Пенсійний фонд уже давно б’є на сполох: грошей для забезпечення пенсіями українців катастрофічно не вистачає. І це попри те, що високими пенсіями звичайний українець похвалитися не може. Адже працездатне населення нашої держави уже не може наповнити достатньо Пенсійний фонд відрахуваннями із зарплати. Хоча вони щороку зростають.
Приміром, у Калуші, за повідомленням начальника міського управління Пенсійного фонду Тетяни Ковальової, пенсію отримують 19560 калушан. Щомісячна потреба у коштах становить 17,3 млн. гривень. Платники ж податків міста забезпечують цю потребу тільки на 48%. Решта коштів надходить з державного бюджету.
Фактично нині, за статистикою, один працюючий українець утримує одного пенсіонера. За підрахунками демографів, частка пенсіонерів України зростатиме й у найближчі 40–50 років, й у 2050 році перевищить кількість людей працездатного віку. Працююче населення не зможе забезпечувати навіть нинішній розмір пенсій.
Держава — за „вільне плавання”
Нинішнє покоління 30-40-річних українців прагне забезпечити собі максимальний комфорт проживання. Навряд чи воно хоче відмовитися від такого ж комфорту і на пенсії. Надіятися на пенсійне забезпечення від держави — справа марна. Адже чимало українців отримують зарплату „у конвертах”, а значить і його накопичення для своєї пенсії будуть мінімальними, як і офіційно отримувана зарплата. Українці-заробітчани взагалі не сплачують коштів у Пенсійний фонд України, тому теж можуть надіятися хіба на соціальну пенсію.
Який варіант пропонує держава молодим і активним для комфортної і забезпеченої старості? Згідно із Законом “Про недержавне пенсійне забезпечення”, гроші на старість громадяни України добровільно можуть відкладати через недержавні пенсійні фонди, страхові компанії (які страхують життя), банківські установи. Вони інвестують залучені кошти, щоб максимально збільшити їхню вартість.
Важливо, що внески до недержавного пенсійного фонду, страхової компанії, банку звільняються від податку на доходи фізичних осіб. До податкового кредиту внесено і видатки на оплату страхових внесків і премій за угодами довгострокового страхування життя.
Віктор Павлів, калушанин, страховий агент одного з недержавних пенсійних фондів:
— У всіх розвинених країнах вважається, що людина мудро розпорядилася молодістю, якщо у старості почувається захищеною і забезпеченою. На жаль, в Україні сьогодні у переважної більшості населення — пенсії мізерні. Чому? Солідарна система пенсійного забезпечення (коли за рахунок відрахувань працюючих виплачують пенсії сьогоднішнім пенсіонерам) більше не в змозі забезпечувати соціальну справедливість. Для неї характерні надмірно високі ставки внесків до Пенсійного фонду і вразливість до погіршення демографічної ситуації.
Укладаючи пенсійні контракти з недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями і банками, роботодавці дбають про життя своїх працівників у пенсійному віці. Адже люди, на користь яких роботодавець відраховує внески, матимуть додаткові до державних пенсій виплати. Це буде довічна пенсія або пенсія на визначений період, або одноразова виплата. Накопичені пенсійні кошти, у тому числі внески, сплачені роботодавцем і учасником, та отриманий від їхнього інвестування прибуток є власністю учасника. У разі його смерті ці гроші успадковуються. Працюючи над законом про недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, банки, фахівці чи не найбільше подбали про те, щоб надійно захистити заощадження.
Наш фонд пропонує страхування: на термін від 10 до 25 років до досягнення віку 50-65 років. Вступний вік — 18-55 років. Страхові виплати виплачуються по закінченні контракту як: одноразова страхова виплата; виплата страхової суми частинами у визначені строки; виплата страхової суми визначеними частинами; виплата у формі пожиттєвого аннуітету (пенсії); виплата у формі пожиттєвої пенсії, гарантованої на визначений строк; виплата у формі пожиттєвої пенсії, яка може бути переданою вигодонабувачеві у розмірі 60% (вигодонабувач — особа, визначена страхувальником для отримання належних сум страхових виплат тоді, коли страхувальник (застрахований) не буде здатний скористатися ними самостійно. — Авт.).
Віталій Крохта, директор ДС „Калуське міське телебачення”:
— Я маю 15 років підприємницького стажу, з яких 12 — на фондовому ринку. В один час мав на меті зайнятися недержавним пенсійним страхуванням і вивчав зокрема канадську практику. Недержавне пенсійне страхування має наступні привабливі сторони: по-перше, це не тільки пенсійне страхування, а й страхування здоров’я, життя працівників; по-друге, роботодавці при сплаті відрахувань у такий фонд мають пільги в оподаткуванні, а перераховані суми зараховуються у видатки. Саме завдяки останній преференції більшість страхових фондів працюють з роботодавцями через так звані „відкати”.
Проте є і мінуси. Зокрема, держава ввела обмеження щодо інвестування залучених страхових внесків. Зокрема, фонди змушені вкладати частину коштів у державні цінні папери, а відсотки по них дуже низькі.
