— Наталю, відколи ти граєш у КВН?
— Наша команда утворилася торік і ми брали участь у двох сезонах. А взагалі я людина активна: співаю у вокальній студії „Дует” при ПК „Мінерал”, декламую вірші. Тож на сцені почуваюся вільно, і, мабуть, це разом з прагненням себе реалізувати спонукало до того, що я увійшла до шкільної команди КВН.
— Цього року двом командам, які переможуть у КВН, міський голова пообіцяв грандіозну винагороду — поїздку до Парижу. Чи додало це азарту?
— Ще й якого! Ми навіть змінили назву команди. Торік вона називалася „Підберізники” (перекручували „Підберезники”, але має бути саме так, оскільки поруч з рідною школою — „Берізка”), а цього року — „Гламур”. Слово французького походження і саме тому ми обрали таку назву. Торік головним призом була поїздка до Києва. Цього року ставки були вищими. І це наклало свій відбиток. Різниця величезна: тепер було незрівнянно більше і азарту, і хвилювання, і бажання перемогти. Побачити Париж — це мрія, тому дуже-дуже хотілося зробити її дійсністю.
— Розкажи трохи про саму поїздку. Де побували? Що з побаченого запам’яталося найбільше?
— Про це можна говорити днями і все одно неможливо передати усі ті враження, які ми отримали протягом тижня. Вразили „Тропічні острови” під Берліном. Це величезний закритий простір, де підтримуються умови тропіків: можна прогулятися лісом з орхідеями і пальмами, відпочити на „південному морі”, де є піщані пляжі, тут же відвідати східний базар і тропічне селище. Звичайно, незабутні враження залишив Париж. Ми мали пішохідну, автобусну екскурсії містом, відвідали Лувр, піднялися на Ейфелеву вежу, покаталися по Сені. Ясно, що за три дні побачити усе просто неможливо. Так, якщо перед кожною картиною у Луврі зупинитися тільки на одну хвилину, то потрібно 14 років, аби оглянути усю експозицію. Тому зосередилися на найцікавішому. Зокрема, побачили „Мону Лізу”, Венеру Мілоську. Також ми побували у Діснейленді під Парижем. Це казкове містечко неможливо описати: його потрібно побачити на власні очі. Нам пощастило у тому, що саме тоді у Діснейленді відзначали 15-річчя відкриття, тож до цієї дати влаштували велику шоу-програму.
Велике відкриття — нічний Париж. Все місто світиться, гірляндами прикрашені вулиці, арки, дерева, і стає зрозуміло, наскільки воно велике і величне.
Запам’яталася і Німеччина: крім тропічних островів ми мали можливість побачити Берлін, зокрема, Бранденбурзькі ворота, Рейхстаг. А у Дрездені побували у картинній галереї і на власні очі побачили „Сикстинську мадонну” Рафаеля. Враження справила і Польща. Зокрема, екскурсія Краковом, та соляні копальні у Велічко, де ми спускалися на глибину 130 метрів.
Одне слово, поїздка була надзвичайно насиченою і вражень залишила так багато, що просто неможливо описати словами.
— Що, окрім вражень, ти привезла з поїздки? До слова: протягом останнього тижня ти, напевне, тільки те й робиш, що розповідаєш про побачене друзям, рідним, однокласникам.
— Для нас поїздка була абсолютно безкоштовною: усі екскурсії, виготовлення проїзних документів профінансував Ігор Насалик. Крім того, усім видали по 50 євро на кишенькові витрати. Я накупила цілу купу сувенірів на подарунки і як пам’ять про поїздку. В основному — мініатюрні копії Ейфелевої вежі.
Звичайно, найперше бажання після повернення додому — розповісти про поїздку, поділитися своєю радістю. Щодо класу, то у команді КВН, крім мене, — ще четверо однокласників. Усі розпитують про поїздку, а ми охоче розповідаємо. Перед нами відкрився світ, ми щось побачили і зрозуміли, наскільки цікавими є такі поїздки. Тому з’явилося бажання подорожувати. Хотілося б побачити Прибалтику, Лондон.
— А побувати у Римі? Адже вже проанонсовано, що команди-переможниці КВН у наступному сезоні поїдуть саме до Вічного міста.
— Для мене це був останній сезон шкільного КВН у Калуші. Я навчаюся в одинадцятому класі і планую, що наступного року вже буду студенткою Львівської політехніки. Готуюся до тестування з хімії. Настрій чудовий і сподіваюся, що успішно його пройду. Так що за поїздку до Риму змагатимуться інші школярі, тож їм хочу побажати всіляких успіхів, і головне — перемогти. До речі, мій молодший брат дістав величезний стимул і тепер прагне брати участь у різноманітних творчих заходах.
— Дякую за розмову.
Мама Наталії Людмила Кохан розповіла:
— Ми страшенно хвилювалися. Адже є звичайними простими людьми і самі організувати для дитини таку поїздку не маємо можливості. Увесь фінал КВН я простояла у залі і переживала більше за Наталю. Напевне, і раділи ми більше, адже розуміли величезну пізнавальну цінність цієї поїздки, усвідомлювали унікальність шансу, який випав дочці..
Прикро, але навколо поїздки намагалися сконцентрувати якийсь негатив. Мовляв, чому їдуть КВН-ники, а не кращі учні? Дійшло до того, що мені прямо говорили: діти їдуть „по блату”? Це неправда. Звинувачують міського голову, що він таким чином займається саморекламою. Тож нехай побільше людей у нашому місті займаються такою рекламою, допомагають дітям здійснити їхні мрії, а ми їм дякуватимемо. І замість недоброзичливих випадів краще б пораділи за наших дітей. За те, що їм випала щаслива можливість щось у цьому житті побачити.
Від імені всіх батьків дітей, які брали участь у поїздці у Париж, хочу подякувати міському голові Ігореві Насалику за неоціненний подарунок для наших дітей, який, переконана, запам’ятається їм на усе життя. В останні роки допомогу і підтримку з боку влади відчувають усі сфери життєдільності нашого міста, але, що особилво важливо, найбільша увага приділяється майбутньому — дітям і освіті загалом.
Ватикан: коли час зупинився