Про ті напружені дні голова міської комісії з техногенно-екологічної безпеки, заступник міського голови з питань будівництва та земельних відносин Василь Петрів, який очолив у місті рятувальні роботи, розповів „Вікнам”:
— Востаннє подібну стихію Калуш пережив у 1969 році. Але масштаби тієї повені не йдуть у жодне порівняння із цьогорічною. Такого лиха у нас ще не було, адже водночас вийшли з берегів усі притоки Дністра, які протікають у нашому регіоні. У результаті повені ми констатували, що наше місто не готове до прийому такої величезної кількості води. За Польщі та Австро-Угорщини до питання убезпечення Калуша від можливих паводків на річках Млинівці та Сівці ставилися по-господарськи: тут у кількох місцях були облаштовані спеціальні відтоки води та шлюзи. У радянську епоху про це начисто забули. Більше того: нехлюйське ставлення до природи, загачування русел річок побутовими відходами спрацювало і цього разу. Приміром, у мікрорайонах Підгірок, Загір’я та Хотіня вода не знаходила собі стоку через те, що деякі газди, роблячи під’їзди до своїх обійсть, засипали фоси і рівчаки. Ця обставина дуже ускладнювала роботу аварійних бригад, адже у воді тяжко було знайти місце, де з допомогою екскаваторів можна було прокопати водовідвід.
Саме приватні сектори міста найбільше постраждали від повені. У Підгірках у п’ятницю вода стояла від лісу до центральної автодороги на вул Івано-Франківській. У Хотіні на вулицях Гайдамацькій, Гуцульській, Київській рівень води не спадав і до понеділка. Така ж ситуація спостерігалася і на вулицях Козоріса, Грушевського у районі СК „Олімпія”, Глібова у районі „завалля” та на дачних ділянках Підкар’єрної. Через відсутність спускової мережі там було найважче ліквідувати стихію. Переповнення водою обвідного каналу річки Сівки та захаращення його уламками дерев та кущів призвело до заводнення ринку у центрі міста та руйнування і без того майже аварійного моста на вул Чорновола, де зараз заборонений рух автотранспорту.
Але найбільшу тривогу викликала ситуація на хвостосховищі №2, де рівень розсолів піднявся на 40 см вище проектної критичної точки. Але, слава Богу, небезпеку переливу розсолів вдалося ліквідувати. Щоправда, останні геологорозвідувальні дослідження показують, що можливість прориву дамби хвостосховища існує, адже у стінці дамби відслідковуються кілька розріджених ділянок грунту. Тому це питання стоїть зараз на контролі Міністерства надзвичайних ситуацій.
Загалом у місті внаслідок повені постраждали близько 2,5 тисяч житлових будинків. Сума збитків населення, згідно із поданими заявами, становить близько 22 млн. гривень. Звичайно ж, ця сума є дуже приблизною, адже схеми розрахунків збитків і нарахування відшкодувань ще не розроблені. Це — прерогатива Кабміну. Збитки комунальних підприємств документально підтверджені і становлять 9,5 млн. гривень. Але вони зросли ще на 10 млн. гривень. Усі зібрані документи ми відправили в ОДА.
Щодо постачання міста електроенергією та газом, то слід зазначити, що за винятком кількох випадків, коли енергетики були змушені від’єднати мережу, світлом калушани були забезпечені. Газ не надходив лише до тих осель, де через старі діряві труби до газопроводу потрапила вода. А от щодо питтєвої води, то тут і справді були проблеми. У кранах значної частини міста текла так звана технічна вода підвищеної мутності для обслуговування сантехнічних вузлів, адже водозабори у Хотіні та Добровлянах також потерпіли від повені. Станом на понеділок ми уже подавали воду з хотіньського водозабору. Для того, щоб чиста вода надходила у Калуську ЦРЛ, якою користується центральна частина міста, нам вдалося зробити переключення на вул. Ковжуна.
Як не прикро, але у Калуші зафіксований один смертельний випадок, пов’язаний із повінню. Чоловік пішов вичерпувати воду із гаража і був уражений електрострумом. Щодо евакуації населення, то слід сказати, що було лише кілька людей, які панікували через підняття рівня води і затоплення помешкань. По-справжньому довелося евакуювати понад 30 дітей, які відпочивали у таборі, що у с. Грабівці. Це вдалося зробити за короткий час завдяки лісникам, які вивели дітей лісом, та солдатам військової частини, які вивезли їх за допомогою військової техніки.
Ватикан: коли час зупинився