Письмові звернення від мешканців будинку до прокуратури, міліції, міського голови та його заступників закінчуються такими ж офіційними письмовими відповідями, у яких лунають обіцянки; виконувати ж їх ніхто не поспішає. Судовий позов Сергія та Світлани Первіненків може затягнутися на кілька місяців, а то і років. До того часу будинок може взагалі розвалитися, а багатодітна сім’я (батьки виховують чотирьох неповнолітніх дітей. — Авт.), яка законно проживає у приватизованому помешканні, цілком імовірно, що опиниться на вулиці.
З історії конфлікту
Кілька років тому мешканці чотирьох квартир дізналися про те, що у зв’язку із будівництвом вул. Помаранчевої революції їхній будинок будуть зносити. Сім’ям повідомили: проектом будівництва передбачено, що на місці вашого будинку буде дорога. Одночасно з цим повідомленням пролунала обіцянка: всіх мешканців будинку забезпечать окремим житлом. Кілька пропозицій щодо квартир незабаром таки надійшло. Однак всі вони не відповідають тим вимогам, які передбачені законодавством України.
— За гучними заявами про те, що нам дають трикімнатну квартиру, насправді криються невеличкі помешкання у старих будинках, — каже мешканець квартири №3 Сергій Первіненко. — Скажімо, нам пропонували квартиру на вул. Б. Хмельницького. Її площа — 48 кв. м. До того ж, квартира на п’ятому поверсі та ще і кутова. Звичайно, ми відмовилися. Переїжджати з центру міста на його околицю та ще й у такі умови навряд чи погодився б будь-хто на нашому місці. Практично всі інші пропозиції, які надходили від міської ради, були такими ж незадовільними.
Сім’я Первіненків була готова погодитися переїхати у новозбудовану квартиру на вул. Підвальній. Однак уже через 10 днів від імені заступника міського голови з питань будівництва Василя Петріва їм прийшло нове повідомлення. У ньому йшлося про те, що забудовник здає квартири без підведеного світла та комунікацій. Переселення родини знову відклали на невизначений термін.
В аналогічній ситуації опинилася і родина Володимира Фіцака, яка живе у квартирі №4. Востаннє про те, що їм шукають достойне житло, квартиронаймачі чули ще у листопаді минулого року. Тоді на заяву Фіцаків з приводу вирішення питання відселення його сім’ї, прийшла офіційна відповідь, підписана в. о. заступника міського голови Ігорем Матвійчуком: „…Повідомляємо, що дане питання знаходиться в даний час на розгляді у виконавчому комітеті міської ради. Про результати прийнятого рішення Вас буде повідомлено додатково”. На рішення виконавчого комітету люди чекають до сьогодні.
На чиєму боці Закон?
Конституція України є основним законом нашої держави. Стаття третя гарантує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
— Я вважаю, що у даному випадку, наша влада не думає ні про безпеку громадян, ні про їхню гідність, ні про недоторканність, — каже Сергій Первіненко. — По-перше, моя квартира є приватизованою. Виселяючи мене з неї, влада порушує статтю 41 Конституції, у якій ідеться про те, що право приватної власності є непорушним. По-друге, про безпеку калушан та їхнє здоров’я взагалі ніхто не думає. На цій дорозі ми бачили уже добрий десяток ДТП. І це при тому, що вона не здана в експлуатацію. Причиною зіткнень найчастіше стає наш будинок. Він стоїть майже на самому перехресті. Тому водії, які намагаються виїхати на головну дорогу, просто не бачать, чи їде по ній якийсь транспорт, чи ні. Поки будинок не знесуть, ситуація не зміниться. Тому ми безліч разів зверталися з проханням, щоб питання нашого відселення нарешті розглянули серйозно. Ми не хочемо збагатитися за рахунок громади міста, як стверджують у міській раді. Ми лише хочемо, щоб квартири нам виділили у тому порядку, який передбачений законодавством.
