Проблема ця — не нова, — каже Стефанія Бойчук. — Не перший рік ми отак мучимося. Але останнім часом усе гірше і гірше. Уже більше тижня вода тече прямо у двір. Вона вже повністю змила асфальтне покриття, яке було навколо будинку. Сад також затопило. Після наших багаторазових телефонних дзвінків у КП „Водотеплосервіс”, приїжджає ремонтна бригада. Але, відкачавши з колодязя воду, вони їдуть геть. А вже за кілька днів проблема повертається.
Цього разу на черговий дзвінок мешканців будинку аварійна бригада відреагувала оперативно. Уже за кілька годин із підвалу викачали воду, і вона перестала потоком литися по вулиці. Щоправда, двір від цього сухішим не став. Невеличкі городи, які люди засадили біля свого будинку, через надмірну вологу перетворилися на непрохідні болота.
Гарантій, що ситуація не повториться через кілька днів чи тижнів, ніхто дати не може. Тому занепокоєння у мешканців будинку не зникає.
— Ми тут наче на пороховій бочці живемо, — каже Марія Парило. — То водою заливає, то з газом клопіт. Минулого тижня, коли вода почала литися у двір, газ у квартири перестав надходити. Натомість надворі було чути його різкий запах. Якби хтось десь з необережності кинув окурок, то тут взагалі б усе вибухнуло. Коли вже нарешті щось зроблять по-людськи, щоб ми могли жити нормально? Ми навіть з будинку вийти не можемо без гумових чобіт.
Не дуже обнадійливо коментують ситуацію і працівники КП „Водотеплосервіс”. Вони пояснюють, що усі труби водопостачання давно проржавіли і потребують негайної заміни. Звичайно, що коштів на це потрібно чимало. Саме через їхню відсутність і виникають схожі ситуації.
— Ми таких аварій щодня по кілька бачимо, — каже слюсар аварійної бригади КП „Водотеплосервіс” Петро Побігун. — Хоча по місту працює чотири бригади, ми не встигаємо вчасно реагувати на всі пориви. Система водопостачання давно застаріла. Заміна ж залізних труб новими пластмасовими відбувається дуже повільно. Тому закономірно, що скарг від мешканців міста надходить дедалі більше. Щодо конкретно цього випадку, то він не є таким уже проблемним, як вважають самі мешканці. Навіть сьогодні ми працювали над значно серйознішою поломкою біля торгового центру “Барвінок”, внаслідок якої без води могло залишитися ціле місто. Люди не знають, скільки зусиль ми докладаємо щодня для того, щоб ця давно застаріла система працювала. Будинок, біля якого ми працюємо зараз, є повністю приватизованим (у ньому є 8 квартир. — Авт.). Відповідно — усі труби, які до нього підходять, мають міняти самі мешканці квартир. Зараз проблема виникла із основною трубою. Ми, звичайно, зробимо свою роботу і „залатаємо” місце пориву. Але гарантувати, що завтра чи післязавтра не прорве в іншому місці, не можемо. Тому на цій аварійній ділянці ми не перший і, боюсь, що не останній раз. Тут взагалі треба замінити добрих 500-800 м водогону. Тоді б схожих ситуацій не виникало. А загалом по місту є близько 170 км труб, які потребують негайної заміни. Якби за рік замінили бодай 1 км, то було б уже добре. А так замість того, щоб розбудовувати місто, ми його руйнуємо. Адже змушені виривати величезні ями то в одному місці, то в іншому. Усунувши поломку, ми загортаємо їх землею, але ні асфальтне покриття, ні зелених газонів відновити не можемо.
Ватикан: коли час зупинився