Успадкувавши голі стіни, парафіяни костьолу почали відновлювати покрівлю та шпиль храму, який був знищений разом із хрестом. Віконні конструкції також довелося змінювати. Чимало часу і сил потрібно було прикласти, щоб відновити вівтар та колони. Над усім цим працювали і професійні майстри, і сама церковна громада, і навіть ксьондз-пробощ Кшиштоф, який за п’ятнадцять років зумів відродити не лише калуську святиню, а й долинський та болехівський костьоли.
Особливе місце у храмі належить головній іконі костьолу — „Матері Божій всіх народів”. Рятуючи церковні реліквії від знищення, пробощ калуського костьолу римо-католицької церкви Ян Паліца у 1945 році таємно вивіз її до польського містечка Грифін. Там вона залишається і до сьогодні. Така ж доля спіткала ікони Хресної дороги, хоругви та золоті вази. Повернути їх у рідне місто навряд чи комусь вдасться. Але закономірно, що мріють про це усі парафіяни римо-католицької громади нашого міста. Важливістю повернення національного оберегу перейнялася і калуська художниця Марія Андріїшин, яка взялася відтворити ікону центрального вівтаря.
— Ескізи, які я зробила з усного опису людей, затвердив Митрополит Архієпископ Львівський кардинал Мар’ян Яворський, — каже Марія Андріїшин. — У 2007 році я разом із хором „Ноемі” (хор костьолу святого Валентина. — Авт.) п’ять днів перебувала у Польщі. Моїм завданням тоді було якомога ретельніше оглянути оригінал ікони у Грифіні, щоб зробити її точну репродукцію для костьолу нашого міста. У цей час хор давав концерти містами Польщі. Зібрані під час виступів гроші були передані на реконструкцію храму у Калуші.
Офіційне посвячення відновленого костьолу планували на жовтень. Однак урочистості відбулися минулої неділі. Причиною цього стало те, що римо-католицька громада Калуша цього року отримала нового ксьондза, який уже приступив до своїх обов’язків. Парафіяни костьолу не хотіли, щоб ксьондз-пробощ Кшиштоф Панасовєц, який фактично і відродив храм, залишився другорядною особою у святкуваннях. Тому урочиста служба стала водночас і прощальною.
Костьол святого Валентина у неділю був переповнений калушанами та гостями міста. Посвячення його стін та великого образу „Божої Матері всіх народів” у центральному вівтарі тривало більше трьох годин. А почалося воно із традиційної для українців зустрічі із хлібом-сіллю на вишитому рушнику архієпископа та духовенства зі Львова. Посвячення святині здійснив архієпископ Мечислав Мокшицький, який зауважив, що уже не вперше бере участь у таких святкуваннях, але такого світлого та красивого костьолу в Україні не бачив. В урочистій службі Божій взяли також участь секретар кардинала ксьондз Андрій Лєгович, декан Стрийського деканату Ян Нікель, нотаріус Львівської римо-католицької Курії Віктор Палчинський, ксьондз Ришард із міста Горліце, декан Калуської УГКЦ о. Михайло Бігун та о. Андрій Челядин і, звичайно ж, Кшиштоф Панасовєц.
Розділити радісну подію калуських римо-католиків приїхали також делегації з міст Горліце, Нємодлін та Варшави (Польща), Долини, Болехова, Івано-Франківська, Брошнева, Рожнятова, Бібрки та Львова. Усі вони мали змогу послухати чудовий спів хору „Ноемі”, який у цей день виконував молитви і пісні особливо ніжно та натхненно.
Наприкінці урочистої служби мали змогу сказати по кілька слів усі, хто прийшов у цей день до костьолу. Спершу зі словами подяки виступили наймолодші парафіяни калуської римо-католицької церкви. Багато теплих слів прозвучало також від гостей та парафіян церкви, які не змогли не подякувати своєму духовному наставнику за мудрість, терплячість та неабиякі організаторські здібності. Зі сльозами на очах говорили вони про свого ксьондза, з яким вони відроджували свої традиції, з яким разом пережили так багато приємних моментів, до якого звикли звертатися зі своїми життєвими проблемами та без якого не уявляють своєї святині. Парафіяни пообіцяли, що де б не був їхній душпастир, вони завжди будуть готові прийти йому на допомогу. Люди також згадували найважчі роки, коли на реставрацію храму не вистачало коштів, і здавалося, що день його відкриття настане нескоро. Тоді велику моральну та фінансову підтримку римо-католицька парафія отримала від польських меценатів. Товариства полоністів, освітні та громадські організації, різноманітні фірми і прості поляки, яким не байдужі проблеми своїх одновірців, допомогли здійснити мрію калуської релігійної меншини.
Отож, у житті римо-католицької громади відбулися невідворотні зміни. Костьол святого Валентина розпочав нове життя. Найближчим часом у ньому встановлять ще нову підлогу. А художниця Марія Андріїшин планує незабаром завершити другу ікону, на якій буде зображений покровитель святині — святий Валентин.
За словами автора образу Марії Андріїшин, новий образ більший за вивезений у Польщу. Його розміри складають 2,50 х 1,60 м, тоді як старий образ мав розмір 2 х 1,20 м. Виконаний образ олійними фарбами. Художниця не просто створила копію образу “Матері Божої всіх народів”: вона змінила колорит, тло і сам вигляд Матері Божої. На образі Марії Андріїшин Матір Божа — молодша, з усміхом на обличчі.
Крім того, зміни були внесені і у зображення персонажів образу. Приміром, воїн в оригіналі спирався на щит, на якому був зображений біло-червоний орел. На образі художниці орла змінила на римо-католицький герб. Також на образі Матері Божої всіх народів зображено робітника зі шматком видобутої солі у руках на знак того, що Калуш славився саме солеварінням; селянина — зі снопом колосся і серпом; священика, що склав руки у молитві за свій народ.
Ватикан: коли час зупинився