У 16-річному віці Б. уже мав непорозуміння із Законом і був суджений за крадіжку чужого майна. Щоправда, тоді він відбувся, як кажуть, легким переляком. Адже Калуський міськрайонний суд, зваживши на усі обставини скоєння злочину, а також його характеристику та соціальний стан, призначив покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі умовно з іспитовим терміном на два роки. Улітку минулого року термін такого іспиту пройшов, а тому Іван був звільнений від покарання. Та от темні вікна сусідської хати просто-таки манили його незвіданими „нутрощами”.
Вночі, коли селище занурилося у сон, молодик пішов „на діло”. Зірвавши навісний замок, Іван зайшов до середини і заходився проводити свій „несанкціонований обшук”. Спочатку він натрапив на електричну пилу „МАКІТА UC 4030”. Безумовно, така річ у будь-якому господарстві згодиться, тим більше — у сільській місцевості. Окинувши оком кімнату, непроханий гість зауважив і приємний силует комп’ютерного монітора. Ця обставина неабияк втішила Івана, але з’явилась невеличка проблемка: стільки добра водночас не винести. Хлопець вирішив спочатку поцупити електропилу, а потім ще раз повернутися. На його думку, „МАКІТА” могла б полежати у бабиній стодолі і до весни, а тому він старанно замаскував її у купі сіна і поспішив назад за комп’ютером.
По дорозі Іван зустрів свого колишнього однокласника і домовився з ним про продаж ще невикраденого комп’ютера, вартість якого, як пізніше визначила технічна експертиза, становила 4500 грн. Повернувшись на місце злочину, зловмисник знайшов велику спортивну сумку і хазяйновито заходився вкладати у неї все, що туди могло влізти: усіляке комп’ютерне начиння, колонки, компакт-диски, фотоапарат „Samsung”. Потім він заглянув до шафи, вибрав для себе підходящий одяг — шкіряну куртку, зимові чоботи, светр та штани — і покинув „гостинну” оселю.
Наступного дня, протверезівши, Іван і на секунду не замислився над скоєним. Навпаки, разом зі своїм однокласником пішов продавати комп’ютер односельцю. Вторгував всього 250 гривень. Компакт-диски загальною вартістю 70 грн. він продав за 15 грн., і, очевидно, вдоволений операцією купівлі-продажу, пішов додому.
Але темні вікна обкраденої ним хати знову не давали спокою. А тому Іван близько опівночі знову подався „на діло”. Обшук кухні і веранди приніс йому 80 м мідного кабелю і два електричних подовжувачі. Поцуплене „добро” він відніс до потоку і, розклавши на березі багаття, обпалив кабель. Наступного ж дня Іван уже здавав мідні дроти у пункті прийому металобрухту, а за виручених 110 гривень відсвяткував в одному з калуських кафе вдалу операцію. У той момент Іванові і на думку не спадало, що не мине і тижня, як йому доведеться дивитися на світ через загртоване віконечко слідчого ізолятора.
Про те, що її обікрали, Світлана Н. дізналася лише через три дні. Перебуваючи в Івано-Франківську у лікарні біля травмованого чоловіка, пані Світлана спочатку і не повірила, що хтось здатен на такий цинічний вчинок. А те, що злочин вчинив її односельчанин, який добре знав, яка у сім’ї біда, взагалі не вкладалося до голови. Але правда є правдою, якою б вона гіркою не була.
На початку травня Іван Б. вдруге у своєму молодому житті заслуховував вирок Калуського міськрайонного суду. Тепер Феміда була не настільки поблажливою, ніж першого разу: його визнано винним та призначено покарання — три роки позбавлення волі.
Ватикан: коли час зупинився