Водночас у двох напрямках вирішили рухатись представники шести західноукраїнських сіл: Старого Угринова, Середнього Угринова Калуського району, Угринова Тисменицького району Івано-Франківщини, Угринова Підгаєцького району Тернопільщини, Угринова Сокальського району Львівщини та Угринова Горохівського району на Волині.
Ще на зорі цього тисячоліття, досліджуючи історію рідного села, краєзнавці Старого Угринова — малої батьківщини Провідника ОУН Степана Бандери — виявили, що староугринівці не є єдиними у цьому світі: у різних кутках нашої держави мешкають їхні “тезки”. З ініціативи Середньоугринівської сільської ради почались перші контакти, обмін інформацією.
Вказані населені пункти з’явились на карті українських земель майже одночасно: перші письмові згадки датуються серединою ХV ст. Назву сіл науковці виводять від племен угрів, з якими ще з часів Галицько-Волинської держави тісні взаємини (як дружні, так і не дуже) мали наші предки. Про те, що поява Угриновів пов’язана з непростими перипетіями українсько-угорських стосунків, свідчить, наприклад, той факт, що найбільш поширеними прізвищами у Старому і Середньому Угриновах досі залишаються такі, як Перегіняк, Перегінець, Рученчин (тобто переселені , “перегнані”, заручники…).
У 2002 році, коли відбулись Перші “Угринівські фестини”, які були присвячені 555-річчю заснування Старого Угринова, сюди з’їхались представники чотирьох Угриновів. Ще через два роки відбулася зустріч трьох Угриновів Прикарпаття.
Найбільш масштабною обіцяє стати цьогорічний форум, який присвячується 100-річчю Національного Героя України Степана Бандери: пообіцяли прибути всі села-побатими. Окрім того, у заходах візьмуть участь села-сусіди Угриновів Калущини — Петранка, Грабівка, Бережниця, Голинь.
12-13 липня земляки Бандери прийматимуть гостей, для яких готується цікава і різноманітна програма. Зокрема: відвідання Меморіального комплексу Провідника ОУН, відкриття музейної кімнати ім. родини Марчаків (рід священика із Середнього Угринова. — Авт.), змагання і конкурси, велика концертна програма, виступи мистецьких колективів, зустріч активістів громадсько-політичних об’єднань кожного із сіл.
Вже кілька років у кожній зі споріднених громад розповсюджується спеціальне видання “Угринівський Літопис”, розпочато підготовку монографії з історії Угриновів, налагоджуються економічні контакти (кожен може запропонувати свою родзинку: туристично-рекреаційну інфраструктуру, джерела мінеральних вод, сільськогосподарську базу, переваги прикордонного становища тощо. — Авт.). Надалі співпраця обіцяє стати ще активнішою. Досягнуто попередньої домовленості всіх сільських голів спільно зайнятись підготовкою і реалізацією проектів, залучивши таким шляхом для розвитку громад гранти всеукраїнських та міжнародних фондів, які підтримують самоврядування.
Дуже часто ми говоримо про інтеграцію України у світову спільноту. Та важливо розуміти, що чи не найголовнішою передумовою насамперед є самопізнання українцями самих себе. Ми — великий народ, велич і унікальність якого у його ж різноманітності. Багато у чому ми різні, але набагато більше у нас спільного. Так, через багато століть зустрічаються люди, яких розділяють сотні кілометрів, і з’ясовується, що десь на генетичному рівні збереглись якісь ниточки, що досі пов’язують усіх у єдину спільноту.
Україна мусить максимально консолідуватись внутрішньо. Такі акції, як “Угринівські фестини”, — це ще один крок до порозуміння. Кожен такий крок назустріч між галичанами і донеччанами, волиняками і жителями Криму, — це цеглини у фундамент Української Держави. Чим міцнішими і частішими будуть внутрішні зв’язки між українцями, тим більші наші надії на гідне місце і роль у світовій спільноті.
Ватикан: коли час зупинився