Цей бізнес майже не ризикований на початковому етапі. Але, накопичивши чималі кошти (а ще найближчі років п’ять це будуть надприбутки), такий фонд перетвориться фактично на інвестиційний фонд. А скільки таких в Україні вижило? Такому фонду потрібен хороший інвестиційний керуючий. Через це у майбутньому виживуть в основному загальнодержавні, а не регіональні пенсійні фонди.
Людям, які вкладають кошти у недержавне пенсійне страхування, радив би звернути увагу на: перестрахування ризиків фонду; інвестиційну політику, інвестиційний портфель фонду.
Зазвичай сума, яку мінімально треба сплатити у недержавний пенсійний фонд, становить 500 у. о. або 2500 гривень на рік. За результатами своєї діяльності недержавний пенсійний фонд нараховує по закінченні року відсотки і зараховує їх на ваш рахунок. Отримати вкладені Вами у пенсійне страхування кошти можна тільки після виходу на пенсію і сплати коштів мінімум протягом 10 років.
35-річна калушанка Ірина Гудзовата, яка має свій невеликий бізнес, стверджує, що не скористалася послугами страхового агента недержавного пенсійного фонду з єдиної причини:
— Звісно, я хочу отримувати гідну пенсію, і вже нині про це думаю. У недержавному пенсійному фонді мене здивувало те, що відсоток за страховими сумами був нижчий, ніж я отримала, поклавши гроші на депозит у банк. Думаю, поки що я саме таким чином (завдяки зберіганню грошей у банках) буду заощаджувати собі на достойне життя. Стараюся тримати гроші у різних банках і на нетривалий термін. Крім того, згадані фонди в Україні себе ще не зарекомендували як надійні структури. Занадто живі ще у пам’яті обмануті вкладники різних „пірамід”.
Податківці — проти фондів
Нещодавно Державна податкова адміністрація розповсюдила прес-реліз, у якому різко критикує недержавні пенсійні фонди, які діють у нашій області. Зокрема, як стверджують податківці, „більше половини недержавних пенсійних фондів не здійснюють ніякої діяльності, не подають звітності до податкових органів та не знаходяться за вказаними при реєстрації юридичними адресами”.
Суттєвим недоліком в організації роботи недержавних пенсійних фондів, вважає ДПА, є законодавча неврегульованість цієї діяльності, що дозволяє використовувати не за призначенням кошти, залучені від громадян. Податківці стверджують, що „сотні тисяч громадян були ошукані цими структурами”. Крім того, вказані фонди, порушуючи ст. 3 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, залучають грошові кошти від населення, розміщують їх на депозитах в банківських установах, отримуючи при цьому доходи. При цьому розміри, умови та порядок внесення вкладів у фонд та здійснення пенсійних виплат визначається не пенсійними планами, як це передбачено законодавством, а угодами між фондом та вкладниками. Податківці виявили і ряд інших порушень законодавства.
ДПА налаштована рішуче. З метою попередження порушень у діяльності недержавних пенсійних фондів, запобігання зловживань та шахрайства з коштами, залученими від населення у довірче управління, а також уникнення ухилень від оподаткування та неповторення ситуації, подібної до діяльності сумнозвісних трастів, податківці вважають за доцільне: ініціювати прискорення прийняття Верховною Радою України проектів законів України “Про недержавні пенсійні фонди”, “Про довірче управління майном”, “Про фінансові операції” та “Про фонд захисту прав громадян-інвесторів на фондовому ринку”. ДПА також виступає за те, щоб до введення в дію Закону України “Про недержавні пенсійні фонди” заборонити здійснення державної реєстрації суб’єктів господарювання, статутна діяльність яких передбачає надання громадянам послуг з недержавного пенсійного забезпечення.
Трохи оптимізму
Відповідно до ч. 12 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” недержавний пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за українським законодавством про банкрутство. Така норма спрямована на захист пенсійних коштів учасників фонду.
Тож, незважаючи на критику діяльності недержавних пенсійних фондів, усі механізми, закладені у законодавстві щодо цих суб’єктів, спрямовані насамперед на унеможливлення зловживань із пенсійними коштами учасників. Такі фонди мають виправдати себе і реалізувати своє соціальне призначення. Іншого, як свідчить світова практика, не дано.
Довідка „Вікон”.
Нині пенсійна система України виглядає наступним чином: 1-й рівень — реформована солідарна система. Підприємства та працівники сплачують внески до Пенсійного фонду, і з них виплачуватимуть пенсії. Однак, за підрахунками фахівців, державна пенсія не може бути вищою 32-35% від середньомісячного заробітку майбутнього пенсіонера. 2-й рівень — загальнообов’язкова накопичувальна система (почне діяти тільки з 2009 року). Частина заробітної плати працівника акумулюватиметься у накопичувальному фонді на індивідуальному накопичувальному рахунку. 3-й рівень — система недержавного пенсійного забезпечення. У міжнародному досвіді саме через систему недержавного пенсійного забезпечення люди турбуються про життя на пенсії.
Ватикан: коли час зупинився