Незважаючи на брак часу через стихію, на громадські слухання прийшов заступник міського голови з питань будівництва і земельних відносин Василь Петрів. Невідкладні справи через наслідки повені змусили його провести слухання у режимі екстреної наради. Тим більше, що на захід прийшов єдиний калушанин, якому не байдужі екологічні проблеми міста, журналісти і депутат міської ради Михайло Довбенчук. Крім мешканців міста, громадські слухання проігнорували і представники науково-дослідного інституту „Гірхімпром”. Як з’ясувалося, причиною цьому став приїзд на ДП „Калійний завод” заступника міністра Мінпромполітики Сергія Грищенка та директора Департаменту хімічної промисловості Володимира Мєшкова. Саме того дня керівництво „Гірхімпрому” отримало завдання розпочинати розробку проекту. Тож „окрилені” успіхом науковці, мабуть, вважали за непотрібне вислуховувати ще і думку калуської громади. Замість них наукове бачення майбутнього Домбровського кар’єру висловлювали директор Калуського Державного НДІ галургії Іван Костів, інженер цього інституту Віталій Садовий та завідувач кафедри техногенної безпеки та геоінформатики Івано-Франківського Національного Технічного університету нафти і газу, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Едуард Кузьменко.
Отож, Домбровський кар’єр чекає на так звану мокру консервацію, тобто затоплення прісною водою. При зустрічі із київськими високопосадовцями науковці „Гірхімпрому” посилалися на приклад Німеччини, де за схожою схемою консервувалися колишні соляні копальні. Щоправда, масштаби Домбровського кар’єру на порядок вищі, аніж німецькі. І найголовніше: ці об’єкти відрізняються між собою ландшафтом та геологічною структурою.
— Спеціалісти „Гірхімпрому” виступають за раптове затоплення кар’єру, — каже професор Едуард Кузьменко. — Для живлення майбутнього Домбровського озера вони пропонують спрямувати до кар’єру води із Сівки. У принципі, ця ідея є непоганою, адже при повільному затопленні, тобто завдяки лише дощовим водам, на повне затоплення слід чекати не менше 20 років. При різкому затопленні „Гірхімпром” обіцяє мінералізацію поверхні озера до 30 г/літр, що дасть можливість тут купатися. Щоправда — це лише припущення, оскільки наукового підтвердження вони не мають. Щоб керуватися якимись цифрами, необхідно провести певні дослідження і розрахунки. Я разом зі своїми колегами — професором НДІ проблем національної безпеки при РНБО України Євгеном Яковлєвим та професором НДІ геохімії навколишнього середовища НАН України Віктором Доліним готові взятися за таку роботу. Кошторис її проведення складає 55-60 тис. гривень. Якщо Мінпромполітики прислухається до наших пропозицій, то можна буде зекономити чимало коштів, передбачених на реалізацію майбутнього проекту рекреації Домбровського кар’єру.
Кардинально іншу позицію займають науковці інституту галургії, які все ще надіються на збереження покладів кар’єру і вірять у майбутнє калійної промисловості. Але те, що соляні розчини, які зберігаються на хвостосховищі №2, потрібно якнайшвидше відкачувати (можливо, навіть і у кар’єр. — Авт.), розуміють усі. Остання надзвичайна ситуація, пов’язана зі значним підвищенням рівня розсолів у хвостосховищі, була, мабуть, останнім попередженням природи. На щастя, небезпеку переливу було ліквідовано завдяки цілодобовому чергуванню на об’єкті працівників калійного заводу та рятувальників МНС. Незважаючи на те, що малопотужні насоси непристосовані до таких екстрених умов, рівень розсолів, який у результаті проливних дощів піднявся вище проектної позначки на 40 см, вдалося знизити до норми.
Заступник міського голови Василь Петрів повідомив, що, за останніми даними геологічної розвідки, яку провели на хвостосховищі днями, методом геоелектричного випробування стінки „хвостів” встановлено кілька критичних ділянок, де спостерігається найменший опір грунту. Це означає, що хвостосховище №2 перебуває „на волосинку” від прориву дамби. Що буде далі — страшно і прогнозувати.
Окрім цього, спеціалісти геологічної розвідки визначили і місця прогнозованих проваль у районі шахтного поля „Калуш”. За словами Василя Петріва, їх на карті налічується близько 150. До речі, епіцентр останнього провалля №14 на вул. Вітовського, яке утворилося два тижні тому, також було спрогнозоване геологорозвідниками з точністю до кількох метрів. Цю карту львівські геологорозвідники створили на прохання керівництва ДП „Калійний завод”. Придбати розробку — важливо насамперед місту та його громаді, оскільки прогноз геологів рано чи пізно може справдитися, а катастрофі краще запобігти, аніж ліквідовувати потім її наслідки. Вартість такої карти — близько 15 тис. гривень. Тож у міському бюджеті варто найближчим часом вишукати кошти для її придбання. Адже ареал підземних лабіринтів шахтного поля „Калуш” досить великий і треба бути готовими до можливих просідань земної поверхні навіть у непередбачуваних місцях.
На фото: директор ДП “Калійний завод” Ігор Корчинський.
Ватикан: коли час зупинився