чи алкогольної залежності. Проте за продажем наркотиків слідкують, за гральним бізнесом — практично ніхто. Я сама зверталася у школи, адже залів з автоматами у спальних районах та поблизу шкіл — безліч. Ці розваги рекламують і в ЗМІ. Якщо вже цей бізнес дозволений, то хай відповідні служби слідкують за діяльністю адміністраторів гральних закладів. Чому вони дають грати у борг? Чому дозволяють дітям там ночувати? Хтось у цьому місті, врешті-решт, цікавиться такою страшною для багатьох батьків проблемою?
З такою знайомою для деяких калуських родин проблемою звернулася до редакції калушанка пані Марія.

Психологічні фактори
Справді, з кожним роком ігроманія набуває все загрозливіших масштабів, вражаючи  дітей та дорослих. „Завоювавши” людину, гральний автомат починає витісняти її з реального життя.
— Після важкого робочого дня добре переключитися на щось інше, — каже начальник служби у справах дітей Калуської міської ради Леся Дзундза. — У грі немає нічого поганого. Але дуже важливо вчасно „включити” себе у реальність і зупинитися.
Леся Дзундза констатує: ігроманія — хвороба практично невиліковна як у дорослих, так і у дітей. Однак дорослі люди можуть самостійно вибирати свій стиль життя. А комп’ютерні клуби все частіше відвідують діти різних вікових категорій: під час рейдів працівники служби виявляли і восьмирічних, і навіть першокласників. А загалом 8-12 років — кризовий вік, коли ризик захворіти ігроманією — найвищий.
Правила відвідування гральних закладів досить жорсткі, проте їх ніхто не дотримується.
— Дітям до 18 років забороняється перебувати у закладах гральних автоматів, — каже Леся Дзундза. — Щодо комп’ютерних клубів, то діти можуть перебувати за комп’ютерною грою не більше двох годин на день. Крім того, адміністратор зобов’язаний поцікавитися учнівським квитком відвідувача. У цьому документі зазначено, у яку зміну навчається школяр. За учнівськими квитками діти мають звертатися до дирекції школи.
Насправді ні школярі, ні адміністратори комп’ютерних клубів не дотримуються цих вимог. В одному із рейдів минулого року брали участь і „Вікна”. Перевірка яскраво засвідчила: адміністратори не тільки не дотримуються вимог, але і навіть не цікавляться ними, дозволяючи дітям перебувати за комп’ютером скільки завгодно.
Профілактичні заходи є малоефективними, адже часто трапляється, що учні дають неправдиві відомості про себе та навчальний заклад, а відтак листи-реагування до шкіл не знаходять адресатів. У принципі, і частота рейдів (раз на місяць) не сприяє дисциплінованості адміністраторів грального бізнесу.
— Якщо адміністратори не реагують на попередження, то ми можемо звертатися до санепідстанції про накладення адміністративного стягнення, а відтак — і до прокуратури, — каже Леся Дзундза. — Проте повноваження у нас досить обмежені. Якщо минулого року ми намагалися перевіряти клуби на наявність всіх дозвільних документів (дуже рідко нам їх надавали), то тепер — суто за своїм профілем: присутність неповнолітніх та графік роботи.
Найбільша біда, вважає Леся Дзундза, що адміністратори дозволяють грати у борг та ночувати у клубах. Так, уже цього року до служби звернулася калушанка зі скаргою про те, що її неповнолітній дитині дозволяють ночувати у комп’ютерному клубі. Якому — їй невідомо. Проте, твердить начальник служби у справах дітей, вплив батьків має бути значно суттєвіший: по-перше, практично всі заяви — в усній формі і без чітко вказаних гральних закладів. По-друге, якщо дитину тягне до гри, значить щось негаразд у сім’ї. Адже дуже часто діти прагнуть надолужити за комп’ютерною грою те, чого не мають у справжньому житті, прагнуть втекти від реальності, відчути себе особистостями, які чогось варті. Нехай тільки у віртуальному світі. На цьому етапі ще можна щось зробити. Коли ж ігроманія переростає у міцну психологічну і практично фізичну залежність, зарадити можуть тільки фахові психологи. З такими проблемами, каже Леся Дзундза, варто звертатися до обласного центру соціальної реабілітації дітей „Надія” (і деякі калуські сім’ї уже скористалися такою порадою. — Авт.). Працівники центру проводять повне обстеження дитини, враховуючи всі фактори впливу, і дають висновок, у якому містяться рекомендації навіть щодо того, у якому навчальному закладі має навчатися дитина, який стиль поведінки вибрати, як подолати психологічні проблеми, а також, у якого за фахом лікаря краще пройти лікування.
