Так, з річки, буквально за 50 метрів від моста на Мошківці, нижче по течії утворився справжній кар’єр. Очевидно, що звідти машинами вивозять піщано-гравійну суміш. Одночасно буквально за 500 метрів, на території колишньої тракторної бригади (земельну ділянку буцімто орендувала „Даноша”. — Авт.) з’явилися гори гравію. За приблизною оцінкою, повідомила лідер БЮТ у Калуському районі, депутат районної ради Ольга Сікора, — близько 1000 кубометрів. Селом пішли чутки, що ці події між собою пов’язані і гравій збираються використовувати саме на будівництві тваринницької ферми. Громаду обурили наміри будувати на території села свинокомплекс. До речі, сільрада надала дозвіл лише на проектно–пошукові роботи, а на будівництво ще дозволу ніхто не давав.
Що говорить влада
Секретар сільської ради Сівки Войнилівської Надія Сеньків повідомила, що жодних дозволів на видобуток піщано-гравійної суміші сільрада нікому не видавала. Ще два тижні тому з берега річки вивозили гравій, однак сільській владі на претензії заявили, що дозвіл є (і навіть підкріпили свої слова якимось документом. — Авт.). Щодо будівництва майбутньої ферми, то попередньо вона має розташовуватися не на території тракторної бригади у центрі села, а в іншому місці.
Заступник голови Калуської райдержадміністрації Дмитро Жекало, у свою чергу, повідомив, що забір піщано-гравійної суміші на річках Калуського району відбувається у Тужилові, Добровлянах, Вістові, Студінці, Луці і Сівці Войнилівській. Дозвіл на експлуатацію таких родовищ видається у Києві, однак потрібне і погодження влади на місцях. На даний час ліцензію на видобуток гравію у районі має лише „Калуський райавтодор”, однак підприємство на даний час ще готує проектно-пошукову документацію. Тож усі факти видобутку піщано-гравійної суміші є протизаконними і несанкціонованими. На думку Дмитра Жекала, у випадку Сівки Войнилівської територію колишньої тракторної бригади можуть використовувати виключно як майданчик для складування гравію. А використовувати його будуть деінде. Оскільки про жодне будівництво тваринницьких комплексів на цьому місці мови бути не може.
А між тим таке піщано-гравійне піратство, з яким місцева влада собі не може дати раду, є порушенням природоохоронного законодавства і загрожує серйозними наслідками. Так, уже були випадки, коли під час паводків вода заповнювала такі кар’єри і вирівнювала дно. Наслідок — вимивання гравію з-під опор моста (такі процеси цілком можливі і у Сівці Войнилівській. — Авт.), оголення опор, що може призвести навіть до руйнування моста. Усю наявну інформацію, повідомив Дмитро Жекало, передано в інспекцію з охорони навколишнього природного середовища. На цьому участь влади вичерпується: перевірка, виявлення порушників та санкції щодо них покладені саме на цю структуру.
Що кажуть екологи
В обласному управлінні охорони навколишнього природного середовища ми отримали наступну інформацію: ліцензії на відбір піщано-гравійної суміші видаються через Київ, тому нічого сказати про їхню наявність чи відсутність тут не можуть. Головний спеціаліст відділу комплексного управління і координації природоохоронної діяльності цієї структури Роман Кравець припускає, що гравій складували на території тракторної бригади, скоріш за все, тому, що з початку квітня починається нерест і до 10 червня будь-які гідротехнічні роботи заборонені, незалежно від того, є дозвіл на видобування гравію чи ні. Роман Кравець переконаний: про будівництво ферми з відгодовування свиней у центрі села мови бути не може, оскільки це не відповідає жодним санітарним і екологічним норам.
У свою чергу, в обласній інспекції повідомили, що дозволу на видобуток піщано-гравійної суміші у Сівці Войнилівській ніхто не давав. Оскільки йдеться про ресурс місцевого значення, то у цьому процесі має бути задіяна і сільська рада. Під час перевірок інспекція може контролювати наявність ліцензії і дозволів. Однак, для того щоб здійснити перевірку, має бути погодження з Києва.
Отож маємо факт: гравій вибирається, проте бюрократична машина настільки інерційна, що про офіційну фіксацію фактів порушень та покарання винних можна тільки мріяти. А між тим шкода, завдана довкіллю від несанкціонованого видобування піщано-гравійної суміші, може стати непоправною. Не кажучи про те, що небагаті сільські громади втрачають свій ресурс, який потенційно може стати джерелом поповнення сільських бюджетів.
