Побалакавши з сестрою, хлопець пішов на автобусну зупинку, щоб поїхати додому. Оскільки до відправки автобуса був ще деякий час, він вирішив випити пляшку пива у кафе неподалік. Повернувшись на зупинку, Василь дізнався, що останній автобус на Калуш уже відправився. Не встиг хлопчина „переварити” цю невеселу інформацію, як раптом побачив знайомого на вигляд войнилівчанина. 23-річний Василь Л., який уже був „під мухою”, запросив свого тезка до себе додому на „сто грамів”.
Дорогою хлопці зайшли на „точку” за самогоном. У хаті гостинний господар не хотів довго засиджуватися, тому, незважаючи на доволі пізній час, запропонував своєму гостеві трохи прогулятися селищем. Після кількахвилинної „гостини” два Василі вирушили на пошуки пригод. За деякий час дорога привела їх до обійстя недалеко від центру селища. Василь-місцевий добре знав, що хата належить мешканцеві Івано-Франківська, а за нею лише наглядають знайомі власника. На обійсті була стодола, де зберігався автомобіль ВАЗ-2106. Саме це авто два Василі і вирішили „позичити”, щоб покататися нічним Войниловом.
Кому належала така шалена ідея — достеменно не знає ніхто, адже пізніше у суді хлопці приписували „авторство” один одному. Хоча, як з’ясувалося згодом, обом фігурантам цієї справи варто було добре подумати про можливу відповідальність, адже вони уже мали „деякі непорозуміння” із Законом. Василь-старший раніше три роки відбував покарання за крадіжки державного та приватного майна, а Василь-молодший втрапив у прикру пригоду (до речі, також пов’язану з автотранспортом. — Авт.). Якось, будучи напідпитку, Василь Ю. попросив товариша проїхатися на його „Жигулях” рідним селом. Але, не маючи жодних навиків керування машиною, він збив велосипедиста. На щастя, останній залишився живим, а тому Василь тоді відбувся „легким переляком”, потрапивши під амністію.
Проте, ідучи під покровом ночі до чужого обійстя, хлопці ні на хвилину не задумалися про можливі наслідки такої пригоди. Відчинивши ворота стодоли, хлопці побачили зелену „Ладу”. Дверцята машини були закриті, а тому Василь-старший розбив шибку поворотного вікна передніх дверцят і відкрив замок зсередини. Вирвавши із замка запалювання дроти, він силкувався завести двигун, але це йому не вдалося. Тоді зловмисники викотили „шістку” зі стодоли і попхали її до знайомого, який добре розбирався в авто і міг їм допомогти завести двигун. Для цього вони не полінувалися пропхати машину більше трьохсот метрів. Коли ж задумане їм таки вдалося реалізувати, хлопці вирушили у такий собі круїз селами району. Накатавшись досхочу, повернулися до Войнилова. Заїхали на старий стадіон, ретельно витерли можливі сліди з керма та дверцят і, залишивши „шістку” напризволяще, пішли до Василя-старшого додому.
Зранку Василь Ю. пішов на автозупинку, але дочекатися автобуса йому не судилося: його там затримав чоловік, який наглядав за обійстям і першим виявив, що автомобіль зі стодоли зник. Додзвонившись до власника авто, войнилівчанин зрозумів, що машину вкрали. Василя чоловік відразу впізнав, адже той заходив разом з Василем Л. до нього напередодні за кілька годин до викрадення. Коли до Войнилова прибула слідчо-оперативна група Калуського міськвідділу міліції, то з’ясувалося, що іншого винуватця викрадення авто вдома немає. Як виявилося, він вдало використав момент, щоб поїхати подалі із Войнилова. І не куди-небудь, а в Москву. Коли ж через чотири місяці він повертався додому, то у Києві його затримали працівники міліції.
— Крім того, що фігуранти справи викрали чужий автомобіль, — повідомив помічник прокурора Калуського району Роман Штремих, — вони його ще і пошкодили, завдавши власнику машини збитків на суму у понад 1400 грн. Позиція прокуратури у суді була твердою: враховуючи усі обтяжуючі і пом’якшуючі обставини вчинення злочину, призначити покарання Василю Л. у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки без конфіскації майна, а Василю Ю. — на 2 роки позбавлення волі. Але Калуський міськрайонний суд виніс несподівано „м’який” вирок: Василю Л. призначено 6 місяців арешту, а Василю Ю. — 45 діб арешту. Прокуратура Калуського району подала апеляцію на таке рішення суду, але Апеляційний суд Івано-Франківської області залишив рішення Калуського міськрайонного суду у силі.
Ватикан: коли час зупинився