Стаття 47 Житлового Кодексу України говорить, що норма жилої площі на одну особу — 13,65 кв. м. Загальна ж площа повинна бути 21 кв. м — це санітарна норма. Отож, якщо цю площу помножити на 6 (кількість людей, прописаних у квартирі Первіненків. — Авт.), то виходить не менше 120 кв. м. Крім того, за „Законом про приватизацію” сім’я, яку виселяють із приватизованої квартири, мала б додатково отримати ще 10 кв. м. Натомість людям пропонують помешкання, площа яких заледве дотягує до 50 кв. м.
Життя на дорозі
За словами Василя Петріва, будівництво вул. Помаранчевої революції йде повним ходом. Дорога підготовлена до асфальтування. Робітники чекають тільки поліпшення погодних умов.
— Після того, як дорогу заасфальтують, — каже Василь Петрів, — по ній зможе їздити автотранспорт. Здавати її в експлуатацію ми не будемо до того часу, поки не відселять людей з вул. Чорновола, 13 і не знесуть будинок. Це передбачено проектом будівництва. Однак це не означає, що дорога увесь цей час буде перекритою. Звичайно, що ні. Її будують для того, щоб використовувати.
Саме цього і бояться мешканці будинку. Вже зараз стіни їхнього помешкання здригаються від кожного проїзду техніки. Підлога просіла, а стіни з кожним днем все більше покриваються грибком та пліснявою, які утворюються через постійну вологість у підвалі. Навіть внутрішні стіни будівлі — мокрі. До того ж, вони поволі тріскають і руйнуються. Тріщини настільки великі і глибокі, що вже зараз втримати у квартирах тепло є нелегким завданням. Будинок не має фундаменту. Тому від постійного здригання може просто розвалитися.
— Дорогу роблять вдень і вночі, — каже Володимир Фіцак. — Цієї ночі ми з дружиною майже не спали, бо під вікнами гуділи мотори техніки. Зранку ми побачили, що на дорозі насипані великі купи шутру. Днями я був вимушений вийти на дорогу і не підпускати вантажівки до стін будинку. Зазвичай вони під’їжджають майже впритул.
Проводити реконструкцію приміщення власникам не дозволяють. Робити будь-які добудови — теж. Протягом кількох років на всі свої питання люди отримують одну і ту ж відповідь: вас переселять, а будинок — знесуть.
— Ні для кого не секрет, що земля у цій частині міста — дуже дорога, — каже Сергій Первіненко. — Ми планували спільно з сусідами зробити добудови, щоб сім’ям було просторо і комфортно. Тому і приватизовували квартири. Переїжджати нікуди з власної волі не збиралися. Зараз нас звинувачують у тому, що ми живемо у сараї, а вимагаємо хтозна яких квартир. Але ж нам просто не дають дозволів на проведення навіть найнеобхідніших робіт. Таке враження, що все це роблять спеціально. Більше того: у нас є підстави вважати, що будівництво взагалі ведеться не зовсім законно. Експертам, очевидно, подали неправдиву інформацію. Тому вони розглядали документи, на яких взагалі не було накреслено нашого будинку. Інакше, навряд чи затвердили б будівництво дороги, яка пролягає через квартири людей.
З цим питанням мешканці вул. Чорновола, 13 зверталися у міську прокуратуру. Письмову відповідь вони отримали не від прокурора, а від заступника міського голови Василя Петріва. У документі зазначено: „Калуська міська рада розглянула Вашого листа прокурору м. Калуша, щодо незручностей у зв’язку з проведенням будівельних робіт… і ставимо Вас до відома, що Ваші твердження про проведення робіт без дозвільних документів помилкове. Роботи проводяться у відповідності з проектно-кошторисною документацією, яка пройшла експертизу, на основі заключних договорів земельна ділянка, що виділена під будівництво, затверджена”.
Ватикан: коли час зупинився