„Даноша” законів
не порушує
Проектуванням тваринницьких комплексів для „Даноші” займається ТзОВ „Весна”. Директор товариства Василь Дзундза у коментарі „Вікнам” пояснив:
— „Даноша” ніякий гравій не відбирає. Якщо є потреба для будівельних робіт, то гравій закуповується у підприємств, які займаються цією справою. Як правило на Львівщині, де підприємці мають ліцензії і дозволи на видобування піщано-гравійної суміші. На весь закуплений гравій є накладні. Тож якщо він видобутий з порушеннями, відповідати мають продавці. Хто складує гравій на тракторному дворі, сказати не можу.
У Сівці Войнилівській „Даноша” планує будівництво тваринницького комплексу. Підготовка до будівництва відбувається відповідно до законодавства: є дозвіл на проектно-пошукові роботи, вони вже завершені, у наявності є погодження усіх служб і контролюючих органів, відбулися громадські слухання. Ферма буде розташована не у центрі села, а в іншому місці, яке відповідає усім вимогам. Вона буде розрахована на 11,9 тис. свиней масою 7-30 кг і займати територію 3,72 га. Відстань до найближчого житлового будинку становитиме понад 1 км. Вартість проекту — 3,8 млн. гривень. Попри те, що до будівництва ще не приступили, інвестор вже сприяє громаді у вирішенні проблем: на потреби села перераховано 30 тис. гривень.
Загалом це буде четверта ферма „Даноші” у Калуському районі. Дві вже працюють: у Копанках, де відбулася реконструкція старої ферми, та у Вилках, де її за сучасними технологіями збудували з нуля на чистому місці (урочисте відкриття цієї ферми відбулося 12 лютого цього року. — Авт.). Почалося будівництво ферми у Луці і готується — у Сівці Войнилівській. Там відгодовують маленьких поросят. Ще шість ферм „Даноші” є у Галицькому районі. Там вирощують свиней до 100 кг. Ми ніде не відступаємо від державних стандартів щодо будівництва подібних об’єктів.
Ми маємо підстави підозрювати владу у потуранні протизаконним діянням
Як би там не було — є факт, який полягає у тому, що гравій на території Сівки Войнилівської видобувати не можна. Однак його все ж добувають. Районні БЮТівці самою фіксацією цього факту обмежуватися не збираються. Коментує Ольга Сікора:
— Сьогодні ми не є представниками виконавчої влади чи контролюючим органом. Але, зважаючи на звернення до нас громади села, хочемо розібратися у проблемі фахово, не перебуваючи під впливом пліток і балачок. Тому будемо звертатися до компетентних органів для з’ясування того, хто ж порушує природоохоронне законодавство. Ми зафіксували масштаби розкопок і ясно, що тут явно попрацювали не „зранку о 6.00 чи пізно вночі невідомі зловмисники”, як полюбляють коментувати випадки несанкціонованого відбору піщано-гравійної суміші районні чиновники. Щоб утворився такий кар’єр, гравій мали відбирати явно не день, не два і не один місяць. Тому, першими, хто мав би оперативно відреагувати на цей злочинний факт, це сільска рада. Тож можна ставити питання про бездіяльність, пасивність сільської влади: під носом, на очах у громади, чиняться протизаконні діяння, які загрожують екологічною катастрофою, а намагань їх припинити немає ні від сільської ради, ні від районної. Ми маємо підстави підозроювати владу у потуранні таким проявам. Інакше, чому, бачачи, як машини возять селом гравій, знаючи, що возять його регулярно, ні районна, ні сільська влада не викликали міліцію і машини не затримали. Жителі подейкують, що не так давно велося будівництво торгового центру у Бурштині і з усного погодження районних та сільских владних очільників піщано-гравійну суміш для нього возили саме з Сівки Войнилівської. І сільська громада не отримала за це жодної копійки до бюджету, окрім розритого, понівеченого берега річки та розбитої вщент дороги. Однозначно: такі речі вимагають ґрунтовної перевірки, адже відсутні висновки експертиз, геологорозвідка, які б підтвердили. що вибір піщано-гравійної суміші не порушить екологічну рівновагу і повноводна навесні ріка не забере з собою моста. Дивно ще й те, що районна влада навіть не чула про гори гравію, насипані неподалік від узбіччя дороги. Можливо, за політичними інтригами, котрими вони живуть нині, їм просто ніколи проїхатися у бік Богом забутих сіл.
Зважаючи на це, фракція БЮТ ставитиме питання ефективності управління ресурсами громади з боку як сільської, так і районної влади, бездіяльності, беззубості посадовців, які допускають такі прояви і у таких масштабах. Тобто фактично не виконують свої функції. Впевнена: компетентні органи розберуться у ситуації і, врешті-решт, винних у розкраданні ресурсів громади буде знайдено. Громаді ж залишається чекати, роблячи з цього неабиякі висновки.
Ватикан: коли час зупинився