— Скільки дітей в Україні вже догралися до стану „ігроголіка”, ніхто не підраховував, але їх багато, — каже Леся Дзундза. — Свою дитину насамперед мають пильнувати батьки. І не тоді, коли вже щось сталося. Я мала можливість спостерігати таку картину: батьки дуже тішаться, що їхня дитина-дошкільня вміє користуватися комп’ютером, грати ігри. Дитина ж віртуальний світ сприймає серйозно: злиться, коли програє, хоче грати ще і ще. Проте дитяча психіка не- стійка, і важливо розуміти, що у такому віці діти сприймають світ в основному через гру (вчаться спілкуватися, пробачати, співпереживати). Тож, самі того не розуміючи, батьки, цілком можливо, виховують ігромана. Велику роль у розповсюдженні цього негативного явища відіграє також реклама. Так, 2 квітня міський голова з метою попередження негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищах видав розпорядження про заборону реклами алкогольних напоїв, тютюнових виробів та грального бізнесу через комунальні ЗМІ.
Загалом діти, які ночують у приміщенні комп‘ютерних залів, — реальність. Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп‘ютерів, проявляються пізніше, наприклад, безпліддям. А ще — втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну. „Репертуар” більшості комп‘ютерних салонів одноманітний: це всілякі “війнушки”. Розвиваючих ігор дуже мало. Тому тривале перебування в агресивному середовищі віртуального світу підсилює у дитини тривогу і очікування небезпеки. Підлітки нерідко починають сприймати реальний навколишній світ як ворожий. Ворогами здаються навіть близькі люди і батьки. Агресивне середовище навколо дитини, помножене на її індивідуальні особливості, до добра не призводить.
Щодо дорослих ігроманів, то це — переважно не впевнені у собі люди, які не мають дорослої адекватної оцінки, переживають якісь страхи і часто комплексують. Як правило, ігромани — люди психічно незрілі, люблять пофантазувати. Вони прагнуть залишатися дітьми. Порівняно з жінками, чоловіки більше підпадають під ігрову залежність: вони — менш відповідальні. У тенета гри може потрапити будь-яка людина, особливо, коли їй створять для цього певні умови. Наприклад, для гравця-початківця не може бути нічого гіршого за виграш. Адже, програвши, він, можливо, раз і назавжди відмовиться від сумнівного азарту. А вигравши з першої спроби, може не зупинитися. Комп‘ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. На думку фахівців, достатньо півтора року.

Що каже влада?
Загалом контролювати гральний бізнес досить складно. Адже власники отримують ліцензію, минаючи місцевий рівень. У ній зазначено, що графік роботи ліцензіат визначає самостійно.
— Ми змушуємо підприємців цієї сфери бізнесу звертатися до міської ради за погодженням графіку роботи, — каже заступник міського голови з питань економіки Ігор Очкур. — Попри умови ліцензії на території міста діють рішення, прийняті міською радою, які дають можливість принаймні частково контролювати цей вид бізнесу.
Цьогоріч дванадцятьом суб’єктам підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу (із близько 20), які мають суттєві порушення, направлені останні попередження. Вони мають виправити недоліки, інакше влада обіцяє застосовувати радикальні заходи. Уже є прецеденти, коли депутати своїм рішенням припинили діяльність двох залів гральних автоматів.
— Зараз друга хвиля „наїзду” на гральний бізнес, — каже Ігор Очкур. — Вперше ми взялися за цю справу, коли прийняли рішення забрати так звані „ромашки” та „стовпчики” з вулиці до приміщень. І ми це зробили. Думаю, що за допомогою рішень на місцевому рівні зможемо дещо впорядкувати діяльність закладів грального бізнесу. Як боротися із тим, що адміністратори дають грати у борг, я не можу сказати. Адже ніде у законодавстві не вказано, що зайшовши у магазин, ви маєте заплатити гроші за покупку. Це ніби само собою зрозуміло.
Щоб функціонувати, власникам грального бізнесу не потрібно тісно співпрацювати із владою: вони отримують ліцензію на вищому рівні та патент — у місцевій податковій. Саме податкова контролює наявність всіх дозвільних документів (непоодинокими є випадки, коли де-юре, це, наприклад, заклад громадського харчування, де-факто — зал гральних автоматів). За словами начальника відділу з обслуговування платників податків та взаємодії із ЗМІ Калуської ОДПІ Ольги Сопушинської, нагляд у сфері грального бізнесу здійснює податкова міліція (контролює Калуський, Рогатинський, Рожнятівський і Долинський райони. — Авт.)
— Податкова міліція постійно проводить відпрацювання суб’єктів господарської діяльності у сфері надання гральних послуг, — каже Ольга Сопушинська. — Минулого року, через відсутність дозвільної документації, у 19-и залів гральних автоматів було вилучено гральні автомати на суму більше 1,5 млн. гривень, зокрема по Калуші — на 215 тис. гривень. Цьогоріч у Калуші таких вилучень ще не було.
Однак вилучення техніки — не завжди безповоротний процес. За словами Ольги Сопушинської, тільки у кількох випадках суд виносив постанову про реалізацію гральних автоматів і спрямування коштів на користь держави. Зазвичай же, після того, як підприємці „донесуть” необхідні документи, їм повертають майно.