Калуська молодь висловила свої проблеми через виставу „Екстрім”

Нещодавно в телеінтерв’ю з головним редактором газети „Бульвар Гордона” Дмитрієм Гордоном народна артистка України Таїсія Повалій на його прохання розповісти про випадок із її життя, який їй найбільше запам’ятався, розповіла приблизно таке: одного разу, коли вона ще не була настільки відомою і популярною, їхали вони з чоловіком у переповненому автобусі. І коли нарешті вийшли з тієї тисняви, поруч зупинився розкішний автомобіль і з нього вийшла дама у розкішній шубі.
Переглядів: 294

Чоловік перехопив погляд Таїсії, з якого зрозумів, про що вона подумала, і сказав: „Не переживай, у тебе буде ще кращий автомобіль і не одна розкішна шуба”. „І, — продовжувала народна артистка, — у мене тепер дійсно є розкішний автомобіль і не одна дорога шуба”.
Мене вразило, що не наголосила знаменитість на моменті духовного злету, коли вона відчула себе найбільш щасливою. Адже вона, народна артистка, реалізувала себе не у шубах, а в пісні. І саме у цьому вона повинна б почувати себе щасливою. Вона несе людям пісню, радість, гарний настрій, віру у необмеженість людської досконалості.
Бог дарував їй талант і багато чого можна досягнути шліфуванням того, що закладено Богом. Головне — знайти його, відчути. Моральні авторитети повинні служити прикладом молоді, не вбивати у них „екстрім”, пориви до прекрасного, не пробуджувати споживацькі інстинкти і переконувати своїм життям, працею, що ми живемо не для того, щоб їсти, а сповідувати істину, що їмо для того, аби жити.
Молоді притаманний потяг до прекрасного, пошук моральних авторитетів, яким можна довіритись, відкритись. Молоді люди шукають підтримки і взаєморозуміння.
Таким маленьким оазисом є у нашому місті молодіжний театр „ЛюбАрт”, яким керує невтомна творча цікава особистість Любов Липовська. Молодь тягнеться до неї, бо із пані Любою можна знайти взаєморозуміння, бути самим собою.
Нещодавно відбулася прем’єра вистави „Екстрім”, автором якої є калуський драматург, лауреат премії „Коронація слова” Володимир Страліт.
П’єса порушує проблемні питання, які хвилюють молодь: взаєморозуміння у сім’ї, не завжди прості стосунки підлітків, страшну біду нашого суспільства — наркоманію. І, звичайно, не обійшлося тут і без кохання. Учасники вистави — учні калуських шкіл, коледжу культури намагалися по-своєму розв’язати ці проблеми, і їм, по-моєму, це вдалося.
Підсилювали настрій вистави танці юнаків із гурту „Break Dance”. Різкі поривисті рухи, гнучкі тіла уособлювали юність, її безкомпромісність, пориви до високого, світлого. Безперервний рух, падіння і підйоми — це незламність духу, протести проти нерозуміння, несправедливості, це — екстрім. Адже це — велика праця, сила волі, перемога над самим собою, своїм тілом. А до цього призводить співпраця душі і тіла, того духу, що робить з людини Людину.
Хотілось би, щоб у нашому місті більше приділяли уваги молоді, щоб вони мали можливість віднайти себе, щоб потім у житті почувати себе щасливими.